Декому чи де кому як правильно?

Як правильно: бажаючий чи охочий, завідуючий чи завідувач? Активні дієприкметники в українській мові

Так склалося, що активні дієприкметники в українській мові, які позначають теперішній час(це такі, що закінчуються на  -учий, -ючий, -ачий, -ячий, як, наприклад, малюючий, відпочиваючий, тремтячий) зовсім не пасують українській мові, і їх вживання є стилістичною помилкою.

Не “відпочиваЮЧі”, а “відпочивальники”

Пам’ятайте про це для виконання завдань ЗНО на зразок: “У якому реченні є стилістична помилка?” або “Де неправильно утворено дієприкметник?” – а також для грамотного написання творчого завдання і, взагалі, для вашого грамотно-привабливого українського мовлення.

Як замінити активні дієприкметники в українській мові? Не складно! Є 5 способів, перегляньте і запам’ятайте їх.

1. Активні дієприкметники, які можна замінити прикметником:

бажаючі складати ЗНО – охочі складати ЗНО

блукаючий сюжет – мандрівний сюжет

відстаючий учень – відсталий учень

водоплаваючі птахи –  водоплавні птахи

ворогуючі стороки – ворожі сторони

вражаючі результати – разючі результати

діючий вулкан – активний вулкан

діючий закон – чинний закон

домінуючий мотив – домінантний мотив

друкуючий пристрій – друкувальний пристрій

думаюча, мисляча людина – вдумлива людина

захоплюючі краєвиди – захопливі, привабливі, звабливі, принадні краєвиди

зволожуючий крем – зволожувальний крем

зворушуюча зустріч – зворушлива зустріч

знаюча людина – тямуща людина

зникаючі види – напівзниклі види

життєстверджуючий настрій – життєствердний настрій

існуючий план роботи – даний план роботи

координуючий центр – координаційний центр

існуючі кордони – сучасні кордони

існуючі методи – наявні методи

миючі засоби – мийні засоби або засоби для миття

наступаюче свято – прийдешнє свято

обезболюючий засіб – знеболювальний засіб

оточуюче середовище – навколишнє середовище (довкілля)

пануюча ідея – панівна ідея

переконуючий доказ – переконливий доказ

підростаюче покоління – молоде покоління

правляча еліта – керівна еліта

приваблююча пропозиція – приваблива пропозиція

уточнюючі члени речення – уточнювальні члени речення

хвилюючі слова – зворушливі слова

2. Активні дієприкметники, які можна замінити іменником:

акомпануючий – акомпаніатор

виступаючий – доповідач, лектор, промовець

відпочиваючий – відпочивальник

віруючий – вірянин

головуючий – голова

завідуючий кафедрою – завідувач кафедри

керуючий – керівник

контролюючий – контролер

оточуюче середовище – довкілля (навколишнє середовище)

оточуючі люди – оточення (люди навколо)

подорожуючий – подорожній і мандрівник

потопаючий – потопельник

початкуючий – початківець

працюючий – працівник

3. Активні дієприкметники, які можна замінити іменником-прикладкою:

збираюча лінза – лінза-збирач

лідируюча команда – команда-лідер

початкуючий поет – поет-початківець

4. Активні дієприкметники, які можна замінити словосполученням:

люблячий тебе – з любов’ю до тебе

перебуваючий на ремонті – поставлений на ремонт

перебуваючий у відрядженні – у відрядженні

стоячі місця – місця для стояння

сидячі місця – місця для сидіння

5. І, нарешті, якщо нічого вище не підходить, активні дієприкметники можна замінити конструкцією з “що…”, “який…”:

знаючий фізику – який знає фізику

перебуваючий за кордоном – що перебуває за кордоном

працюючий у великій компанії – який працює у великій компанії

Як вам такі “перетворення”? Інколи вони дивні, але правда в тім, що ми просто не звикли до правильного мовлення.

До якого дієприкметника ви не можете дібрати відповідник? Напишіть коментар під статтею і спробуймо щось придумати.

Прямуйте до досконалості і краси!

Источник: https://200baliv.com/yak-pravylno-bazhayuchyj-chy-ohochyj-zaviduyuchyj-chy-zaviduvach-aktyvni-dijeprykmetnyky-v-ukrajinskij-movi/

Культура мови: як правильно вживати?.. | МОВОЛЮБАМ

Тож як правильно: барви чи фарби весни?

Сьогодні під впливом останніх суспільно-політичних подій частина українців мовою спілкування обрала… українську. Мені це дуже приємно, але вам, шановні земляки, мабуть, це дуже нелегко. Тож пропоную вивчати культуру української мови (про це ви можете прочитати також тут) крок за кроком, тобто опановувати правильні слова та вислови поступово.

Тож у нас сьогодні перший десяток: від барв весни (зараз саме її час керувати природою) через всілякі недбалості, змушування, галузі, скасування, тривалості, розпалювання, покарання, рушання… до парубоцтва та парубоцького життя.

Тож вийдеш на вулицю (чи лише висунеш носа з вікна) і відчуваєш: сьогодні весна вповні, саме вона впевнено крокує Україною попри всіляку політику, економіку, вподобання чи пристрасті…

1) Тож чим ми з вами милуємося – барвами чи фарбами квітучої весни?

Правильно: барви квітучої весни, оскільки фарби більше використовуються в прямому значенні: олійні, акварельні, червоні, білі фарби,

Всі ми частіше чи рідше переходимо дорогу, тобто в цей час «виконуємо соціальну роль пішохода». Інколи в такій ролі ми «не помічаємо» світлофора чи не реагуємо на нього, і тоді про нас як правильно сказати:

2) Наша безпечність чи недбалість як пішоходів?

Правильно: недбалість пішохода, бо ми в такі хвилини зовсім не дбаємо про наше життя, здоров’я, сім’ю тощо.

Якщо ж вжити безпечність пішохода, то вислів набирає абсурдного значення: яка може бути безпека, коли лізеш, вибачте, під машину, що мчить на шаленій швидкості?

