Банківський чи банковий як правильно?

VoxUkraine

Історія не терпить умовного способу. Рік тому Приватбанк  націоналізували як системно важливий банк. Альтернативним рішенням було б видати банку квиток в один кінець на ліквідацію. Для платників податків такий варіант означав значно менші витрати.

На докапіталізацію Приватбанку вже витрачено 139.3 млрд грн[1] й ця сума може зрости у майбутньому.  Алтернатива на перший погляд виглядає “дешевше” – обсяг гарантованих державою депозитів становив у грудні 2016-го близько 100 млрд грн[2].

  Чи означає це, що рішення про націоналізацію було помилкою?  

Наслідки відмови від націоналізації Приватбанку не можна оцінити в цифрах.  В першу чергу це привело б до сповільнення й без того слабого росту ВВП через різку зупинку платежів – на банк припадає близько 2/3 роздрібної платіжної інфраструктури, банкоматів, карт.

Саме завдяки безперервній роботі банку з проведення платежів вдалось погасити паніку. Пересічний українець не відчував, що найбільший, буквально головний банк країни офіційно було визнано неплатоспроможним.

Новина про його ліквідацію, а так закінчила свій шлях абсолютна більшість банків із тимчасовою адміністрацією, послала би сигнал: «Знімай гроші, купуй долар».

Населення із депозитами понад 200 000 грн та юридичні особи втратили би внаслідок ліквідації більше 80 млрд грн, що знаходились на той момент банку.

Це теж нанесло би потужний удар по економіці країни, співставний із зимою-весною 2015 року.

Але справедливо сказати, що одна гривня, яка була втрачена вкладниками в Дельта Банку чи Надра Банку є нічим не гіршою чи кращою, ніж одна гривня, яка могла би бути втраченою в Приватбанку.

Тягар проблем

Сам процес націоналізації, з точки зору клієнтів Приватбанку, пройшов напрочуд гладко. Вдалось забезпечити безперервне обслуговування операцій клієнтів, за винятком короткого періоду, коли були недоступні трансакції юридичних осіб, які перевіряли на предмет інсайдерів.

Із завершенням переходу контролю над банком до держави ця співпраця зламалась. Навіть на поважному бізнес ресурсі Bloomberg вийшла стаття, в якій Україна ставилась в приклад Італії в плані націоналізації банків. Наступні ж новини були не настільки приємними для української влади.

Обіцянки, які колишні власники давали в своєму листі не були виконані, а сторони почали звинувачувати одна одну у всіх можливих гріхах: від викрадення 6 млрд доларів з банку з одного боку, до рейдерства успішного банку – з іншого. Це зумовлює постійну напругу навколо теми Приватбанку й не сприяє ключовому завданню – поверненню грошей платників податків, влитих в банк.

Кредитний портфель

Загальний обсяг кредитів корпоративним клієнтам банку становить майже 200 млрд грн й вкрай погано обслуговується. 2/3 портфелю займають так звані «трансформовані» кредити.

В жовтні-листопаді 2016 року, безпосередньо перед націоналізацією, кредити на суму 137 млрд грн були переведені з одних позичальників на інші. Всупереч нормальним банківським практикам, Приватбанк погодився видати ці кредити без цінної застави.

Всупереч зобов’язанню колишніх акціонерів реструктуризації портфелю – встановленню графіку погашення та забезпечення кредитів заставою,  не відбулось ні у встановлений строк – до 1 липня 2017, ні після нього.

Через декілька місяців після дедлайну, Приватбанк визнав ці кредити простроченими, що одномоментно обвалило відповідну статистику по банківському сектору і дало право банку виставляти претензії до поручителів та стягувати застави.

Вочевидь, частиною стратегії з повернення раніше виданих банком коштів є дефолт по рефінансуванню, отриманого від НБУ. До серпня 2017 року банк щомісячно погашав  заборгованість перед Нацбанком по 0.6 млрд грн.

Повне погашення банком кредиту означало б втрату реальної застави, що її надали колишні акціонери ще перед націоналізацією, а також особистої фінансової поруки одного із них – Ігоря Коломойського.

В планах банку – перевести ці активи на кредитний портфель і таким чином стимулювати позичальників розпочати погашення боргів. Перспектива такого задуму поки неочевидна.

Бейл ін по-українськи

У грудні 2016 року, після введення в банк тимчасової адміністрації, було прийнято рішення  про конвертацію заборгованості банком перед пов’язаними сторонами та непов’язаними сторонами (не вкладниками) в капітал банку з подальшим його списанням.

Ця процедура не має аналогів у вітчизняній історій й була виконана на основі статті 41-1 закону Про систему гарантування вкладів. Рада прийняла цю поправку ще за півтора роки до націоналізації в рамках МВФ-івської програми.

Внаслідок операції, колишні акціонери банку, їх бізнес партнери та екс-менеджери банку, а також професійні інвестори заплатили перший чек за націоналізацію банку в розмірі 29.4 млрд грн.

Це може видатись незвичним, але держава поступила максимально суворо по відношенню до вищезгаданих осіб, забравши в них ці гроші замість перекласти чек на платників податків. Не виключено, що українцям таки доведеться робити компенсації на користь екс-акціонерів та їх партнерів, що активно судяться на предмет законності цього рішення.

