Завдання чи задача як правильно?

Задача

« Назад

17.02.2015 14:35

В порядку введення щодо обраної теми та предмета розгляду можна відзначити наступне.

Все наше свідоме життя протікає в багатовимірному просторі постійно розв'язуваних оціночних і оптимізаційних задач і проблем.

Багатовимірний простір, про який йде мова, утворюють завдання і проблеми, які вирішуються нами і багатьма іншими. Під нами та іншими розуміються або індивідуум (наприклад, особа, яка приймає рішення), або ті або інші безліч індивідуумів (прикладом може служити адміністративний орган того чи іншого рівня).

Інші можуть вирішувати завдання (проблеми), що належать або не належать до нас, причому відносяться до нас завдання (проблеми), які можуть вирішуватися в наших інтересах або всупереч їм.

Ми можемо брати участь у вирішенні задачі (проблеми), що виникла перед іншими, і інші можуть брати участь у вирішенні задачі, здійснюваній нами.

Розв'язувані задачі (проблеми) можуть бути з самих різних областей знань і предметних областей. Прокинувшись вранці, ми вирішуємо завдання прийняття рішення — встати негайно або деякий час поніжитися. Ми змушені вирішувати завдання, яким саме транспортом дістатися на роботу, на роботі ми вирішуємо професійні завдання і т. д. Досить часто те, що потрібно вирішити, виявляється проблемою.

Завдання і проблеми можуть вирішуватися або науковими методами, або без їх використання. Вміння розв'язувати задачі і проблеми без використання наукових методів — це мистецтво.

Така істина, що будь-яке мистецтво за рахунок розвитку науки поступово витісняється, і через це кількість завдань та проблем, розв'язуваних науковими методами, з плином часу зростає.

Однак, в навколишньому світі, воістину неосяжному для пізнання, безліч завдань і проблем, вирішення яких не може бути виконано відомими науковими методами і вимагає мистецтва, будучи невичерпним, породжує все нові завдання і проблеми.

Далі розглядаються тільки завдання і проблеми, які вирішуються науковими методами, при цьому використовуються такі строгі визначення основних понять.

Завдання — трійка: що дано + що вимагається + наявність способів рішення задачі.

Проблема — трійка: що дано+ що вимагається + відсутність способу вирішення проблеми.

«Що дано» характеризується переліком вихідних даних, використовуваних при рішенні задачі (проблеми), а також (за наявності) враховуються умови (у тому числі допущення і обмеження).

«Що потрібно» викладається шляхом перерахування необхідних результатів — обчислюваних величин, тверджень, що доводяться, та ін.

Наявність (відсутність) спопобу рішення є загальновідомим, або визначається експертним висновком за результатами аналізу існуючих публікацій.

Постановка задачі (проблеми) — чітке формулювання завдання (проблеми), конкретизуюча «що дано і що потрібно».

Попередня постановка завдання — формулювання із застосуванням символічних позначень для вихідних даних і цільової функції.

Сувора постановка задачі — постановка в термінах тієї чи іншої теорії із зазначенням конкретного виду цільової функції і умов, необхідних і достатніх для існування рішення.

Рішення завдання (проблеми) — трійка: що дано + що вимагається + спосіб рішення завдання (проблеми).

Кожному рішенню задачі відповідає конкретний (один з відомих) спосіб рішення. Проблема після знаходження хоча б одного її рішення перетворюється в задачу.

Результат рішення завдання (проблеми) — те, що отримано в результаті рішення задачі (проблеми) при заданих вихідних даних.

Оціночна задача (проблема) — в якій вимагається визначення кількісного та (або) якісного значення для тих чи інших (підсумкових) показників.

Оптимізаційна задача (проблема) — в якій потрібне знаходження оптимуму (наприклад, максимуму або мінімуму) цільової функції.

Відповідно до методу розв'язання задачі та проблеми, які вирішуються науковими методами, можуть бути предметного або методологічного рівня.

Завдання предметного рівня, які вирішуються методами, умовно називаються предметними, стосовно об'єктів (визначають, що дано і що потрібно) не є методами.

Завдання методологічного рівня вирішуються методами, умовно званими методологічними, щодо об'єктів, які є методами (як предметними, так і методологічними).

Що стосується видів діяльності, в яких здійснюється рішення оціночних і оптимізаційних задач, а також проблем науковими методами, то їх можна класифікувати наступним чином:

— наукова діяльність;

— науково-практична діяльність.

Кожен з названих видів діяльності — наукової і науково-технічної, виконується працівником відповідної професії, вирішуючи характерні для нього завдання і проблеми, і отримуючи специфічні результати.

Інженерно-технічний працівник вирішує науково-технічні завдання.

Науковий працівник (дослідник) займається науковою та (або) науково-технічною діяльністю, що є переважно пізнавальною, основу якої становить рішення наукових і (або) науково-технічних завдань і проблем (в залежності від того, що саме потрібно).

При цьому, з одного боку, в процесі діяльності наукового працівника можливе одночасне вирішення наукових і науково-технічних задач (наприклад, науково-технічна задача є приватним завданням якоїсь більш загальної наукової задачі та рішення приватного завдання одночасно є частиною вирішення загальної задачі), а, з іншого боку, можливо і послідовне вирішення наукової і науково-технічної задачі (після рішення наукової задачі щодо розробки методу розв'язання певної науково-технічної задачі здійснюється в порядку експерименту перевірочне рішення науково-технічної задачі).

Науково-технічна задача — задача практичної діяльності, яка вирішується відомими науковими методами.

Відповідно різним видам діяльності це може бути інженерно-технічна, економічна, технологічна, юридична, гуманітарна або яка-небудь інша задача.

У науково-технічної задачі значення вихідних даних та необхідні результати зазвичай є конкретними, одержуваними в інтересах практичної діяльності:

— «Що дано» характеризується початковими даними у вигляді конкретних кількісних та якісних значень указаних величин (показників);

— «Що потрібно» викладається шляхом перерахування назв величин, конкретні значення яких повинні бути визначені в результаті рішення задачі (проблеми);

— «Спосіб рішення завдання (проблеми)», розв'язуваної з використанням математичних методів, може представляти собою метод, методику, алгоритм, або технологію.

Вихідні дані при рішенні науково-технічних завдань ґрунтуються на фактах.

Результат вирішення науково-технічного завдання (проблеми) являє собою цілком конкретний практичний результат.