3) Народних обранців сьогодні намагаються заставити чи змусити згадати про виборців?

Правильно: змусити народних обранців переглянути… (як бачимо з результатів подій останніх кількох місяців, це таки реально; інше питання – на скільки відсотків і як на довго?)

Чи є в українській мові слово заставити? Звичайно, що так, але в зовсім іншому значенні: Чекаємо на гостей, тож заставили стіл всілякими наїдками та напоями.

4) Де працюють науковці – в науковій області, галузі чи царині?

Правильно: в науковій галузі, якщо йдеться про офіційне мовлення, наприклад, в науковій галузі відбулися зміни щодо порядку присудження наукових ступенів і звань;

В науковій царині, якщо йдеться про менш офіційний виклад думки, наприклад: В науковій царині наші …знавці пополамали свої списи.

А що ж таке область? Розумними словами: адміністративно-територіальна одиниця. Наприклад: сьогодні в Україні ще поки (чи таки без ще?) 24 області.

5) Частенько сьогодні ми спостерігаємо, як у всіляких політичних ток-шоу дебати розгоряються чи все-таки накалюються?

Правильно: Дебати, пристрасті, суперечки можуть українською мовою розгорятися або розпалюватися, наприклад: Суперечка між представниками політичних угруповань розгоряється, незважаючи на всі зусилля модератора.

Тобто в цьому значенні дієслово накалюватися є«чистої води» русизмом, тобто таким собі недоперекладом з російської мови.

6) За особливих умов функціонування керівництво компанії може скасовувати чи відміняти своє рішення?

Правильно:рішення, заняття, плани… скасовують, а частини мови, наприклад, відміняють (тобто змінюють їхню форму).

Особливо популярною в навчальному процесі є студентська фраза «пари відмінили», яка зовсім не відповідає літературній мові, оскільки:

пара (в значенні: заняття) – це розмовна лексика,

а відміняти означає змінювати щось, а не припиняти дію чи визнавати недійсним.

7) Злочинців в усі часи й народи мають наказувати чи карати? Найлегше перевірити себе таким чином: наказувати – наказ, а карати – кара.

Правильно: злочинців карають, дітей фізично карають(чи не карають), а вчитель наказує дітям виконати домашнє завдання, батьки наказують слухатися вчителя тощо.

8) Шановні працівники мас-медіа! Всілякі там брифінги, прес-конференції, саміти… продовжуються чи тривають?

Якщо логічно прискіпуватися, то продовжуватися пов’язане з довгий, довжина… За своєю природою це русизм. В українській мові є однокореневе гніздо: тривалість, тривати, тривалий…

Правильно:доповідь чи конференція, канікули чи сесія триває

9) Сьогодні звичний вже нашому вжитку потяг (що робить?) торкається чи рушає з місця? Логічно роздумуємо: торкнутися можна ліктя, руки, друга (в прямому значенні) або глибин душі чи серця (в переносному значенні).

А з потягом, як і з іншими видами транспорту, пов’язаний рух.

Правильно:потяг (автобус, тролейбус, машина) рушає з місця, тобто починає рух.

10) І насамкінець згадаємо про чоловіків, зокрема особливих, тобто тих, які ніколи не були одружені: хто вони українською мовою – холостяки чи парубки? Відповідно, яке в них життя – холостяцьке чи парубоцьке?

Шукаємо словотворче гніздо до кожного варіанту. Знайшли лише до парубка: парубоцький, парубоцтво, парубкувати… А холостяк затесалося в нашому вжитку як недопереклад з російської мови, тобто русизм.

Правильно: парубок, а життя в нього – парубоцьке з усіма перевагами й недоліками.

Отже, сьогодні ми з вами розглянули правильне слововживання одного слова з таких пар слів: барви – фарби, недбалість – безпечність, змусити – заставити, розгорятися – накалюватися, скасовувати – відміняти, карати – наказувати, тривати – продовжуватися, рушати – торкатися з місця, парубок – холостяк, а також з трьох слів: галузь, царина чи область? В усіх наведених парах слів на першому місці – правильні варіанти. Крім того, ми зрозуміли, що дуже важливо розглядати ці слова в контексті, хоча б в межах речення.

Источник: http://l-ponomar.com/kultura-movy-yak-pravylno-vzhyvaty/

Як і де засмагати правильно?

Засмага – гарно, добре, але потрібно знати, як правильно засмагати та кому краще не ніжитися пляжним сонцем.

Дуже модно в сучасному світі мати гарну засмагу, так як вона додає пікантності тендітному тілу, а іноді, навіть може бути корисною.

Але для одних, отримати засмагу – простіше простого, іншим доводиться витрачати тижні, щоб отримати рівномірний і гарний колір. Більшість людей просто не можуть перебувати на сонці, а багато хто боїться. Тому, обов’язково потрібно знати, як правильно засмагати і чи корисно це?

Чи корисна засмага?

Взагалі, засмагати корисно, так як сонце живить нас вітаміном D. Завдяки сонцю, Ви відчуваєте себе бадьоро, здоровіше, кров починає циркулюватися краще. Засмага корисна для… зубів, кісток і гормональної системи.

Також добре виліковує рахіт. Енергія від ультрафіолетових променів, активує діяльність ферментів, захищає реакцію організму, кровоутворення та обмінний процес. Добре сприяє оновленню шкіри, завдяки якому відпадають померлі клітини.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Кращий літній фітнес – велосипед“

Але також засмага може бути і шкідлива, якщо довго ніжитися на сонячних променях, може виникнути рак шкіри. Викликає раннє старіння шкіри, зморшки, поява пігментних плям і веснянок на шкірі, найстрашніше: рак, опік, подразнення у вигляді водянистих бульбашок, також різні висипання. Тривале знаходження на сонці, також може послабити імунну систему.

Засмага дитини

У дитячому віці рекомендується носити одяг, що закриває і захищає від сонячних променів. Бо якщо дитина отримує сонячні опіки, то далі є ризик виникнення пухлин.