  • Незалежні інвестори, які спокусились на високі відсотки по єврооблігаціям Приватбанку збираються судитись в Лондоні, доводячи, що у Великобританії, де були випущені ці цінні папери, діють свої закони й стаття 41-1 не може застосовуватись у їх відношенню.
  • Бізнес-партнери колишніх акціонерів банку, зокрема родина Суркісів доводить у судовому порядку, що Нацбанк помилково вважає їх пов’язаними сторонами  з Приватбанком на момент націоналізації, незважаючи на спільний бізнес інтереси з  колишніми бенефіціарами банку.
  • Нарешті самі екс-власники вважають,  що націоналізація була здійснена незаконно, й вимагають компенсації за свої інвестиції в банк.

Поразка на будь-якому із цих фронтів означатиме додаткові витрати банку на компенсацію, що спричинить додаткову потребу в докапіталізації коштом платників податків.

Окрім двох великих проблем, Приватбанку заважають або, як мінімум, не допомагають дрібніші. Незабаром буде півроку, як Приватбанк покинув його Голова Правління – Олександр Шлапак.

З того часу Наглядова рада банку намагається знайти нову кандидатуру на цю посаду, а виконуючою обов’язки залишається Галина Пахачук.

Для потенційного кандидата важливо розуміти, які завдання стоятимуть – розвивати роздрібний банк, платіжну інфраструктуру чи боротись за активи з колишніми акціонерами банку. Нескладно припустити що охочих повоювати – не так багато.

Одразу після націоналізації, Верховна Рада прийняла законопроект, яким надавалась гарантія по всім депозитам державних банків. Окрім Ощадбанку, який досі не є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, таку ж гарантію отримували Приватбанк та Укрексімбанк, попри те, що є його учасниками та платять йому відповідні відрахування.

Законопроект виконав основну мету, з якою був прийнятий – погасити паніку серед вкладників, але так і не став законом. Президент Порошенко не підписав його, але й не наклав вето. Таким чином, вдалось вбити двох зайців одним пострілом – і заспокоїти вкладників і уникнути закону, який не вітали як інші банки, так і зовнішні кредитори. Хитро, й, мабуть, правильно,  але зовсім не так.

Як законотворчий процес мав би працювати.

Перспективи

Баланс Приватбанку сьогодні не схожий на баланс типового банку – на державні облігації (ОВДП) припадає більше половини активів. Саме за рахунок цінних паперів новий власник банку –  Мінфін закрив діру в банку. Виплати по ним замінили собою процентні платежі, що їх мали би платити позичальники за  «трансформованим» кредитам, обслуговування яких припинилось.

Після націоналізації, Приватбанку вдалось суттєво покращити ліквідність. З одного боку, цьому сприяла більша надійність банку у статусі державного, з іншого – залучення банком нової категорії клієнтів-місцевих органів самоврядування, які розмістили в банку майже 6 млрд грн депозитів.

Отримавши під свій контроль Приватбанк, вдалося знизити загальний рівень ставок по депозитам.

В 2015-16  роках, падіння ставок спричинив вихід з ринку банків-пірамід, що готові були залучати кошти під будь-який відсоток, то в цьому році тон задавали державні банки, які досить синхронно знижували ставки.

Не найкращий з точки зору конкуренції крок мав позитивний вплив на стабільність банківської системи. А на фінансовому ринку тихенько почали обговорювати перспективи відновлення іпотечного кредитування, за умови подальшого падіння ставок.

Нарощення кредитування

Споживче кредитування завжди було одним із козирів Приватбанку, де в нього були традиційно сильні позиції. Однак розміри валового кредитного портфелю фізичних осіб й корпоративного портфелю, який, як стверджує Нацбанк, був повністю виданий пов’язаним сторонам,  відрізнявся в 5 раз на користь останнього.

Після націоналізації Приватбанк вирішив сконцентруватись на картковим кредитам, збільшивши кредитні ліміти для своїх клієнтів. Це дозволило банку нарости «картковий» портфель на 40% до 28 млрд грн й таким чином дещо покращити фінансовий результат.

Хоча на фоні збитків від знецінення корпоративного портфелю, розгледіти його важко.

Відновлення кредитування в банківському секторі розпочалось саме в споживчому сегментів, але Приватбанк тут далеко не один.

Окрім традиційних конкурентів Приватбанку на цьому ринку, таких як Альфа банк чи ПУМБ, карткові активно кредити видає Акцент банк (бренд А-банк) та зовсім нещодавно дуже гучно заявив про себе  Монобанк, який, попри свою назву, банком не є але співпрацює з Універсал банком. Обидва проекти, в тій чи іншій мірі по’вязані з «колишнім» Приватом чи його менеджерами.

Майбутнє банку

Широкому загалу поки не презентували стратегію Приватбанку, над розробкою якої працювали в McKinsey.

Однак, не важко спрогнозувати, що в ній так чи інакше повинен бути курс на зменшення долі держави в банківському секторі. На державні банки припадає 52% активів банківської системи.

Реальний же відсоток – ще вищий, якщо врахувати, що Укрпошта надає окремі фінансові послуги в сільській місцевості, де відсутні банки.