Конкретні практичні результати вирішення завдань і проблем науковими методами характеризуються цілком певними значеннями змінних, отриманими при тих чи інших заданих значеннях вихідних даних.

Наукова задача (проблема) — дослідницька задача (проблема) з пошуком способу вирішення методами наукового дослідження.

Наукові задачі є задачами методологічного рівня.

В наукової задачі, «що дано і що потрібно» описуються або у вигляді змістовних (неформалізованих) моделей, наприклад, в гуманітарних науках, або, наприклад, в технічних науках, у вигляді формалізованих моделей переважно в абстрактному вигляді з використанням змінних величин.

В наукової задачі (проблеми), розв'язуваної з використанням математичних методів, зазвичай:

— «що дано» характеризується вихідними змінними величинами;

— «що потрібно» викладається зазначенням шуканого способу рішення (математичного методу, зокрема, алгоритмічно реалізованого, або методики оцінки або оптимізації функції, аргументами якої є вихідні змінні величини).

У найпростішому випадку пошук рішення наукової задачі зводиться до науково обгрунтованого вибору найбільш придатного методу або методики з безлічі відомих.

У більш складних випадках пошук вирішення наукової задачі (проблеми) зводиться до спроб знайти шукане рішення комбінуванням відомих і (або) удосконалити відомі рішення, якщо не залишається єдиний шлях — розробки нового методу (методики).

Вихідними даними для багатьох наукових завдань є наукові факти.

Результат вирішення наукової задачі (проблеми) являє собою науковий результат.

Знаходження рішення наукової задачі зазвичай породжує або відповідну науково-технічну задачу, або нове рішення науково-технічної задачі.

Рівень складності, новизни та практичної значущості розв'язуваної наукової задачі або проблеми характеризує наукову кваліфікацію того, хто займається рішенням задачі (проблеми).

До речі, хочемо Вам нагадати, що наші спеціалісти (ІЦ «KURSOVIKS») можуть для Вас підготовити будь-яку навчально-наукову роботу: замовити, купити чи зробити задачу, задача на замовлення, замовити задачу у спеціалістів та всі інші види наукових робіт. Для цього достатньо скористатися автоматизованою формою на сайті для замовлення робіт або в соціальній мережі ВК. Просто напишіть нам і ми виконаємо будь-яку роботу на замовлення за Вас! Швидко, якісно та дешево)

З повагою ІЦ «KURSOVIKS»!

Источник: https://ua.kursoviks.com.ua/vidi-naukovih-robit/article_post/zadacha

Як правильно пишеться: завдань або задачь?

Як правильно пишеться: завдань або задачь?

  • Подібні слова: тобто іменники I і II відміни, що закінчуються на шиплячу, пишуться без м'якого знака:задачдачхмарА також без м'якого знака пишуться прізвища та по батькові, які закінчуються на-ич:Петрович,Іванович,Рабинович.М'який знак в іменників пишеться після quot; Чquot; в кінці у слів III відміни (ознака жіночого роду):дочка,жито,ніч,миша
  • Слово quot; задачаquot; відноситься до іменника першої відміни. Згідно з правилами російської мови в множині в першому відмінюванні родовому відмінку м'який знак зовсім не пишеться (пишеться в третьому відмінюванні).
  • М'який знак пишеться в іменників після шиплячих в одному-єдиному випадку: якщо воно (іменник) вживається в однині і в жіночому роді: мова, дочка, текти.У нашому варіанті — завдань — по-перше, множина, по-друге, родовий відмінок. Отже, правильне написання — без м'якого знака — завдань.Ще на початку 20 століття, зі скасуванням літери ь в кінці слова, було сформульовано правило — слова в однині чоловічому роді після шіпяшіх потрібно писати без м'якого знака, в жіночому — з м'яким. Це правило діє і в сучасній російській мові.Таким чином ь в кінці слова пишемо у іменників тільки в однині жіночого роду.
  • Точно не потрібно писати слово quot; задачquot; з м'яким знаком!Чого? — завдань.Вважаю, що Вас могло збентежити наявність шиплячої на кінці слова. Але є правило, в якому говориться, що якщо дане слово є іменником (а слово quot; задачаquot; таким і є) і воно стоїть саме в формі множини, то тоді писати quot; ьquot; неприпустимо.Це ж правило поширюється і на такі слова, як quot; дачquot; (Мн.ч), quot; тучquot; (Мн.ч).Отже, в слові quot; задачquot; quot; ьquot; писати не слід!
  • За правилами орфографії в словах жіночого роду першої відміни, які в родовому відмінку закінчуються на-год, м'який знак не ставиться. Наприклад, хмара-хмар, круча-круч, завдання-задач, дача-дач, удача-удач.
  • Слово quot; задачquot; є іменником першої відміни закінчується на шиплячу quot; чquot ;. У цьому випадку, за правилами російської мови, м'який знак на кінці слова не пишеться. М'який знак після шиплячих (quot; чquot; і quot; шquot;) ставиться тільки в іменників третьої відміни жіночого роду (дочка, ніч, піч, жито, миша, тиша, міць). Вірним буде написання слова ЗАВДАНЬ.
  • Звичайно ж вірним написанням в даному випадку буде quot; задачquot; без м'якого знака на кінці. Варто згадати правило, згідно з яким іменники першої і другої відміни, які закінчуються на шиплячі, пишуться без м'якого знака на кінці (завдань, дач)
  • Як?Буква quot; чquot; в більшості випадків чується в російській мові м'яко. Незалежно від наявності або відсутності м'якого знака після ні. Це особливості даної фонеми. Але в нашому прикладі — quot;задачquot ;, м'який знак ніколи не ставиться. Варіант з м'яким знаком помилковий.Чому?Тому що м'який знак після quot; чquot; ніколи не виконує функцію пом'якшення, quot; чquot; в нм не потребує. Він або розділовий, або нагадує про ту чи іншу граматичній формі.Оскільки у нас зараз розбирається форма родового відмінка множини слова 1-ої відміни quot; задачаquot ;, м'який знак не потрібен. Аналогічно: дач, удач, невдач.
  • Правильно писати quot; задачquot ;, а не quot; задачьquot ;. Завдань — це іменник 1-ої відміни жіночого роду в родовому відмінку. Якби слово було жіночого роду, стояло в однині і мало 3-е відмінювання, як, наприклад, дочка, тоді його б писали з м'яким знаком.
  • Автор питання вірно помітив, що в кінці слова задач м'яко чується останній приголосний. Це дійсно так, тому що глухий приголосний непарний звук ч до того ж ще завжди м'який.Але в російській орфографії домінує НЕ фонетичний принцип написання слів, як чую, так і пишу, а морфологічний. Ми повинні зберегти однаковий вигляд кореневої морфеми, незалежно від її звучання, крім випадків чергувань.У слові quot; задачаquot; немає м'якого знака. Це написання зберігається у всіх формах іменника. Особливо звертається увага, що у формі родового відмінка множини іменників 1-2 відміни, що закінчуються на шиплячий, м'який знак не пишеться. порівняємо:задача — багато задач_калюжа — кілька луж_;калоша — пара галош_;училище — кілька учіліщ_;стрільбищі — у стрельбіщ_;згарище — дим пожаріщ_.
Читайте также:  Командировочный или командированный как правильно?