Обов’язково потрібно звернутися до лікаря, при виникненні різних плям, зміни кольору і форми шкіри, а також родимок. Також, слід пам’ятати, що у дітей, якщо станеться сонячний опік – можуть залишитися на завжди пігментні плями, у вигляді родимок.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “ЯК ВТАМУВАТИ СПРАГУ?”

Яка засмага захищає?

Завдяки засмазі, ми добре можемо захистити наш організм, від прямих сонячних променів. Це допомагає нам спеціальний пігмент меланін, який знаходиться у верхньому шарі шкіри. Якщо меланіну більше, то і шкіра темніше, і тим більше захищає шкіру від сонця.

Найменше засмага захищає людей, зі світлою шкірою, та яка містить меншу кількість меланіну. У такому випадку більше схильна опіку і руйнівній дії ультрафіолетових променів. Але й темношкірі люди здатні отримати опіки і рак шкіри.

Де краще засмагати?

Найкраще, звичайно ж засмагати на морі, на теплому пісочку … Гарна і рівномірна засмага може вийти, якщо вона з’явилася під час руху, так що коли засмагаєте, періодично можете вставати для прогулянки.

Читайте также:  Чого чи чому як правильно?

Для гарної засмаги, потрібно засмагати не вертикально, а краще, щоб сонячні промені потрапляли збоку, так епідерміс проявляється швидше. Добре засмагати в тіні, де промені не будуть проникати.

Засмага буде ніжною і гарною, переконані експерти.

Для гарної засмаги, без усіляких опіків і плям, підійде ранковий час 10-12 годин ранку. У такий час немає сильних і прямих сонячних променів, сонце не обпалює шкіру, а навпаки, надає гарну засмагу. Також відмінну засмагу можна отримати після 16 годин дня, вже ближче до вечора. Якщо шкіра не захищена, то ідеальний час для засмаги – 10 хвилин.

Засмага в солярії

У наші дні солярій став більш популярний, оскільки багато хто вважає, що можна завдяки солярію зробити гарну засмагу. Але мало хто знає, чи корисний він?

Багато людей вважають, що засмага в солярії корисна, але чому ж? У цьому є родзинка, головне не перестаратися з ним. І тоді засмага буде рівною і красивою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Як швидко підготувати тіло до пляжного сезону?“

Солярій випромінює так звані УФ-промені, які корисні для організму, також підвищують настрій, відбувається  хороше вироблення вітаміну D і зміцнює кісткову тканину.

Для вдалої засмаги,  в солярії потрібно провести недовго, 6-8 сеансів через день, а підтримувати результат потрібно 1 раз на 10 днів. Раз на півроку давати шкірі відпочити.

Засмага в солярії безпечніша, оскільки в ньому можна провести лише 10 хвилин, і не отримати при цьому опіків і раку шкіри.

Шкідливість солярію

Солярій шкідливий тим, що він сушить шкіру. Це залежить від здатності клітин виробити пігмент. Солярій прискорює вироблення пігменту, і таким чином відбувається сушіння.

Також засмага в солярії призводить до швидкого старіння шкіри. Дуже важливо стежити за засмагою в солярії, не перестаратися і застосовувати спеціальні зволожуючі креми.

Креми для засмаги

Креми добре допомагають нам від надмірнох засмаги, яка може призвести до опіків. Ви повинні точно вирахувати час безпечної засмаги, це зазначено на інструкції засобів, де вказано час самозахисту шкіри. Крем для засмаги потрібно наносити за 15 хвилин до виходу, і нанести його товстим шаром на суху шкіру.

Креми ВІД засмаги

Обов’язково потрібно наносити крем від засмаги, щоб не зіпсувати шкіру. На тюбику крему зазначено індекс захисту від випромінювання. Також в крем повинен входити вітамін Е, який зробить шкіру не сприйнятливою до ультрафіолету. Крем корисний від засмаги в тому випадку, якщо правильно його наносити. Краще його наносити на ніс, груди і плечі. Розмазувати крем потрібно по всьому тілу.

Сонячний опік під час засмаги

Часто буває, що отримуєш сонячний опік під час засмаги. Але не варто впадати у відчай з цього приводу, адже є засоби які допоможуть усунути опік і захистити шкіру. Необхідно буде захистити шкіру кремами, масками, лосьйонами на зволожуючій основі, які допоможуть заспокоїтися шкірі. Важливо, щоб такі засоби  не містили жиру, і не закупорювали шкіру.

Відмінно допомагає від опіків сметана, кефір і вершки, які допоможуть пом’якшити шкіру. Також відмінний засіб від опіків пантенол, допоможе привести шкіру в нормальний стан.

До опіків призводить часте перебування у воді. Купаючись, сонячні промені потрапляють на нашу шкіру більш інтенсивніше, ніж на суші. Тому ризик отримати опік підвищений, і засмага  з’являється швидше.

Під час купання,  також можна намаститися  спеціальним сонцезахисним і водостійким засобом. Завдяки цьому, наша шкіра буде захищена від сильних ультрафіолетових променів, навіть при годинному перебуванні у воді.

Обов’язково після купання, добре витерти шкіру рушником, бо краплі, які залишаться на тілі – можуть призвести, знову ж таки, до утворенян опіків.

Що слід робити, щоб не «згоріти»?

–  Якщо Ви збираєтеся на пляж, обов’язково в такому випадку візьміть з собою капелюх, який захистить шкіру Вашого обличчя,і  при цьому Ви не отримаєте сонячного удару. Відмінно допомагає бавовняний одяг, але не синтетична тканина. Бавовна не пропускає прямих сонячних променів.

  •  Потрібно обмежувати час перебування на пляжі, головне вибрати правильний час для засмаги. Не слід перебувати з 21 до 16 години дня, а краще побути в тіні.
  • Обов’язково пийте воду, в такому випадку Ваш організм буде постійно мати воду, і про зневодненян можна буде не боятися.
  • На пляжі краще перебувати під навісом парасольки або під деревами, які не пропускають прямих сонячних променів.
  • Не варто перебувати мокрим під сонцем, тому що це приводить до швидкої засмаги і появи опіків.