Продаж не повинен нагадувати стару радянську практику, коли, щоб придбати в кіоску спортивний журнал, покупець був змушений «в навантаження» купити ще журнал про колгоспні досягнення.

Продаж банку – це не перспектива наступного року, але точно що для потенційного покупця банку важливо відділити нормальний актив (роздрібний кредитний портфель) від перспективи війни з колишніми власниками банку.

Висновок

Попри свою гігантську ціну, націоналізація Приватбанку була правильним рішенням, з огляду на значимість банку для економіки України. Основний фокус на повернення боргів корпоративними позичальниками.

Можна безкінечно сперечатись, кого вважати пов’язаними з банком особами чи як правильно рахувати резерви по кредитам і до якого періоду відносити відповідні збитки у фінансовій звітності. Не можна заперечувати одного – кредити видаються для того, щоб боржник їх обслуговував: вчасно платив відсотки і погашав основну суму боргу.

Якщо цього не відбувається, то варто нарешті запитати чому так відбувається як самого позичальника, так і того, хто видавав кредит.

Примітки:

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в і , дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників.

Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом.

Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!

TAGS бюджет Верховна Рада Держава Економіка політика Приватбанк Экономика

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний

Источник: https://voxukraine.org/uk/privatbank-rik-po-natsionalizatsiyi-chi-pravilno-vchinila-derzhava/

Стаття 1076. Банківська таємниця

Стаття 1076. Банківська таємниця

1. Банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.

Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

2. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.

Коментар:

1. Коментована норма встановлює обов'язок банка зберігати банківську таємницю.

Банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту.

Читайте также:  Коммуникации или комуникации как правильно?

Банківською таємницею, зокрема, є:

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи – клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Положення коментованої статті не поширюються на узагальнену по банках інформацію, яка підлягає опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов'язковому опублікуванню, встановлюється Національним банком України та додатково самим банком на його розсуд (ст. 60 Закону України “Про банки та банківську діяльність”).

Банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:

1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;

2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;

3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;

4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків.

Приватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов'язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.

У разі заподіяння банку чи його клієнту збитків шляхом витоку інформації про банки та їх клієнтів з органів, які уповноважені здійснювати банківський нагляд, збитки відшкодовуються винними органами (ст. 61 Закону України “Про банки та банківську діяльність”).

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

2) на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України – на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

4) органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

5) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу стосовно додаткової інформації про фінансову операцію, що стала об'єктом фінансового моніторингу;

6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності.

Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:

1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;

2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою;

3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації;

4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

Довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів).

Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта.

Банк має право надавати загальну інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій.

Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених ними осіб, які в межах повноважень, наданих Законом України “Про Національний банк України”, здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.

Крім того, Національний банк України відповідно до міжнародного договору України або за принципом взаємності має право надати інформацію, отриману при здійсненні нагляду за діяльністю банків, органу банківського нагляду іншої держави, якщо є гарантії того, що надана інформація буде використана виключно з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму.

2. Розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, є підставою для вимоги клієнта вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.

Источник: http://uristinfo.net/kodeksy/257-npk-do-tsivilnogo-kodeksu-ukrayini/8020-bankivska-taemnitsja.html

Який вплив матиме націоналізація ПриватБанку на інвесторів та банківську систему – коментар співзасновника ЦЕС

Вчора Томаш Фіала, генеральний директор Dragon Capital та співзасновник ЦЕС у програмі Свобода слова на ICTV прокоментував, який вплив матиме націоналізація ПриватБанку на інвесторів та банківську систему.

Про те, чи не відверне інвесторів від України націоналізація такого великого банку як ПриватБанк

Коротка відповідь – ні. Міжнародним інвесторам ті сигнали, про які казала пані Гонтарєва, були давно відомі. Навіть ще до Революції гідності деякі інвестори аналізували звітність ПриватБанку, який випустив кілька серій єврооблігацій, що обертаються на міжнародних ринках.

З річного звіту банку вже давно було зрозуміло, що частка кредитів пов’язаним особам є дуже високою, хоча вони не показували розбивку кредитного портфелю конкретно за компаніями, але показували за секторами. Сектор #1, до якого відносилось майже 30% кредитного портфелю, це торгівля нафтою та газом, заправки тощо.

Зрозуміло, що ПриватБанк не кредитував своїх конкурентів в цій галузі, а ми знаємо, що Група Приват має велику частку на цьому ринку. Ще були авіаперевезення (Аеросвіт, МАУ), феросплавні заводи, Буковель. Тобто такі розбивки були в звіті.

Так, на основі цього не можна було зробити висновок, що саме 97% кредитного портфелю видано пов’язаним особам, що цей банк «пилососив» депозити з ринку, а кредити давав своїм акціонерам, що абсолютно нелогічно, неекономічно і є протизаконним в будь-якій країні світу. Банк має диверсифікувати ризики, а не концентрувати їх.

Але вже з цих звітів було зрозуміло, що ризики в цьому банку є достатньо великими, і можна було дійти висновку, що приблизно 50% кредитів видано пов’язаним особам, що є ризиковано.