Источник: http://info-4all.ru/uk/obrazovanie/kak-pravilno-pishetsya-zadach-ili-zadach/

Переведення проблеми у завдання

Життєві труднощі — ще не проблеми.

Немає грошей — це проблема чи постала перед людиною завдання? Хвороба — це завдання одужати чи проблема, з приводу якої потрібно переживати? Не знаю, в який вуз вступати — це проблема чи завдання зібрати інформацію, подумати і зробити найкращий вибір з наявної інформації?

Проблема і завдання — два різних способу бачення однієї й тієї ж життєвих труднощів. «Не знаю, куди йти…» — це проблема. «Треба розібратися, в який бік нам рухатися!» — це завдання. Часто словом «проблема», не думаючи, користуються люди з цілком позитивним і виваженим мисленням, для них це просто звичний негативний шаблон світосприйняття.

Проблеми зі скрути люди створюють собі самі, але те, що люди створили, і переробити. Проблеми, як спосіб усвідомлення життєвих труднощів, можна перетворювати в задачі. Утруднення в цьому випадку не зникає, воно залишається, але у форматі завдання працювати з ним можна ефективніше. Це — конструктивно.

Переклад проблем в задачі можливий, проте це теж робота, і її не всім і не завжди легко зробити відразу. Для розумного, бадьорого і здорової людини це робота легка, це взагалі важко назвати роботою, але якщо людині дійсно погано і важко, навіть ця дія виявляється іноді скрутним.

Дійти до кабінету лікаря для вас, швидше за все, не питання, а от для людини, у якої тільки що відірвало ногу — щось більш скрутне.

Тому, якщо людина у важкому стані, якщо в людини велике горе, або якщо звичка переживати в нього вросла і підтримується внутрішніми вигодами, спочатку може виявитися потрібною робота з емоціями та станом клієнта, а після, вже на більш здоровою базі — допомогти йому перейди з позиції Жертви в позицію Автора.

Коли людина в адекватному та робочому стані, переведення проблеми в задачі іноді відбувається миттєво, легко, в один хід: була проблема — сформульована задача. Розбив машину — дзвоню в сервіс.

У більш складних ситуаціях переведення проблеми в завдання краще вести поетапно, з допомогою певного алгоритму. Загальна схема роботи з проблемами, схема перетворення їх в щось позитивне і дієве, См.

→»>має наступний вигляд:

  • Визнання проблеми. Це вже крок: ви усвідомили щось як свою проблему. Якщо дівчина курить і це своєю проблемою не вважає — даремно. Краще це проблемою злічити.
  • негативная постановка цели.»>Завдання з негативною формулюванням. Якщо у вас є щось, що ви називаєте проблемою, сформулюйте своє завдання по позбавленню від цього. Так, це негативна завдання, але це хоча б просто: «Я ледачий» → «Хочу позбутися від ліні». «Мені важко позбавитися від куріння!» → «Хочу кинути курити». Не здорово, що поки формулювання негативна, але добре, що ви наважились: з цим пора щось робити!
  • позитивная формулировка цели.»>Робоча завдання. Робоча задача — це задача з конкретною і позитивної формулюванням. У такому формулюванні ствердження, а не заперечення; тут ви вже говорите собі не що вас не влаштовує, а що ви хочете отримати в результаті. «Моє завдання — налагодити здоровий спосіб життя: пункти Харчування, Спорт і Лягати вчасно!»
  • план достижения цели.»>Що робити? Шукаємо шлях і варіанти вирішення. Коли задача зрозуміла, треба починати щось робити. Що? Якщо завдання вирішується швидко — варіанти рішення, якщо задача може бути вирішена тільки поступово, етап за етапом потрібно бачення шляху вирішення, якийсь хоча б простенький план дій. Якщо взагалі незрозуміло, що робити, то або порадьтеся з розумними людьми, або зробіть хоч якусь дрібницю в напрямку обраної мети.
  • Перший крок, конкретна справа. Це — обов'язково. Якщо ви протягом 24 годин після ухвалення рішення не зробили нічого, викиньте це з голови, у вас не серйозний намір, а порожня мрія і примха, а ви — дешева профурсетка. Якщо ж ви серйозна людина, то зробіть хоч маленьке, але конкретна справа. Встали, наділи кросівки, зробили пробіжку. Хоч би і невелику. Але від слів і роздумів — ви перейшли до справи. Це — правильно!

Разом, якщо не фіксуватися на плані, то практично відразу ми отримуємо такі енергійні ланцюжка:

  1. Я лінивий
  2. Хочу позбутися ліні
  3. Хочу стати цілеспрямованими (або енергійним?). Інші варіанти: діяльним, працьовитим, активним.
  4. План…
  5. Енергійно проведу найближчим ранок.
  1. Мені важко позбутися куріння
  2. Хочу кинути курити
  3. Хочу покращити здоров'я і перебудувати себе на здоровий спосіб життя. Варіанти: хочу поліпшити витривалість, хочу мати здорове дихання, хочу легко бігати на довгі дистанції.
  4. План…
  5. Почну робити ранкову зарядку і обливатися холодною водою.
  1. Я дуже дратівлива людина
  2. Хочу позбутися дратівливості
  3. Хочу бути, як правило, в енергійному і позитивному стані. Варіанти: хочу бути емоційно стабільним, хочу заряджати оточуючих своїм позитивом, хочу притягувати людей своєю життєрадісністю.
  4. План…
  5. Почну лягати до 23.00
  1. Мені не вистачає впевненості в собі
  2. Хочу позбутися від невпевненості
  3. Хочу виробити впевнену поведінку. Варіанти: хочу відчувати себе в позиції Господаря, хочу мати здорову самооцінку, хочу бути прикладом впевненого поведінки для оточуючих.
  4. План…
  5. По дорозі на роботу буду тримати впевнену поставу.