  У яких випадках протипоказана засмага?

Бувають випадки, що деяким людям не можна засмагати. Є хвороби, які при попаданні сонячних променів тільки гублять організм. Обов’язково потрібно знати, в яких випадках не можна засмагати:

  1. При онкологічних захворюваннях
  2. При вагітності, взагалі вагітним не можна засмагати на сонці, добре якщо посидіти в тіні.
  3. Коли дітям ще не виповнилося 5 років.
  4. При варикозному розширенні судин.
  5. При передракових захворюваннях.
  6. Туберкульоз в гострій формі.
  7. При очних захворюваннях, особливо якщо пошкоджена сітківка, при катаракті і після операції.
  8. Не можна засмагати при діабеті, судинно-серцевих захворюваннях, при алергії і хронічно активному гепатиті.

Не потрібно засмагати з декоративною косметикою, яка містить барвники. Також можуть бути небезепечними при засмаганні косметичні препарати, в яких міститься ртуть, фенол, саліцилова і борна кислоти.

Також масла: ефірне, бергамоту, кедра, лаванди, лимона, лайма, розмарину, сандалового дерева. Їх не потрібно застосовувати за добу до засмаги.

Також не можна засмагати після пілінгу, зазвичай до 7 днів, і 2 дні після епіляції.

Протипоказана засмага дівчатам, у яких ерозія, мастопатія, ендометріоз, полікістоз і поліпи в матці, і при вагітності.

Источник: http://www.reaction.org.ua/krasa-ta-zdorovia/yak-i-de-zasmagati-pravilno/

12 поширених помилок в українській мові

День української писемності та мови – чудовий привід покопирсатися у словниках та правописних довідниках, шукаючи ліки від різноманітних мовних паразитів. Звісно, з повного переліку можна скласти чималу книгу, тому ми відібрали 12 поширених помилок, яких варто уникати.

За бажанням – на бажання

Часте вживання варіанту «за бажанням» ілюструє недобру традицію перекладати в багатьох конструкціях російський прийменник «по» як український «за». Такий підхід не раз критикували мовознавці, зокрема Святослав Караванський. І справедливо: це спричинило появу цілої низки покручів, як-от «за адресою» (рос. «по адресу»), «за рахунком» (рос. «по счёту») та інших.

Втім, правильний український відповідник – «на бажання». Про це писали ще в 30-ті роки в академічному «Російсько-українському словнику». Що ж до канцеляризму «за власним бажанням» (рос. «по собственному желанию»), то йому відповідають вирази «своєю волею», «по своїй волі», «з власної волі».

Реклама

Робити вигляд чи вдавати?

Ще одна зайва звичка – це вживання зайвих конструкцій зі словом «робити». Подекуди вони не помилкові, проте ускладнюють мовлення. Наприклад, фразу «зробити крок уперед» можна успішно замінити висловом «ступити вперед».

Утім, словосполучення «робити вигляд» ‒ калька з російського «делать вид». І у згаданому словнику також є правильна рекомендація щодо українського відповідника: це слово «вдавати».

Виключно – тільки, лише, лиш

Поширений покруч «виключно» з’явився в нашій мові подібно до «виключати» ‒ одного з адекватних відповідників російського «исключать». Українське дієслово має й ідентичні варіанти значення: не враховувати надалі (наприклад, виключити цей варіант) або ж позбавитись чогось (виключити зі списку).

Окрім цього, неправильно вживати «виключно» як відповідник російському «исключительно». Російською він має значення, яке українською закладено в прислівниках «винятково» чи «надзвичайно». Тож у цьому разі ми вживаємо саме їх, наприклад, «винятково мудрий правитель». В іншому випадку ми користаємося частками «тільки» або «лиш(е)» (скажімо, він кохає лиш її).

За чимось чи по щось

Ми йдемо до магазину за хлібом чи по хліб, за водою чи по воду? У нашій мові функціонує багато конструкцій з прийменником «за»: стояти за рогом, стежити за порядком, звертатися за допомогою тощо. Проте сполуки зі словами, що мають значення руху (іти/піти, виходити, їхати), «перекочували» до нас із російської. Правильний український варіант – прийти/вийти по щось.

Згідно/відповідно розпорядження чи розпорядженню?

Ні перше, ні друге. Багато хто, орієнтуючись на російські «согласно/соответственно чему-либо», так само використовує безприйменникові конструкції в українській мові: згідно даним, відповідно наказу тощо. Проте правильними є варіанти з прийменниками, що вимагають від наступного слова певного відмінка: згідно з чимось, відповідно до чогось.

Доброго дня – добрий день

Існує думка, буцімто вираз «добрий день» ‒ це констатація факту, що день є добрим, і вітатись потрібно «доброго дня», у такий спосіб висловлюючи побажання. Чимось подібним спантеличив Більбо Беґґінса чаклун Ґендальф у «Гобіті» Толкіна.

Однак у жодному авторитетному словнику немає варіантів «доброго дня» або ж «доброго вечора».

Традиційними в нашій мові є форми привітання «добрий день» і «добрий вечір», а також короткі форми – «добридень», «добривечір». До речі, вранці правильно казати «доброго ранку».

Невідомо, чому саме такі вітальні традиції склалися в нашій мові. Та це правило варто запам’ятати хоча б для того, щоб дивувати іноземців, які вчать українську.

Відволікати чи відвертати?

Зізнаймося: усі ми звикли говорити «не відволікай мене», «я відволікаюсь» тощо. Цю звичку породило калькування російських слів «отвлекать», «отвлекаться».

В українській мові «відволікати» вживається лише в прямому значенні й утворюється від слова «волокти», тобто тягнути щось/когось, волочити по землі.

Натомість у звичному значенні цього слова слід вживати «відвертати увагу», «відвертати(ся)», «відривати(ся)», «відхиляти(ся)».