Другий момент — як після кризи 2008-2009 року, так і після падіння економіки у 2014 році резервування в ПриватБанку було на рівні значно нижчому, ніж в інших банках. Тому для інвесторів рішення націоналізувати банк не стало сюрпризом. Навпаки, інвестори дали позитивну оцінку.

Ціни єврооблігацій українського уряду, державних банків, інших українських емітентів сьогодні зросли від 0,5% до1,5%. Цей крок значить, що уряд, Національний банк не злякалися того шантажу, який застосував власник.

Власник користувався тим, що банк є великим, його недружний перехід державі може викликати хвилю на валютному ринку. Але цього не відбулося, що є позитивним.

Про ризики того, що частка держави в банківському секторі становить більше 50%

За державою часто стоять люди, що є менш мотивованими за тих, хто працює в приватному секторі. Приватний власник є набагато більш мотивованим та набагато краще керує активами. Тому будь-яка держава, яка хоче швидко зростати та розвиватися, має знижувати частку держави в економіці.

У Європі немає жодної країни, де частка держави у банківському секторі була б більша за 50%.

Тому ті банки, що знаходяться у державній власності, потрібно приводити у порядок, налагоджувати в них корпоративне управління (що вже відбувається у Укрексімбанку та Ощадбанку), і поступово їх приватизувати, тому що частка держави на рівні 53% є дуже небезпечною, її потрібно сильно знижувати (бажано максимум до 10-15%).

Є європейські країни, у яких частка державних банків дорівнює нулю і жодних проблем це не створює. В Україні з 2008 року держава інвестувала 10 млрд доларів в державні банки, і, на жаль, зараз ці банки не можливо продати більше ніж за 500 млн доларів. Ніхто більше не заплатить сьогодні за стовідсоткову частку в Ощадбанку чи Укрексімбанку. Це втрата 95% державних грошей.

У випадку з ПриватБанком, цей шлях буде довшим. Не думаю, що реально продати мажоритарну частку в цьому банку протягом найближчих 3-4 років. Можливо через 2-3 роки вдасться продати міноритарну частку ЄБРР чи іншій міжнародній фінансовій організації.

Про те, що треба зробити, аби українська банківська система була ефективнішою

У повноваженнях НБУ не допустити ситуацій, подібних до ПриватБанку. НБУ буде жорсткіше дивитися, аби кожен банк був правильно капіталізованим, щоб частка капіталу була на тому рівні, що відповідає міжнародним стандартам, щоб всі кредитні ризики були правильно зарезервовані та відображені, щоб власники вчасно вносили капітал.

Якщо вони не будуть цього робити, то банк відразу буде виведений з ринку. В принципі в Україні не залишилось таких крупних банків, що мають бути націоналізовані.

Просто треба виводити банки з ринку вчасно, поки проблема не виросла до тих розмірів, як у випадку з ПриватБанком, коли його потрібно вже було націоналізувати, що коштує дуже дорого.

Але тут є і інше питання. Як зробити так, щоб банківський сектор почав кредитувати економіку? Без цього економіка не може зростати. Сьогодні в Україні дуже важко отримати кредит, обсяги кредитів падають.

В цьому році ми бачимо невелике зростання кредитування у гривні, але через те, що кредитування у валюті падає швидше, то падає загальний обсяг кредитування.

А вартість кредитів в Україні дуже висока – в 3-5 разів вища за вартість у сусідніх країнах (Польщі, Чехії, Словаччині, де можна отримати кредит під 1,5-3% річних, тоді як в Україні це буде коштувати у гривні від 17% річних, а у валюті на рівні 10-12%). Такі високі ставки кредитування роблять українську економіку неконкурентоздатною.

Щоб налагодити кредитування, потрібно вирішити найбільшу для України проблему — відсутність верховенства права. Це корупція в судах та правоохоронних органах.

Наслідком цієї проблеми є те, що частка проблемних кредитів в тих банках, які правильно резервують та відображають проблемні кредити, займає 50%. Такої високої частки проблемних кредитів немає в жодній країні.

Це стало можливим через те, що в Україні дешевше заплатити 10% від суми вашого кредиту, інвестувати це у хабарі в судах та правоохоронних органах, щоб відкупитися та не повертати кредит. На жаль, така можливість в Україні існує.

Тим позичальникам, які не цінують свою репутацію та не зацікавлені в майбутньому залучати кредити для розвитку свого бізнесу, вигідніше відкуплятися у такій спосіб. В результаті ми маємо таку високу частку проблемних кредитів.

Про значення рішень судів в банківській системі

На жаль, в Україні правоохоронні органи не охороняють право, а порушують його: займаються рейдерством, відбирають власність, заробляють гроші собі у кишеню., а не в кишеню держави. Ця проблема стосується будь-якого інвестора.

Результати опитування іноземних інвесторів, яке провели ЕВА та Dragon Capital, показує, що відсутність верховенства права, корупція та вибіркове правосуддя, коли судами та правоохоронними органами управляють ті, хто приходить до влади, є проблемою номер один, яка відлякує інвесторів та не дає країні розвиватися темпами, якими розвивалися країни ЦСЄ.

Оскільки правоохоронні органи та суди знаходяться в сфері повноважень президента, то він має сфокусуватися на кардинальній реформи правоохоронних органів.