Отже, замість довгих сумних розмов на тему «Я ледачий, мені дуже важко позбутися куріння, з-за цього мені не вистачає впевненості в собі і все це страшенно дратує» ми добре відпочили, зробили нехай маленьку, але енергійну зарядку, облилися (відносно) холодною водою і пройшлися до роботи з красивою спинкою, милуючись собою.

Резюме:

Проблем у нас немає. у нас є завдання. і дуже творчі завдання!

Якщо вам потрібно більш докладні рекомендації для подальших кроків, подивіться статтю «Як вирішувати свої проблеми». Успіхів вам!

Ах, так… Не варто забувати, що все більша кількість людей обирає не вирішувати свої проблеми, а жаліти себе і скаржитися на життя. Іноді це просто-таки вибір, іноді погана звичка, але, навіть прочитавши цю статтю і повністю (начебто) з нею погодившись, люди продовжують скаржитися на ті чи інші проблеми.

Що з цим робити, якщо це про вас? Зрозумійте: звичка від її усвідомлення сама не зникає, тепер потрібно перенавчати. Якщо візьметеся за це самостійно, читайте Як працювати над собою, якщо є можливість — це відмінне рішення, в групі однодумців до результату прийдете швидше.

Для найбільш серйозних і відповідальних — коуч-програма «Дистанція», система покрокового розвитку особистості.

Професійні питання

Дія, в щось протилежне перекладу проблем в задачі — це проблематизація, створення проблеми у клієнта. Іноді це дурість і шкідництво, іноді в цьому є сенс…

Люди, які звертаються за консультацією, зазвичай приходять з проблемами. Завдання грамотного консультанта — перевести клієнта з позиції Жертви в позицію Автора, а проблему перетворити на завдання. См.→

Доповнення від студентів Університету практичної психології

Нефедова Світлана,

Прочитавши статтю про переведення визначення «проблема» визначення «завдання», я стала грати словами стосовно різним життєвим сценок. Слухала себе і захоплювалася — працює! І все здорово, якщо б не було так однозначно.

Так, дійсно, обзиваючи проблему завданням, я налаштовуюсь на дію; з'являється розуміння того, що треба її вирішувати; виводжу себе зі стану «жертви» в стан «автора». В принципі, я часто користувалася цим способом життя. Стаття ж дала мені усвідомленість, я «вивчила» цей інструмент і можу ним користуватися не час від часу, а завжди.

Але!

Не раз переконуюся, що в пошуку істини починати треба з визначень. А що таке проблема? Це такий «стопер», який гальмує нас на шляху по життю, негативно впливаючи на ті чи інші сторони життя особистості. Іноді ми не можемо діяти, проблема нас паралізує. Тоді переведення її у завдання дуже допомагає. А буває, що вона нас гальмує емоційно.

Приклад. Вранці дитина скаржиться на те, що болить горло. Проблема це чи ні? Проблема. Захворіла дитина. Мені не потрібно перекладати цю проблему на завдання.

Мій розум, організм і всі цьому супутнє в три секунди самостійно перевело це завдання ще до того, як мій розум встиг підібрати цієї події словесні форми. Я знаю, що треба діяти, як діяти та які цілі.

Але проблема залишається саме проблемою, як її не називай, мені шкода дитину, я знаю, що найближчі 2-3 дні я вибита зі звичайної життя. Особисто я в таких ситуаціях користуюся своїм способом.

Я з іронією кажу: «Та-а-а-а, у нас біда-а-а!» Але я ж розумію, що це ще не біда, а взагалі-то бувають і біди. Я спеціально усугубляю проблему новим визначенням «біда», відводжу визначення в ще більший негатив, порівнюю визначення і ситуацію. Отримую легку емоційну розрядку і повертаюся до завдань.

Або — подруга в сльозах: дочка пішла гуляти з хлопцем, не дзвонить, про школу мало думає, молодій людині — 25, дочки — 15. Проблема, яку не потрібно переводити в завдання. Ти розумієш свої бажання, тобто цілі. Ти готовий щось робити, та не знаєш як. Крім того страх паралізує думки. Проблема, переведена в завдання, не допомагає тобі діяти.

Після всіх цих роздумів я переінакшивши для себе розуміння статті і повністю з нею погодилася.Як нам пощастило, що ми користуємося багатим нашою рідною мовою. Адже він дозволяє нам знецінювати проблему, підбираючи різні визначення. Вже не знаю скільки слів на цю тему існує в англійській, з якого і пішла мода у нас все називати проблемою.

Треба користуватися російською мовою, адже в російських словах часто криється відповідь і рішення. Моєму чоловікові сподобалося слово «труднощі», тобто ти йдеш по дорозі, працюєш, а тут — утруднення, і нічого страшного, потрібно просто трохи більше попрацювати.

Подрузі я не підібрала альтернативи, довелося просто придумати назву, як до книги — «перша любов» — це вже не проблема, багато романтичних асоціацій, можна заспокоїться і думати.

Проблема, біда, завдання, запинка, заминка — шукай своє, що тебе перенесе на позитив чи просто заспокоїть, погасить емоції, щоб йти далі! Адже саме до цього закликає нас друга стаття — намагатися жити на позитиві. І вірно те, що будь-яке сказане вголос слово несе енергію або позитивну, або негативну. Потрібно це розуміти, про це пам'ятати і вчитися використовувати.

Источник: http://psychologis.com.ua/perevod_problemy_v_zadachu.htm

Проаналізувати задачу як вид навчального завдання (сутність, переваги та недоліки застосування у навчанні)

Варіант 1

1. Запитання – це висловлювання у якому міститься вимога певної інформації від людини, до якої звертаються.

Читайте также:  Ближче чи блище як правильно?

Логічна природа запитання така, що на відміну від тверджень, які можуть бути охарактеризовані як істинні або хибні, запитання так оцінити неможливо. Скоріше за все вони можуть бути коректними чи некоректними, правильними чи неправильними, доцільними чи недоцільними.

Передумова запитання (або його пресупозиція)— це вихідне знання, яке міститься у запитанні.