«Березіля» чи «Березоля»?

Назву театру, що його заснував 1922 року в Києві видатний драматург Лесь Курбас, сьогодні має мала сцена Харківського академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка. Також це однойменний український літературно-художній часопис (колишня назва – «Прапор»), а ще палац культури в Тернополі.

При відмінюванні цієї назви, що, по суті, є застарілим найменуванням березня, часто виникають розбіжності. Побувати в «Березілі» чи «Березолі», біля «Березіля» чи «Березоля»? Насправді це слово підпорядковується правилу чергування, як-от стіл – стола. Тому й «Березіль» ‒ «Березоля».

Миттєвість чи мить?

Два слова, що нерідко вживаються в одному значенні – дуже короткий відрізок часу. Проте їхня семантика все ж відрізняється, що дозволяє побачити й «Російсько-український словник» (2011-2014). Так російському «мгновению» відповідає українська «мить», тоді як «миттєвість» ‒ аналог російського «мгновенность», що позначає не час, а якість (швидкоплинність, короткочасність).

Миючий чи мийний засіб?

Слово «миючий» з’явилося в українській мові внаслідок калькування російського «моющий». В академічних перекладних словниках вказано правильний український відповідник – «мийний».

Це лише одна з низки подібних кальок. Слід мати на увазі, що активні дієприкметники на -уч(ий), -юч(ий) (для прикладу, керуючий, мотивуючий, омолоджуючий) не властиві сучасній літературній мові, і від них варто триматися осторонь. Натомість правильно вживати українські відповідники: керівний, мотивувальний, омолоджувальний.

Тушонка чи тушкованка?

У російській мові «тушёнка» хоч і дуже поширене, проте все ж розмовне слово, яке не може слугувати взірцем літературної мови. Відповідно, його міграція в українську двічі недоцільна, але якщо комусь так хочеться власне розмовного слова, то українською це «тушкованка».

Бувший у використанні (б/в) – уживаний/вживаний

Ще один приклад калькування з російської мови, про що згадують у багатьох словниках. Абревіатура «б/в», яку часто можна побачити в оголошеннях, відповідає словосполученню «бувший у використанні».

Читайте также:  Щастя чи счастя як правильно?

Але це не має нічого спільного з літературною нормою! Прикметнику «бывший» у нашій мові відповідає «колишній», аналогічному дієприкметнику – сполука «той, що був».

А конструкція «бывший в использовании» має в українській більш лаконічний еквівалент – слово «вживаний».

Источник: https://studway.com.ua/12-poshirenikh-pomilok/

Правопис складних слів загальні правила правопису складних слів

§ 36. Частки

Розрізняють словотворчі частки, які, уточнюючи зміст окремих слів, є їхніми складниками, і формотворчі частки, які вживаються лише в деяких формах слова для вираження граматичних значень (хай, би та ин.).

А. Словотворчі частки пишемо разом, окремо або через дефіс.

1. Разом пишемо:

а) частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): аби́що, аби́як, аніскі́льки, анітро́хи, анічогі́сінько, анія́к, деда́лі, де́коли, де́котрий, де́що, чимале́нький, чима́ло, щове́чора, щогоди́ни, щоде́нно́, щодня́, щодоби́, щоду́ху, щонайкра́щий, щопра́вда, щора́зу, щоси́ли, якби́, якнайшви́дше, якомо́га, якщо́та ин.;

б) частки би (б), то, що в складі сполучників та инших незмінних слів (щоб, якби́, немо́вбито, ні́бито, або́що, то́що) і частку же (ж) у складі стверджувальних часток авже́ж, ато́ж (див. ще § 35);

в) частку -ся (-сь) у зворотних дієсловах: буду́ється, наї́вся (наї́всь);

г) частку -сь у складі займенників і прислівників: котри́йсь, яки́йсь, яка́сь , яке́сь, хтось, щось, десь, коли́сь;

ґ) частку не, коли вона виступає в складі будь-якої частини мови (крім дієслова) як префікс, тобто коли слово без цієї частки не вживають: неві́льник, него́да, неду́га, не́жить, немовля́, нена́висть, не́ук, невгаси́мий, незліче́нний, невпи́нний, невсипу́щий, нега́йний, нена́висний, ненаста́нний, непохи́тний, нестя́мний; невдо́взі, неви́нно, невпи́нно, незаба́ром, непору́шно, несамови́то, несказа́нно;

д) частку не з дієсловами, які без неї не вживаються: нево́лити, незчу́тися, нена́видіти, нестя́митися, або яким вона надає нового значення: незду́жати (хворіти), непоко́їтися (хвилюватися), несла́вити (ганьбити).Але залежно від значення дієслова частку не можемо писати з деякими із них й окремо: не зду́жати (не змогти), не сла́вити (не прославляти);

е) частку не в складі префікса недо-, який означає дію, стан або якість, що виявляються в процесах, ознаках і предметах неповною мірою: недобача́ти, недовико́нувати, недоїда́ти, недолю́блювати, недооці́нювати, недоплати́ти, недочува́ти; недови́конаний, недоде́ржаний, недозрі́лий, недосма́жений, недооці́нений, недоро́слий, недочу́тий; недо́биток, недо́їдок, недокрі́в’я, недо́рі́ка, недо́літок, недорі́д, недо́ук та ин. Якщо частка не заперечує дію,виражену дієсловом із префіксом до, її пишемо з таким дієсловом окремо: він недочува́в, але він не дочув моїх слів;

є) частку не з іменниками, прикметниками, займенниками та прислівниками, якщо вони в сполученні з не означають одне поняття: невмі́ння, нево́ля, неврожа́й, недо́ля, непра́вда, несподі́ванка; небалаку́чий, невда́лий, невесе́лий, невче́ний, недо́брий, незбагне́нний, немали́й, неписьме́нний, несміли́вий; неаби́хто, неаби́який; невдога́д, невже́, невпа́м’ятку, невтямки́, нега́дано, недале́ко, недарма́, неду́рно, не́хотя, а також незважа́ючи на…, невважа́ючи на…, немо́в, нена́че.