Читайте также:  Извинятся или извиняться как правильно?

Це стосується і Генеральної прокуратури, яку потрібно повністю розпустити та створити з нуля (як поліцію), це ж стосується економічних служб, податкової міліції.

Ці органи саботують та зводять нанівець всі реформи, всю роботу прем’єр-міністра та президента, які намагаються запросити до України інвесторів, а правоохоронні органи займаються маскі-шоу чи вибірковим правосуддям.

Источник: https://socportal.info/2016/12/21/yakij-vpliv-matime-natsionalizatsiya-privatbanku-na-investoriv-ta-bankivs-ku-sistemu-komentar-spivzasnovnika-tses.html

Як правильно закрити рахунок так, щоб банк зрозумів, що між вами все скінчено

Якщо ви перестали користуватися послугами банку, це ще не означає, що ви один одному нічого не винні. Банк може надсилати повідомлення, дзвонити і використовувати ваші персональні дані, поки ви не завершите з ним відносини за всіма правилами. Алгоритм дій – в цій статті.

Банки постійно пропонують нові продукти. Випустити нову карту, як правило, просто і швидко. А ось із закриттям рахунку справи йдуть трохи складніше.

Якщо ви знайшли більш вигідні умови в іншому банку, не поспішайте викидати стару карту. Закінчувати фінансові відносини з банком потрібно в двосторонньому порядку, просто припинити користуватися картою недостатньо. Навіть якщо на рахунку нульовий баланс, і тим більше, якщо там є гроші або борги.

Думаю, багато хто стикався з ситуацією, коли начебто послугами банку ви вже давно не користуєтеся, а повідомлення про нові пропозиції продовжують приходити. Дратує? Але це ще не найгірше, що може трапитися.

Якщо не закрити рахунок офіційно, то з часом на ньому можуть виникнути борги: обслуговування, комісії, автоматичний перевипуск карт – та хіба мало що придумає банк через кілька місяців. Все це, природно, буде за ваш рахунок. А якщо рахунок був ще й кредитний, то на все це буде нараховуватися комісія.

Плюс не факт, що банківський співробітник буде досить наполегливим, щоб повідомити вас по телефону про стан рахунку, яким ви давно не користуєтеся. Та й телефон може змінитися, коли ви вже забудете про прив’язку до нього старого рахунку.

Щоб правильно закрити рахунок, дотримуйтесь цього алгоритму.

Алгоритм закриття рахунку в банку

Необхідно переконатися, що ви нічого не винні банку, а він – вам. Після цього слід повідомити банк про бажання розірвати договір надання послуг і отримати відповідне письмове підтвердження. Не забудьте також подбати про те, щоб банк знищив ваші персональні дані.

Крок 1: виділіть час на відвідування банку

В першу чергу потрібно врахувати, що закриття рахунку зажадає вашої особистої присутності в банку. Віддалено це зробити практично неможливо. І одним візитом зазвичай не відбудешся. Тому вибирайте зручне відділення і час, візьміть паспорт і пластикові карти, пов’язані з рахунком, і вирушайте в банк.

По можливості звертайтеся в те відділення, в якому ви відкривали рахунок. Час найменших черг часто можна дізнатися у відділенні або в кол-центрі.

Можливий підступ: більшість банків дозволяють закривати рахунок в будь-якому відділенні, але, щоб даремно не витрачати час, зателефонуйте в підтримку і уточніть цей момент.

Крок 2: обнуліть баланс рахунку

Якщо на рахунку залишилися якісь кошти, перемістіть їх на інший рахунок в інтернет-банку або зніміть в банкоматі. У будь-якому випадку за залишком в банку вас відправлять в касу. Але, підготувавшись, ви зможете заощадити час.

Крок 3: напишіть заяву на закриття рахунку

У банку вам потрібно буде написати заяву на закриття рахунку. Закриття рахунку відбувається не миттєво. Якщо до нього прив’язана карта, то термін може доходити до 60 днів. Не занадто ймовірний, але можливий підводний камінь: якщо на рахунку відбудеться операція за цей час, вам доведеться повторити кроки 1-3.

Крок 4: отримайте офіційне підтвердження

Не полінуйтеся сходити в банк ще раз за офіційним підтвердженням, що рахунок закритий, а банк не має до вас претензій. Можливо, співробітники і піднімуть здивовано брови, але папір напишуть. Він убезпечить вас у разі суперечок в майбутньому.

Не лінуйтеся і не соромтеся просити в банку всі підтвердження в письмовому вигляді, навіть якщо співробітник стверджує, що ви перший, кому це знадобилося.

Крок 5: подбайте про знищення персональних даних

Швидше за все, під час укладання договору ви дали банку право на збір, систематизацію, зберігання, уточнення, оновлення, зміну, використання, передачу та знищення персональних даних.

Якщо ви не подасте заяви на відкликання цього дозволу, то навіть після закриття рахунку за всіма правилами (кроки 1-4) банк може повідомляти вам інформацію про нові продукти за допомогою SMS і дзвінків.

Тепер вам доведеться заборонити банку використовувати ваші персональні дані.