ЇЇ можна виразити за допомогою простого або складного дескриптивного чи модального висловлювання. Саме вона зумовлює множину відповідей на певне запитання.

Контекст запитання— це місце, час та інші умови, за яких відбувається діалог.

Саме контекст запитання зумовлює його пресупозицію.

Види запитань

Існують різноманітні види запитань. Так, наприклад, усі запитання поділяють на:

♦ відкриті;

♦ закриті.

Відкриті запитання— це запитання, які передбачають можливість необмеженої кількості відповідей.

Закриті запитання— це запитання, на які можна дати обмежену кількість відповідей.

Запитання також можна поділити на:

♦ логічно коректні;

♦ логічно некоректні.

Логічно коректниминазивають такі запитання, на які можна дати правильні відповіді, за допомогою яких зникає пізнавальна невизначеність запитання. На логічно некоректні запитання такі відповіді дати неможливо.

З точки зору істинності, згідно трактувань філософів, запитанння поділяють на осмисленні і безглузді.

2. Складність. Більшість авторів вважає даний параметр обєктивною характеристикою навчального завдання. Згідно Балла, складність — це характеристика, застосована до будь-якої системи. На думку Лернера, складність задачі, що впливає на трудність її розвязку, залежить від 3-ох факторів:

1) від складу умови (чим більше даних тим складніша задача)

2) від віддаленості запитання задачі і відповіді на неї, тобто від кількості проміжних суджень, логічних ланок, які необхідно здійснити, щоб знайти розвязок

3) від складу розвязку тобто від числа висновків, які можна і необхідно зробити в результаті розвязування задачі.

Чим менше кроків містить алгоритм, тим простіше завдання, і навпаки, — чим більше кроків в алгоритмі, тим складніше завдання. Рівень складності завдання визначається якісними та кількісними параметрами обєктів предметної сфери, характером їх взаємозвязків, а також спектром вимог завдання. Таким чином складність обумовлена предметною сферою завдання та характером вимоги.

Трудність. Шаповалов – «важкість». Проте щодо характеристики даного поняття, то всі одностайні, що якщо складність – категорія обєктивна, то трудність – субєктивна.

Трудність залежить від конкретного субєкта, від підготовки учня та його розвитку, визначається ставленням до задачі самого учня, рівнем його знань, виявляється в здогадці, як необхідно діяти, оперувати даними, щоб задовольнити виогу задачі.

На трудність завдання впливає його складність та рівень знань і вмінь учня.

Аналіз діяльності учнів дав можливість узагальнити основні трудності та їх причини, які відчувають учні під час виконання завдань:

Дидактичні ( напідготовленість учнів до такого виду діяльності, пасивність на уроці, низька мативація)

Методичні

Психологічні

Предметні

Відповідно зумовлюється характер діяльності учня: репродуктивна (незначні утруднення) і продуктивна (значні утруднення).

Варіант 2.

1. Вправа – це планомірно організоване, свідомо осмислене багаторазове повторення певних дій і прийомів, які ускладнюються, з метою формування, закріплення та вдосконалення практичних навичок і вмінь учнів. Використовують такі види вправ:

1. підготовчі (призначені для підготовки учнів до сприйняття нових знань і способів їх застосування на практиці);

2. вступні (сприяють засвоєнню нового матеріалу на основі розрізнення споріднених понять і дій);

3. пробні (перше застосування щойно засвоєних знань);

4. тренувальні (сприяють набуттю навичок учнями в1 стандартних умовах);

5. творчі (сприяють формуванню навичок застосування отриманих знань у реальних життєвих ситуаціях);

6.контрольні (переважно навчальні).

Отже, методично правильно застосовані вправи несуть не тільки дидактичні функції, але й виховні. Вони загартовують волю учнів, розвивають у них наполегливість, спостережливість, ініціативність, самостійність, сприяють більш глибокому опануванню теоретичного матеріалу.

2. Складність. Більшість авторів вважає даний параметр обєктивною характеристикою навчального завдання. Згідно Балла, складність — це характеристика, застосована до будь-якої системи. На думку Лернера, складність задачі, що впливає на трудність її розвязку, залежить від 3-ох факторів:

1) від складу умови (чим більше даних тим складніша задача)

2) від віддаленості запитання задачі і відповіді на неї, тобто від кількості проміжних суджень, логічних ланок, які необхідно здійснити, щоб знайти розвязок

3) від складу розвязку тобто від числа висновків, які можна і необхідно зробити в результаті розвязування задачі.

Чим менше кроків містить алгоритм, тим простіше завдання, і навпаки, — чим більше кроків в алгоритмі, тим складніше завдання. Рівень складності завдання визначається якісними та кількісними параметрами обєктів предметної сфери, характером їх взаємозвязків, а також спектром вимог завдання. Таким чином складність обумовлена предметною сферою завдання та характером вимоги.

Проблемність. Загвязинський рівень проблемності навчальних завдань оцінює відношенням кількостінешаблонних кроків, які необхідні для розвязування задачі, до загальної кількості кроків. Проблемність визначається рівнем знань, умінь та навичок учнів, а тому має субєктивний характер.

На рівень проблемності впливає також рівень складності та трудності завдання. Якщо трудність завдання у процесі його вирішення лежить переважно в операціональній площині діяльності, то проблемність в орієнтувальній.

Таким чином має місце взаємний вплив параметрів навчально завдання, а саме: число підзавдань визначає складність, складність обумовлює трудність, а обидва ці параметри разом впливають на проблемність завдання.

Варіант 3

Проаналізувати задачу як вид навчального завдання (сутність, переваги та недоліки застосування у навчанні).

Навчальні завдання – обов’язковий компонент пізнавальної діяльності, а отже і сучасного підручника.

Згідно з [7, 139], “питання і завдання – вербальні структурні елементи кільного підручника, за допомогою яких досягається найбільш цілеспрямована і продуктивна переробка матеріалу підручника у свідомості школяра шляхом активізації його розумових і емоційних зусиль у процесі самостійного засвоєння знань”.

Поняття “завдання” належить до загальнонаукових понять, воно використовується в різних науках. Учені, методисти інколи пояснюють його з різних підходів (табл. 1). Отож, виникає проблема трактування поняття “завдання”, а також суміжних категорій.

Аналіз останніх досліджень свідчить, що є випадки вживання різних назв для одного виду завдань. Наприклад, В. Г. Бейлінсон [2,107], Д. Д. Зуєв [7, 139–141], з одного боку, розділяють поняття запитання і завдання, розглядаючи їх лише як засіб навчання, а з

другого, − одночасно вживають інтегроване поняття “запитання–завдання”.