Примітка. Частку не пишемо окремо від прикметника, що має при собі як пояснювальне слово займенник або прислівник із часткою ні, а також окремо від прикметника, перед яким стоять слова дале́ко, зо́всім, аж нія́к: Ні до чого не здатна людина; Нітрохи не цікава лекція; Далеко не досконалий твір; Зовсім не великі обов’язки; Аж ніяк не приємні спогади;

ж) частку не з дієприкметником, якщо він є означенням до іменника (а не присудком) і не має при собі пояснювальних слів: незакі́нчена пра́ця, нез’ясо́вані пита́ння, неспросто́вані фа́кти;

з) частку ні з займенниками, якщо вона не відокремлена від них прийменником, та з прислівниками: ніхто́ (ніко́го), нічи́й (нічиї́м), ніщо́ (нічо́го), нія́кий (нія́кому); ні́де й ніде́, ніза́що, нізві́дки, нізвідкіля́, ні́коли й ніколи́, ніна́що, ніскі́льки, нітро́хи, нія́к.

2. Окремо пишемо:

а) частку що в сполуках дарма́що, ті́льки що, хіба́ що, що́ ж до.

Частку то в експресивних сполученнях що то за, що то, чи то, які виконують функції підсилювальних часток;

б) частку не зі словом, з яким вона не становить єдиного поняття, а є лише запереченням: Не доля вирішує — людина творить свою долю; То не глибока річка клекоче, то шумить зелений ліс; Йому бракує не вміння виконати цю роботу, а бажання, але Не через небажання, а через невміння він не виконав цієї роботи;

в) частку не при дієсловах, дієприкметниках, що виступають у функції присудків, при дієслівних формах на но, -то й дієприслівниках: не мо́же не ба́чити, не підхо́дячи бли́жче, не поспіша́ючи; Ні вітерець не війне, ні хмарка не набіжить; Праця не закінчена; Праці не закінчено; Підлога не вимита; Підлогу не вимито;

г) частку не з прикметниками у функції присудка, якщо вона заперечує ознаку, виражену цими словами: Ця річка не широка (заперечення), але: Ця неширока річка впадає в Дніпро (одне поняття).

Примітка. Якщо між не й відповідним прикметником-присудком за змістом речення можливе слово є (був, була́ тощо), частку не слід писати окремо; якщо зв’язка на цьому місці порушує зміст, частку не треба писати разом: Цей будинок не старий (не є старий), але Цей будинок (є) нестарий (тобто відносно недавно збудований);

ґ) частку не з дієприкметниками, якщо вони мають при собі пояснювальні слова: Перед будинком чорніла площа, не засаджена квітами; Ця робота ще не доведена до кінця; Я відклав ще не дописаний лист;

д) частку не з числівниками, займенниками та прислівниками займенникового походження, а також при прийменниках і сполучниках: не три, не п’я́тий; не ти, не цей, не и́нші; не ина́кше, не так; не при…, не на…; не тоне то; також не раз;

е) частку не з підсилювальними прислівниками та незмінюваними присудковими словами, а також при словах, які пишемо через дефіс: не ва́рто, не ду́же, не зо́всім, не цілко́м; не від то́го, не до́сить, не мо́жна, не тре́ба; розмовля́ють не по-на́шому;

є) частку ні, вживану для заперечення наявності предмета чи ознаки, зокрема в деяких стійких словосполученнях без дієслова: ні живи́й ні ме́ртвий, ні кро́ку да́лі, ні на ма́кове зе́рно́, ні па́ва ні ґа́ва, ні ри́ба ні м’я́со, ні се́ ні те́, ні сюди́ ні туди́, ні та́к ні ся́к;

ж) частку ні, вживану як повторюваний єднальний сполучник із заперечним значенням або як підсилювальна частка: Він не придатний ні до роботи, ні до розмови; Дитина ще не вміє ні ходити, ні говорити; Ні один не зробив так, як треба;

з) частку ні в складі займенників, якщо в непрямих відмінках вона відділена від займенників прийменником: ні в ко́го, ні до ко́го, ні з ки́м і ні́ з ким (з різними значеннями), ні до чо́го, ні за́ що, ні на́ що й ні на що́ (з різними значеннями), ні на яко́му.

3. Через дефіс пишемо:

а) частки -бо, -но, -от, -то, -таки́, коли вони виділяють значення окремого слова: іди́-бо; дава́й-но;ті́льки-но; так-о́т, як-о́т; отаки́й-то, сті́льки-то, ти́м-то, я́кось-то; важки́й-таки, все́-таки, діста́в-таки, та́к-таки.

Примітка 1. Якщо між часткою та словом, до якого її приєднують, стоїть инша частка, всі три слова пишемо окремо: скі́льки ж то (написано), чи́м би то (втішити).

Примітка 2. Частку таки пишемо окремо від тих слів, яких вона стосується, якщо вона стоїть перед ними: Він таки забіг до друга.

б) компоненти будь-, -будь, -не́будь, ка́зна-, хто́зна-, бо́зна- й под. у складі займенників і прислівників (див. § 31, п. 26; § 33, п. З в);

в) частку не, вживану як префікс в іменниках — власних назвах: не-Євро́па, але в загальних — разом: нелюди́на, неісто́та; у філософських творах — через дефіс: не-я, не-матерія.

Б. Формотворчі частки пишемо окремо від инших слів, зокрема:

а) частки хай, нехай, за допомогою яких утворюють форми третьої особи однини й множини наказового способу: Хай живе незалежна Україна! Нехай святиться ім’я Твоє;

б) частку би (б), за допомогою якої утворюють форму умовного способу дієслова: зайшо́в би, пішла́ б.

В. Модальні частки теж пишемо окремо, а саме:

а) частку же (ж), що відіграє видільну роль у реченні: Ходи ж зі мною; Він же великий учений;

б) частки то, це, що мають у складі речення значення вказівності або визначальності: Нащо то одній людині стільки грошей? Чи це вже й пожартувати не можна?