Зразок заяви на відкликання персональних даних ви легко знайдете в Мережі. Роздрукуйте три екземпляри:

  • перший потрібно буде відправити на юридичну адресу банку, приклавши копію паспорта та (якщо є) копію договору з банком;
  • другий – віддати в відділення, де ви укладали договір;
  • третій – залишити з усіма підписами та печатками собі.

Якщо ви нічого не винні банку (крок 4), то дзвонити і надсилати вам SMS банк повинен припинити. На цьому кроці ви повністю завершите відносини з банком за даним рахунком.

Источник: https://bizua.org/1050/yak-pravylno-zakryty-rahunok-v-banku

Види банківського переказу (стр. 1 из 3)

Кафедра міжнародної економіки

Контрольна робота

з дисципліни:

«Міжнародні розрахунки і валютні операції»

Види банківського переказу. Шляхи мінімізації ризику неплатежу при використанні банківського переказу

Перекази за кордон можуть бути здійснені різними способами: письмово (поштою), телеграфом, телетайпом, через міжбанківські системи комунікацій тощо. Для письмових переказів існують рекомендовані Міжнародною торговою палатою спеціальні формуляри, складені багатьма мовами.

За змістом вони нагадують перекази всередині країни; в них також повинні бути зазначені замовник, бенефіціар з його даними про рахунок, грошова сума і причина платежу. Цей звичайний зміст переказу доповнюється даними банку-кореспондента, який отримав доручення.

Для того щоб сума рахунка не могла бути змінена заднім числом з метою зловживання, вона забезпечується знаками обмеження.

Вибір валюти платежу погоджується партнерами за контрактом торговельної угоди. Якщо платіж здійснюється у національній валюті, то кредитна установа, що отримала доручення, записує суму в кредит рахунка «А-кореспондента».

Якщо була досягнута домовленість про іноземну валюту, тоді «А-кореспондента» просять дебетувати рахунок іноземної кредитної установи, яка отримала доручення.

Якщо немає зв'язку через рахунок, то на бланку переказу позначають, яким чином слід придбати грошову суму.

Клієнта, який дає доручення, дебетують на суму переказу плюс тарифна плата. У разі платежів в іноземній валюті сума перераховується за курсом продавця, якщо клієнт не має рахунка в іноземній валюті. Приватний рахунок в іноземній валюті тільки тоді становить інтерес для клієнта, якщо йому регулярно доводиться здійснювати або отримувати платежі в іноземній валюті у відповідних розмірах.

Платежі поштовими переказами. Досить поширеним до останнього десятиліття видом переказів у міжнародній торгівлі був поштовий переказ.

Поштовий банківський переказ – письмове платіжне доручення, що надсилається одним банком іншому, підписане відповідною посадовою особою і є вказівкою іншому банку сплатити зазначену суму коштів вказаному бенефіціарові (або за розпорядженням цього бенефіціара).

Поштовий переказ надсилається банком, який видав розпорядження, в іноземний банк авіапоштою. На відміну від банківської тратти поштовий переказ надсилається самим банком іншому банкові, а не клієнтом банку зарубіжному постачальникові.

Наприклад, український покупець доручає своєму банку перевести італійському продавцеві 100 000 євро на його рахунок №9872-A/126790 в оплату інвойса №176–56 і дебетувати свій рахунок №0703457698012.

Український банк по отриманні інструкцій від покупця перевіряє правильність заповнення заяви на переказ, відповідність реквізитів бенефіціара (покупця), його банку, їх адреси, дізнається, чи достатній залишок на рахунку покупця, щоб сплатити поштово-телеграфні витрати українського банку і комісію за виконання переказу.

Потім український банк дебетує у себе рахунок вітчизняного покупця відповідно до його вказівок і надсилає інструкції своєму банку-кореспонденту в Італії, зазначаючи всі деталі платежу (Рис. 1).

Для можливості перевірки вірогідності інструкцій вони повинні мати підпис офіційної особи українського банку, уповноваженого завіряти документи.

Італійський банк порівнює його із наявними у нього зразками підписів уповноважених осіб, які можуть розпоряджатися виплатою за поштовими дорученнями.

Ці інструкції містять розпорядження про дебетування рахунка українського банку в італійському банку. Італійський банк дебетує рахунок українського кореспондента і сплачує гроші бенефіціарові.

Рис. 1. Розрахунок поштовим переказом

Оскільки поштовий переказ надсилається авіапоштою, це швидкісний метод платежу, ніж банківська тратта, проте завжди існує ризик, що інструкції будуть затримані чи загублені. Крім того, за останні роки листи-розпорядження практично втратили своє значення через недостатню надійність та високі витрати на їх обробку. На них припадає не більше 4% загальної кількості платіжних доручень.

В умовах розвитку систем телекомунікації поштовий переказ дедалі поступається прогресивнішим і сучаснішим способам платежів, зокрема телеграфному переказу, телексу.

Платежі телеграфними переказами і телексом. Процедура перевірки телеграфних переказів така сама, як і поштових переказів, тільки інструкції надсилають телеграфом або телексом, а не авіапоштою.

Тому телеграфні перекази обходяться дещо дорожче клієнтові банку-платника, але вони прискорюють платежі.