У конкретних навчальних виданнях із хімії (минулих років та сучасних) завдання, подані після параграфа чи в окремих збірниках, називаються по-різному, а саме: “завдання і вправи” (Ю. В. Ходаков, Н. Н. Чайченко, О. Г. Ярошенко і В. І Новицька);“запитання, тести та завдання для самоперевірки” (А. В.

Домбровський та співавтори); “запитання, вправи, задачі”(Г. Є. Рудзітіс і Ф. Г. Фельдман, П. П. Попель і М. С. Слободяник, О. С. Зайцев); “завдання для самоконтролю” (Н. М. Буринська,Л. П. Величко) тощо. Формулювання цілей статті (постановка завдання).

Ми поставили за мету з’ясувати, що становить навчальне завдання на прикладі вивчення хімії.

Основна частина. Для формулювання поняття “навчальне завдання” проаналізуємо трактування суміжних категорій у психолого-педагогічній літературі. Підкреслюючи пізнавальну роль завдань у навчанні, багато авторів [1, 73; 3, 130 та ін.] розглядають

поняття “пізнавальна задача” як навчальне завдання, спрямоване на вдосконалення чи пошук нових знань, способів (умінь), активне використання доведень тощо. Згідно з Г. О. Балла [1, 37], проблемні завдання є різновидом навчальних задач, а В. В. Давидов [4, 211]

вважає, що навчальні задачі є пізнавальними, оскільки спрямовані на формування загального розв’язку певного класу задач. Отже,доходимо висновку, що навчальна задача стає проблемною чи пізнавальною не об’єктивно, а суб’єктивно, тобто залежно від виду

діяльності, яку вона реалізує для конкретного суб’єкта.Таким чином, ми підійшли до трактування поняття “навчальна задача”. У разі оцінки задачі як навчальної Ю. І. Машбиць [9, 77] вказує на необхідність ураховувати її місце в діяльності та зіставлення з ціллю (цілями) навчальної діяльності. За такого підходу термін “навчальна задача” вживається для позначення трьох різних категорій задач:

– задач (цілей) учіння;

– задач навчання, або “дидактичних задач”, які ставить перед собою вчитель;

– задач, які надаються учням для того, щоб їх розв’язання забезпечило досягнення цілей учіння.

Дидактичні задачі виступають як засоби, котрі забезпечують досягнення цілей учіння. Це задачі управління навчальною діяльністю, які можна звести до вибору змісту навчального

предмета, методу навчання. Г. О. Балл підкреслює, що дидактичні задачі вирішує вчитель (викладач) [1, 143], а навчальні задачі, за Ю. І. Машбицем, є засобом досягнення навчальних цілей, і суттєво важливим у зв’язку з цим є не стільки факт їх розв’язування,

скільки оволодіння деякими способами (прийомами) засвоєння самого процесу. Подібну думку висловлює і В. В. Давидов, який трактує навчальні задачі як засіб формування в учнів деякого загального способу розв’язування шляхом переходу думки від окремого до загального під час вирішування конкретних задач [4,152].

Таким чином, можемо зазначити, що навчальна задача з точки зору системного підходу – це складник педагогічної (навчальної) системи, утворений завдяки дидактичній задачі вчителя, конкретним навчальним завданням (запитання, вправи, задачі) чи їх системам та суб’єктам навчальної діяльності (вчитель, учні).

Для розуміння поняття “задача” важливе значення має взаємозв’язок понять, зокрема “проблема”, “проблемна ситуація”,“задачна ситуація”.

На думку В. Оконя, в суб’єктивному змісті проблема – це відчуте суб’єктом практичне чи теоретичне утруднення, яке він може вирішити тільки за допомогою власної дослідницької

діяльності. В об’єктивному змісті проблема – це структура з неповними даними, а задача полягає у відкритті чи виявленні недостатньої інформації і доповненні цієї структури [10, 210]. Тож задачі, які пропонують учням, Л. М. Фрідман [14, 19] розділяє на дві групи: 1) проблемні – це задачі, метод розв’язування яких невідомий учням; 2) вправи – задачі, метод розв’язування яких відомий учням.

Отже, поняття “задача” має відносний характер і залежить від суб’єкта навчальної діяльності, а проблемний характер для людини мають тільки такі задачі, розв’язування яких вимагає дослідницького підходу.

Г. О. Балл [1, 33] використовує поняття “задачна ситуація”. У подібному трактуванні Л. М. Фрідман [14, 6–7] вживає поняття “проблемна ситуація”. Очевидно, що не можна змішувати проблему, проблемне завдання і проблемну ситуацію. За словами

Г. О. Балла, задача, яка є творчою для школяра, не є такою для

учителя [1, 107]. Отже, проблема завжди має суб’єктивний відтінок.

Будь-яка проблема набуває форми задачі, хоча не всяка задача

має проблемний характер. М. О. Данилов і М. М. Скаткін

виділяють у проблемі об’єктивний момент – вихідні дані, які дають

змогу її розв’язати, знайти шукане; суб’єктивний момент – учень

має бути готовий прийняти проблему до розв’язування [5, 177].

Початковим моментом мислительного процесу, як правило, є

проблемна ситуація. Проблемне завдання саме по собі не є

проблемною ситуацією, але воно може її спричинити за певних

умов.

У табл. 2 подано деякі узагальнені та пропоновані нами пара-

метри, які характеризують досліджувані категорії. Таким чином,

можна вважати взаємозв’язаними поняття “проблемне завдання” та

“проблемна ситуація”, оскільки перше може реалізуватись як

спосіб організації вчителем проблемної ситуації в навчальних

цілях, а сама проблемна ситуація спричиняє нові проблемні

завдання.

На основі структурного та діяльнісного підходів з урахуванням

проведеного аналізу літературних джерел ми пропонуємо таке

Читайте также:  Ближче чи блище як правильно?

тракту-вання навчальної задачі: дидактична задача, доведена до

учнів, стає навчальною задачею за умови її реалізації через систему

конкретних навчальних завдань (запитань, вправ, задач) і завдяки

різним формам навчальної діяльності. Якщо в ході розв’язування в

учнів виникають суперечності чи утруднення, навчальна задача

набуває проблемного характеру.