Источник: https://r2u.org.ua/pravopys/pravXXI/36.html

Правопис часток — Page 2

д) при стверджуванні: дорога неблизька, люди невеселі;

є) у займенниках неабихто, неабиякий, у частках не­хай, невже, у сполучниках незважаючи на, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто.

У сумнівних випадках треба зважати на синтаксичну функцію слова з не. Якщо це слово виступає присудком і є запереченням, то частка не при ньому пишеться окремо: робота не (є) важка, думки не (є) нові. При цьому можуть бути підсилювальні слова: робота нітрохи не важка, думки аж ніяк не нові.

Читайте также:  Ближче чи блище як правильно?

Частка не пишеться окремо:

а)  зі словами, коли до них у реченні є протиставлення: робота не легка, а важка, дорога не близька, а таки да­леченька, думки не нові, а давні;

б)  в таких сполученнях: не від того, не досить, не дуже (але недуже дитя — хворе), не здужати (когось), але (нездужати — хворіти), не зовсім, не з руки, не можна, не сьогодні — завтра, не треба, не цілком, не вга­ваючи, не випадково, не в пору, не до ладу, не до речі, не до смаку, не під силу, не дивно.

Частка ні пишеться разом;

а)  зі словами, які без неї не вживаються: нісенітниця, нікчемний, нікчема, нікудишній, ніяковіти, ніяковий, ні­яковість, нічичирк;

б)   із заперечними займенниками, якщо її не відділяє прийменник; ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ані- котрий, аніякий, але ні з ким не дружу, ні до кого не пишу тощо;

в)  із заперечними прислівниками: ніде, нікуди, нізащо, нізвідки, нітрохи, ніяк.

Бажано запам'ятати правопис таких словосполучень із часткою ні: ні на йоту, ні один, ні при чому, ні риба ні м'ясо, ні світ ні зоря, ні се ні те, ні слуху ні духу, ні собі ні людям, ні так ні сяк, ніякий (ні один), ні пава ні ґава.

Інші частки мають деякі особливості правопису.

Разом пишуться у складі слів будь-якої частини мови такі словотворчі частки:

аби-: абищо, абихто, абияк, абичий, абиколи, абикуди, але аби тільки (якщо при відмінюванні займенників з'яв­ляється прийменник, то виникає словосполучення: аби до кого, аби з чим, аби на чому, аби на чиїм тощо);

ані-: анітрохи, аніскільки, анікуди, аніяк, анічогі­сінько;

де-: дещо, дехто, деколи, дедалі, дещиця; чи-(чим-): чимало, чималенький, чимраз, чимдалі, чим­дужче;

що-: щовечора, щодня, щогодини, щорічно, щодуху,

щосили, щоправда, щоразу;

як-: якомога, якщо, якнайкраще, якнайбільше; най-: найкраще, найгірше, найближче; -ся(сь) у зворотних дієсловах: зустрічаються, уми­ваюсь, учаться, тренуються;

-сь у складі займенників і прислівників: хтось, щось, котрась, якийсь, кудись, десь, якось, колись; би(б): якби, щоб;

же(ж) (у складі сполучників): авжеж, атож; то: нібито, немовбито.

Через дефіс пишуться частки, що входять до складу займенників і прислівників:

будь-: будь-хто, будь-що, будь-який, будь-чий, що-будь, хто-будь;

небудь-: котрий-небудь, чий-небудь, що-небудь, який- небудь, куди-небудь, коли-небудь;

казна-: казна-хто, казна-що, казна-куди, казна-де; хтозна-: хтозна-який, хтозна-чий, хтозна-де. Якщо при відмінюванні з'являється прийменник, то всі слова пишуться окремо: будь із ким, хтозна в кого, казна на кому, казна на чому;

частки -бо, -но, -от, -то, -таки, якщо вони стосуються вначення тільки цього слова й стоять після нього: дай-но, йди-но, ходи-но, тільки-но, так-от, як-от, отакий-то, стільки-то, чим-то, якби-то, якийсь-то, так-таки.

Якщо між цими частками й словом стоїть ще частка, то всі слова пишуться окремо: скільки ж то (зроблено), Ак би то (сказати).

Якщо частка таки стоїть перед словом, якого стосується, то пишеться окремо: Ми таки стрілись на шві і мовчки стояли хвилину — я і людина (М. Коцюбинський).

Окремо пишуться формотворчі частки: а) хай, нехай, за допомогою яких утворюються форми третьої особи однини та множини наказового способу ді­єслів: Хай живе вільна Україна!; Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і уста (Л. Костенко);

б)  би, б, за допомогою яких утворюються форми умов­ного способу дієслів: Припасти б до землі, відпочити на ній (М. Стельмах);

в)   модальні частки же, ж, то, (о) це, та, що мають зна­чення підсилення, вказівності для всього речення: 1 смі­ються люди вже у вічі: треба ж так от збутися ума, щоб оце в двадцятому сторіччі та шукати те, чого нема! (Л. Костенко).

Источник: http://www.linguistika.com.ua/chastka/pravopis-chastok?page=0,1

Український правопис

§30
1.1 Разом пишуться складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником

віднині, відтепер, донині, дотепер, забагато, задовго, занадто, набагато, навічно, надалі, надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, невтямки, негаразд, отак, отам, отут, підтюпцем, повсюди, подекуди, позавчора, позаторік, потроху, утричі, якнайкраще

Від подібних прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними в значенні іменників.

Такі сполучення пишуться окремо: від сьогодні, до завтра, на завтра, на потім (не відкладайте цього до завтра, на завтра, на потім), за багато, на багато (пор.

: забагато гуляєш і за багато років уперше приїхав, стало набагато легше й зал на багато місць), на добраніч, на ура.