Крупні платежі доцільно здійснювати за допомогою телеграфного переказу або системи СВІФТ, оскільки додаткові витрати на телеграфний переказ компенсуються додатковими надходженнями завдяки економії часу.

Ще одна перевага телеграфного переказу порівняно з поштовим полягає у тому, що не існує небезпеки затримки чи загублення інструкції на пошті. Однак дуже важливо перевірити вірогідність цих інструкцій.

На відміну від поштового переказу її неможливо визначити перевіркою підпису; це роблять за допомогою «контрольного ключа» або «кодового слова» – спеціального цифрового коду, за яким банк-кореспондент ідентифікує відправника даного повідомлення, а також суму платежу, найменування валюти, дату відправлення тощо, вказані у повідомленні.

Після перевірки, як і за поштового переказу, банк-платник відправляє телекс, який містить такі основні позиції:

– найменування отримувача платежу;

– сума і валюта платежу;

– дата валютування;

– найменування продавця;

– основні реквізити рахунка продавця;

– в разі покриття назва банку, з якого воно здійснюється;

– найменування товару або інвойса (рахунка-фактури).

Додатково можуть бути вказані й інші моменти.

Банк бенефіціара при отриманні телеграфного платіжного доручення від іноземного банку перевіряє деталі платежу і здійснює такі операції: дебетує рахунок іноземного банку; кредитує рахунок бенефіціара.

Постачальник (бенефіціар), отримавши кредитове авізо (кредитовки або виписки стану рахунка), впевнений, що покупець виконав свої зобов'язання і розпочинає виконання умов контракту.

При переказі коштів телексом бажано використовувати форматований телекс, вартість якого нижча. Формат платіжного доручення телексом подібний до формату повідомлення за СВІФТ, має такі самі поля.

Платежі через міжбанківські системи комунікацій. Останнім часом найбільш виправданими є способи платежу через міжбанківські системи комунікацій, такі як Micro Register, Chips, Федвайр та інші, що застосовуються в окремих регіонах світу та у глобальному просторі.

Система «Micro Register». Використовується при роботі з одним іноземним банком та його філіями, найчастіше – при розрахунках через Bank of New York i Banker Trust. Інформація передається в іноземний банк модемним зв'язком. Кожному переказу надається номер, на який посилаються у витягах і запитах.

«Micro Register» має пакет прикладних програм, які дають змогу випускати тратти, відкривати акредитиви в іноземному банку.

Корисним є Central Information File, який має перелік і порядкові номери всіх кореспондентів іноземного банку і всіх банків, занесених у систему клірингових розрахунків у СІЛА (CHIPS, ABA).

Наведення такого номера в платіжному дорученні прискорює здійснення платежу, оскільки він автоматично проходить через комп'ютерну мережу банку. Для банків, що здійснюють чималу кількість платіжних доручень на день і не є членами СВІФТ, це один з найзручніших способів платежу.

Система «Федвайр». Використовується для переказу коштів і цінних паперів на великі суми. Належить Федеральній резервній системі СІЛА (ФРС) й управляється нею. Для здійснення операцій за цією системою 12 федеральних резервних банків сполучені між собою і функціонують як єдине ціле.

Переказ коштів через «Федвайр» здійснюється у формі валових розрахунків у реальному часі, за яких відправник коштів ініціює переказ (це система кредитних переказів).

Депозитні установи (в тому числі відділення й агентські контори іноземних банків у США), що мають резервний або кліринговий рахунок у будь-якому федеральному резервному банку, можуть використовувати «Федвайр» для відправлення й одержання платежів.

Учасники «Федвайр» можуть переказувати кошти на рахунок іншої установи у федеральному резервному банку як установи-одержувача, а також на користь третьої сторони, наприклад установи-кореспондента, корпорації або приватної особи.

Грошові перекази за «Федвайр» використовуються переважно для здійснення платежів, пов'язаних з міжбанківськими позичками до наступного робочого дня, операцій з міжбанківських розрахунків, платежів між корпораціями і розрахунків в операціях із цінними паперами.

Читайте также:  Ближче чи блище як правильно?

Система грошових переказів «Федвайр» функціонує з 8 год. 30 хв. до 18 год. 30 хв. за східним поясним часом США. Радою керівників ФРС було прийнято рішення встановити з початку 1997 р.

час відкриття системи грошових переказів «Федвайр» на 0 год. 30 хв.

Розрахунок за кожним переказом здійснюється окремо в процесі його опрацювання, і переказ вважається виконаним («остаточним») у момент його одержання.

Кошти можуть бути надіслані через «Федвайр» тільки на прохання установи-відправника (платника). Установа-відправник безвідзивно уповноважує федеральний резервний банк, в якому знаходиться її рахунок, дебетувати його на суму переказу.

Установа-одержувач уповноважує федеральний резервний банк, в якому знаходиться її рахунок, кредитувати його на суму грошового переказу.

Якщо кошти, які переказуються, підлягають виплаті третій стороні, установа-одержувач погоджується на негайне зарахування їх на рахунок третьої сторони.

Платіжні повідомлення «Федвайр» надсилають через мережу зв'язку в резервний банк. Депозитні установи надсилають вказівки про платежі на опрацювання у свій місцевий федеральний резервний банк.