Ми розглядаємо навчальну задачу як складну динамічну

систему, яка перебуває в неперервному розвитку, оскільки, по-

перше, така навчальна система є відкрита з погляду числа суб’єктів,

які беруть участь у її розв’язанні, а отже число можливих

навчально-пізнавальних контактів учитель–учень, учень–учень,

учень–засоби навчання тощо постійно змінюється; по-друге,

змінюється характер цих контактів від репродуктивних до

продуктивних для кожного суб’єкта навчальної діяльності; і, як

наслідок, по-третє, під час виконання навчальної задачі

здійснюється розвиток кожного суб’єкта навчально-пізнавальної

взаємодії через мотивацію навчання шляхом усвідомлення його

результатів. Вважаємо, що навчальну задачу можна трактувати

також і як пізнавальне середовище, яке сприяє зміні конкретного

суб’єкта діяльності. Таке тлумачення узгоджується із важливою

думкою Д. Б. Ельконіна [15, 12–13] щодо навчальної задачі.

На підставі проведеного дослідження навчальне завдання, на

нашу думку, можна трактувати, з одного боку, як вид пізнавальної

діяльності учня (прочитати текст, підготувати реферат, виконати

вправу, провести дослід, розв’язати задачу тощо), з іншого – як

об’єкт дії учня (запитання, вправа, задача). Інтегруючи обидва

підходи, можемо зазначити, що навчальне завдання з хімії – це

модель пізнавальної ситуації, яка спрямована на засвоєння та

застосування змісту хімічної освіти.

Висновки. На основі проведеного дослідження запропоновано

трактування навчального завдання на прикладі вивчення хімії.

Одержані результати дають змогу проводити подальшу роботу

щодо розробки обґрунтованої системи навчально-пізнавальних

завдань з хімії з метою інтенсифікації навчально-виховного

процесу.



Источник: http://4-i-5.ru/text-3/page-6-ref-19463.php

Як сформулювати мету та завдання уроку

Цілі і завдання проекту уроку, майстер-класу. Як їх написати?

Як поставити цілі і завдання уроку

Не раз доводилося чути запитання: як правильно ставити і формулювати мету та завдання уроку. Скажемо відразу, однозначної відповіді на це питання немає. Ну не видає наш Уряд постанову на цю тему. Значить, залишається надія на наших вчених і методистів від педагогіки.

А тут картина така: скільки вчених, стільки й думок. Майже на кожних курсах і семінарах даються рекомендації по цілям та завданням уроку. Те, що це дуже важливо, і що правильно поставлена мета і сформульовані завдання — запорука хорошого уроку, знають і розуміють усі.

І, в принципі, не важливо, в якій формі вони сформульовані, але ж доводиться складати конспекти уроків на різні конкурси, паради, звіти, атестація, нарешті. І ось тут доводиться вислуховувати критику про «неграмотності» і «методичної некомпетентності».

Але панове методисти, ви спочатку самі домовтеся, а потім чіпляйтеся!

Отже, є такі рекомендації на даний момент, які здаються найбільш продуманими:

мета урокуодна і виражено ім'ям іменником,

завдання — мінімум 3 і виражені дієсловом. Тобто формулюють завдання, що потрібно зробити, щоб прийти до поставленої мети. У такої системи є деякі незручності: не завжди мета конкретного уроку формулюється іменником, так і одна буває не завжди.

мета урокукілька, виражені дієсловами недоконаного виду (що робити?). Це так звані «глобальні цілі», якийсь ідеал, орієнтири людської діяльності.

(виховувати свідомого громадянина Росії).

Завдання — це локальні цілі, тобто цілі конкретного моменту діяльності, позначаються дієсловами доконаного виду (що зробити?), володіють властивостями диагностичности і операційності.

Диагностичность мети означає, що є засоби і можливості перевірити, чи досягнута мета. Операционность означає, що у формулюванні мети є вказівка на засоби її досягнення (сформувати вміння запису і читання десяткових дробів).

При цьому також ставиться 3 основних локальних цілей (завдань) уроку:

— мета навчання(передбачає формування у студентів нових понять і способів дій, системи наукових знань.

Навчальна мета повинна бути максимально конкретною;

— мета виховання передбачає формування у студентів певних властивостей особистості та рис характеру;
— мета розвитку передбачає розвиток психічних властивостей і якостей, необхідних в діяльності (мислення, пам'ять, увагу, пізнавальні вміння, самостійність тощо).

Ще один цікавий спосіб поставити реальні, робочі цілі та завдання, отака підказка на всі випадки, коли потрібно це зробити:

яка проблема? її рішення — мета які причини цієї проблеми? їх подолання — завдання. Наприклад, діти не беруть участь у конкурсах. Мета: підвищити масовість участі в конкурсах. чому не беруть? Погано поінформовані, немає часу із-за перевантаження на уроках і великих домашніх завдань, немає допомоги від педагогів і т.д.

Завдання: створити масову, наочну та доступну систему інформування про проведених конкурсах, перевірити рівень домашніх завдань і оптимізувати їх, підвищити матеріальне стимулювання вчителів, чиї учні беруть участь у конкурсах і т.д.

А тепер головне: ФОРМУЛА РЕЗУЛЬТАТУ МЕТА Х ЗМІСТ = РЕЗУЛЬТАТ 0 Х ЗМІСТ = 0

МЕТА Х 0 = 0

Думаю, пояснювати цю формулу немає необхідності.

Джерело. metodsovet.ru

Источник: http://ped-kopilka.com.ua/blogs/jbanov-aleksandr/celi-i-zadachi-uroka.html

Завдання — це … Математика: завдання. відповідь завдання

Оскільки в даний час в більшості країнсвіту відбувається реформа математичної освіти, проблема постановки завдань в шкільному курсі математики стала головною і дуже важливою в розвитку викладання. Уміння вирішувати завдання виступає найяскравішою характеристикою стану освіти. Як сьогодні учень і вчитель розуміють цю мету в шкільному курсі математики?

навчання учнів

Практично всі учні школи думають, що, коли знайдено правильне рішення, а отриману відповідь завдання збігається з тим, що запропонований в підручнику, їх робота закінчена, можна забути про проблему.

Учень або вчитель не беруть до уваги тойфакт, що роль кожного завдання зводиться до того, щоб розвинути навички орієнтування в проблемних ситуаціях, збільшувати знання, досвід. Якщо не звертати уваги на актуалізацію отриманих знань, порушується процес математичного мислення, що сприяє зниженню вироблення навичок.