1.2 Разом пишуться складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником

безвісти, безперестанку, вбік, ввечері, ввіч, вволю, вголос, вгорі, вгору, вдень, взимку, взнаки, відразу, вкрай, вкупі, влад, влітку, внизу, вночі, восени, впам'ятку, впереміж, впереміш, вплав, вплач, впоперек, впору, враз, вранці, врешті, врівень, врівні, врозкид, врозліт, врозсип, врозтіч, вряд, всередині, вслід, всмак, вщерть, доверху, довіку, довкола, доволі, догори, додолу, додому, докупи, донизу, дотла, дощенту, заміж, замужем, заочі, запанібрата, зараз, заразом, зарані, зарання, засвітла, збоку, зверху, звіку, згори, здуру, ззаду, зісподу, знизу, зозла, зокола, зразу, зранку, зрання, зрештою, зроду, зсередини, набік, наверх, наверху, навесні, навиворіт, навиліт, навідліг, навідріз, навік, навіки, навіч, нагору (але на-гора), надвечір, надворі, надголодь, надзелень, надмір, надміру, назад, назахват, наздогад, назустріч, наїздом, наниз, нанизу, наостанок, наостанку, напам'ять, наперебій, напереваги, наперед, наперекір, напереріз, напідпитку, напоказ, наполовину, напохваті, напочатку, наприклад, напровесні, напролом, напропале, нараз, нарешті, нарівні, нарозхват, насилу, наскоком, наспід, наспіх, насподі, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опівночі, опліч, підряд, побіч, поблизу, поверх, повік, поволі, позаду, поночі, попліч, поруч, поряд, посередині, почасти, скраю, спереду, спочатку, убік, убрід, увечері, увіч, уголос, угорі, угору, удень, узимку, узнаки, украй, укупі, улад

1.3 Разом пишуться складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (не членним) прикметником

віддавна, востаннє, вручну, догола, допізна, завидна, замолоду, заново, звисока, згарячу, злегка, зліва, знову, зрідка, напевне, нарівні, нарізно, нашвидку, помалу, помаленьку, потихеньку, сповна, спроста, сп'яну

1.4 Разом пишуться складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником

вдвоє, втроє, вчетверо; вперше, вдруге, втретє; надвоє, натроє, начетверо; удвох, утрьох, учотирьох і т. д.; водно, заодно, поодинці, спершу

1.5 Разом пишуться складні прислівники, утворені сполученням прийменника з займенником

внічию, втім, навіщо, нащо, передусім, почім, почому

до чого, за що та ін. в ролі додатків.

1.6 Разом пишуться складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови

вдосвіта, вподовж, завбільшки, завглибшки, завдовжки, завтовшки, завчасу, завширшки, знадвору, навздогін, навзнак, навкидьки, навколо, навкруги, навкулачки, навмисне, навпаки, навперейми, навприсядки, навпростець, навряд, навскач, навскіс, навскоси, навсправжки, навстіж, навтікача, навздогін, наздогін, наосліп, напоготові, позавчора, позаторік, попідтинню, спідлоба

1.7 Разом пишуться складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього)

босоніж, водносталь, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце, нашвидкуруч, обабіч, обіруч, очевидно, повсякчас, праворуч, привселюдно, самохіть, стрімголов, тимчасово, чимдуж, чимраз

1.8 Разом пишуться складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як— із будь-якою частиною мови

абикуди, абияк, аніскільки, анітелень, анітрохи, анічичирк, аніяк; дедалі, деінде, деколи, декуди; чимало; щовечора, щогодини, щодалі, щоденно, щодня, щодуху, щомісяця, щомога, щонайбільше, щонайдовше, щонайдужче, щонайкраще, щонайменше, щонайширше й т. д., щоночі, щоправда, щораз, щоразу, щороку, щосили, щохвилини; якомога, якось і якось (з різними значеннями), якраз, якнайбільше, якнайдужче, якнайдовше

дарма що, поки що, тільки що, хіба що, чи що

2.1 Окремо пишуться прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і керованим ним іменником можливе означення до цього іменника (прикметник, займенник, числівник)

без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без упину, без черги, в затишку, в міру, в нагороду, в ногу, в обмін, в обріз, в позику, в цілості, до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду, до останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до решти, до сих пір, до смаку, до смерті, до снаги, до сьогодні, за години, за дня, за кордон, за кордоном, за рахунок, за світла, з болю, з-за кордону, з краю в край, з переляку, з радості, з розгону, на бігу, на біс, на вагу, на весну, на вибір, на видноті, на відчай, на відмінно, на віку, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, над силу, не з руки, ні на гріш, під боком, під гору, під силу, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по щирості, у вигляді, уві сні, у поміч, у стократ, через силу, як слід, як треба

2.2 Окремо пишуться словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка — числівників) та одного чи двох прийменників

від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, час від часу

2.3 Окремо пишуться словосполуки, які в реченні виконують функції прислівника та складаються з узгоджуваного прийменника (числівника, займенника) й дальшого іменника

другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом

2.4 Окремо пишуться прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду

2.5 Окремо пишуться прислівники, утворенні сполученням прийменника по зі збірним числівником

по двоє, по троє, по четверо

3.1 Через дефіс пишуться:  складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та закінчення -ому або (-к)и

по-батьківському, по-бойовому, по-братньому, по-українському, по-сусідськи, по-українськи; також по-латині

У прислівниках такого типу, утворених від складних прикметників, що пишуться через дефіс, дефіс ставиться тільки після по-: по-соціалдемократичному

3.2 складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників

по-перше, по-друге, по-третє

3.3 неозначені складні прислівники з частками будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна-, -то

аби-то, будь-де, будь-коли, де-небудь, казна-коли, так-то, хтозна-як

3.4 складні прислівники, утворені з двох прислівників

вряди-годи, десь-інде, сяк-так, десь-інколи

3.5 складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або зі службовими словами між ними

будь-що-будь, всього-на-всього, далеко-далеко, де-не-де, коли-не-коли, ледве-ледве, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як

Источник: http://pravopys.kiev.ua/pravopys.aspx?SectionID=610

Ссылка на основную публикацию