Але перш ніж розібратися з цим питанням, необхідно з'ясувати, що ж являє собою завдання і яка її роль в навчанні.

Що таке завдання

Даний термін має кілька тлумачень. Розглянемо один з них, який застосовується до математики. тутзадача — цепроблемна ситуація (питання), яка вимагаєрішення за допомогою використання певних умінь, знань, роздумів. Це мета, яка знаходиться в рамках проблемної ситуації, що необхідно досягти, а також умова і вимога.

Таким чином, вирішити задачу — це значитьтрансформувати цю проблемну ситуацію або виявити, що така реконструкція в цих умовах неможлива. Тут важливо визначити процес вирішення завдання як розумову діяльність, спрямовану на досягнення мети.

формат завдання

У кожній математичної задачі прийнято виділяти складові ситуації, правила трансформації, необхідну мету або висновок. Саме рішення може здаватися по-різному:

а) як освіта відносин між складовими ситуації (наприклад, коли необхідно з'ясувати, який з предметів важче);

б) як кінцевий стан ситуації (наприклад, збір головоломки);

в) як отримання нових знань (наприклад, рішення прикладу).

Роль завдання в навчанні

Оскільки завдання — це проблемна ситуація, щовимагає рішення, то її роль в навчанні людини дуже важлива. Так, з її допомогою ілюструється теоретичне питання — вивчається, пояснюється його зміст.

Через прості вправи, що виконуються за шаблоном, який дає теорія, досягається засвоєння досліджуваного факту.

Завдання і рішення її формує в учнів уміння орієнтуватися в нових ситуаціях, збирати інформацію для виконання інших завдань або вивчення нових розділів науки, а також пізнання дійсності.

Мета навчання за допомогою завдань

Завдання — це інструмент, який використовується в навчанні,покликаний зацікавити і мотивувати учнів, сформувати у них поняття математичної моделі.

Правильно поставлена, вона розкриває сучасну методику викладання, оскільки її рішення служить багатьом цілям навчання. Наприклад, завдання (7 клас) можуть застосовуватися при вивченні нової теми або для контролю (самоконтролю) знань, розвитку інтересу до математики.

Головне, вони служать для ознайомлення учня з пошукової та творчою діяльністю, розвитку у нього мислення і логіки.

Завдання і рішення

Рішення відбувається в чотири стадії:

  1. Осмислення умови завдання, а також окремих його складових.
  2. Побудова плану рішення.
  3. Виконання на практиці плану і всіх його деталей.
  4. Остаточна перевірка рішення, перегляд з метою засвоєння матеріалу, виявлення того, що може стати в нагоді в подальшому при освоєнні інших завдань.

Щоб отримати правильне рішення, необхідночітко уявити всю ситуацію, запропоновану в завданні. Потрібно з'ясувати, що дано, що потрібно знайти. Рекомендується накидати наочний креслення, це допоможе виявити можливі шляхи вирішення. Математика завдання висуває такі, які вирішуються шляхом логічного мислення, схема дозволяє візуально побачити правильний напрямок.

система підказок

Щоб оптимально активізувати розумовудіяльність учнів, рекомендується використовувати дидактичний прийом під назвою «Система підказок». Дана техніка складається з другорядних завдань або питань, що надають правильний напрямок розумового потоку, роблячи пошук рішення впорядкованим.

Рішення завдань вимагає наявності комбінаційних здібностей, тобто умінь робити правильний вибір в умовах перенасиченості знань. Цей пошук і підбір повинен бути цілеспрямованим. Вибір буде здійснюватися набагато швидше і легше, якщо звернутися до відповідної аналогії.

Наприклад, можна поставити запитання: «Де раніше зустрічалося щось схоже?» Використовуючи метод аналогії при вирішенні завдань, рекомендується змінювати їх формулювання. Застосовувати цю техніку найкраще на початковій стадії вирішення завдань.

Якщо саме тут вдається порівняти дане завдання з тими, що вирішувалися раніше, то схожість умов і методів вирішення направляє учнів на правильний шлях, розвиває поява плідних ідей при складанні плану рішення.

Методи вирішення математичних задач

Оскільки завдання — це питання (ситуація), щовимагає рішення, то знайти правильну відповідь на задачку — значить виявити послідовність положень математики, які застосовуються для того, щоб вивести вірний підсумок. На сьогоднішній день є кілька методів розв'язання математичних задач:

  1. Арифметичний. Відповідь знаходиться за рахунок виконання математичних дій над числами, що дані в завданні. Так, одну і ту ж задачу часто можна вирішити, використовуючи різні арифметичні методи, які відрізняються між собою логікою міркування.
  2. Алгебраїчний. Відповідь знаходиться за рахунок складання і рішення рівняння. Спочатку виділяють величини і встановлюють між ними зв'язок, потім вводять змінні, позначаючи їх буквами, складають з їх допомогою рівняння і вирішують його. Після цього проводять перевірку рішення і записують відповідь.
  3. Комбінований. Цей спосіб включає в себе як арифметичний, так і алгебраїчний метод вирішення завдань.

Підбиття підсумків

Математична задача — це проблемна ситуація,яка вирішується шляхом використання математичних прийомів, що вимагають певних умінь і знань. Завдання поділяються на прості і складові, в залежності від кількості дій.

Коли рішення завдання передбачає застосування тільки одного виду діяльності, мова йде про простого завдання. У разі використання більше двох дій мова піде про складових завданнях.

Але і ті, й інші можуть вирішуватися декількома способами.

Рішення одного завдання різними шляхами єдуже корисним, оскільки в цьому випадку починають свою роботу різні розумові операції, наприклад такі як аналіз, узагальнення, порівняння та інші. Це, в свою чергу, позитивно впливає на розвиток математичного мислення в учнів.

Щоб правильно вирішити завдання, необхідно провести аналіз і синтез проблемної ситуації, переформулювання завдання, знайти індуктивний метод її вирішення, використовуючи аналогії і прогнозування.

Завжди потрібно пам'ятати про те, що будь-яке завдання є цілком вирішуваною, необхідно тільки знайти правильний шлях, використовуючи знання, вміння і навички, які приходять в процесі навчання.

Источник: https://uk.trendexmexico.com/obrazovanie/84775-zadacha-eto-matematika-zadachi-otvet-zadachi.html

Ссылка на основную публикацию