Якщо платіж призначено для якоїсь установи, що має рахунок в іншому федеральному резервному банку (ФРБ), то його пересилають через мережу зв'язку в цей резервний банк і доводять до відома депозитної установи-одержувача.

Источник: http://MirZnanii.com/a/2284/vidi-bankvskogo-perekazu

Як правильно обрати банк

08 Сентября 2015 Организация бизнеса в Украине<\p>

Сьогодні пропоную розглянути актуальну тему для представників IT-бізнесу, а саме – “Як правильно обрати банк”.

Спершу, вивчаємо репутацію банку:

  1. Читаємо відгуки про банк на спеціалізованих сайтах та інтернет-форумах, наприклад на цьому можна обрати будь-який банк і прочитати як відгуки так і іншу інформацію про нього.

  2. Цікавимося рейтингами банку від міжнародних та національних рейтингових агентств. Найбільш надійні банки з рейтингом uaA, рейтинг нижче uaBBB вже вказує на ризики. Цю інформацію можна знайти на сайті Мінфіну, обравши цікавий для вас банк.

  3. Розуміємо, що чим вищі ставки по депозитах тим більше банку потрібні кошти, тим більш ризиково мати справу з ним.

  4. Дивимося, чи є у банку програми кредитування, зазвичай проблемні банки такі програми звертають.

Рекомендую звернути увагу на рейтинг Мінфіну, де вже є інформація за 2 квартал 2015 року.

Відповідно до цього рейтингу в п’ятірку найкращих по всім показникам входять такі банки: Креді Агріколь банк, УкрСіббанк, Райффайзен Банк Аваль, Укрєксімбанк, Укргазбанк.

Хочу звернути вашу увагу, що ви можете відфільтрувати банки за вашими критеріями зручно. А натиснувши на назву банку можете отримати інформацію про банк .

Зручність роботи з банком

Важливо, щоб у банку був зручний і зрозумілий сайт, який містив би вичерпну інформацію про банківські послуги, адже багато хто перед відвідуванням банку особисто заходить на сайт і вивчає його.

Великим плюсом є розгалуженість відділень та банкоматів.

Також плюсом є наявність колл-центру, он-лайн підтримка, вічливе спілкування персоналу (при особистому відвідуванні зверніть увагу на те, чи ваш консультант максимально самостійно вирішує ваші питання, чи направляє до інших консультантів).

Одна з головних задач банку- створити такі умови для представника ІТ-бізнесу, щоб він міг максимальну кількість часу приділити веденню бізнесу і мінімальну на те, щоб копатися в тенетах інтернет-банкінгу, тому меню послуг має бути логічним, простим та зрозумілим, плюсом буде інтеграція з он-лайн бухгалтерією та наявність мобільного додатку для інтернет-банкінгу.

Якщо брати до уваги такий критерій вибору банку, як лояльність вкладників, то до п’ятірки найкращих банків можна віднести такі: УкрСіббанк, Райффайзен Банк Аваль, ПриватБанк, Кредобанк, Ощадбанк. Інформація взята тут.

Також хочу звернути увагу резидентів (біржі фрілансу (програмісти, дизайнери, копірайтери, перекладачі), прямі продажі (програмісти, дизайнери, копірайтери, перекладачі), магазини аплікацій (програмісти), стоки (фотографи, ілюстратори, оператори), торгівельні майданчики (майстри, посередники з продажу товарів Made In Ukraine), рекламні посередники (власники сайтів, блогери) тощо), що Нацбанк пішов вам на зустріч і тепер отримати оплату від неризидентів за експорт послуг за кордон простіше. Для цього потрібно роздрукувати договір, що опублікований у відкритих джерелах (це стосується великих замовників, наприклад Google, Upwork) та скласти інвойс (приклади інвойсів можна знайти тут). Для надійності краще зробити дані документи двомовними, підписати їх самостійно – і можна подавати документи в банк для отримання оплат.

Проте, не з усіма банками узгоджені шаблони інвойсів, вони узгоджені з банками, з якими активно працюють фрілансери – Райффайзен Банк Аваль, Приват, ПУМБ, УкрСиббанк і ОTP. Тому, якщо ця інформація для вас актуальна, то це також може бути критерієм вибору банку.

Таким чином, на сьогоднішній день, найбільш привабливими в плані надійності та зручності можуть виглядати Креді Агріколь Банк, Кредобанк, УкрСіббанк, Райффайзен Банк Аваль, Ощадбанк, ПроКредит Банк, а по зручності і різноманіттю операційних можливостей лідирує Приват.

www.laudis.ua
info@laudis.ua +38 067 220 74 61 Будемо раді співпраці! Мы готовы решить Ваши юридические вопросы в сфере IT-бизнеса, потому что мы специализируемся на этом. Юридическая фирма “Laudis”

Будем рады сотрудничеству!

Автор

Источник: http://itin.ua/yak-pravilno-obrati-bank.html

Банківська система

Банківська система – цесукупність всіх банків у національній економіці. В даний час в країнах, де є розвинена ринкова економіка, ця система має два рівня – Центральний банк і комерційні банки. Центральний банк може бути представлений як сукупність інших банківських установ, які виконують функції самого Центрального банку.

Центральний Банк виконує всі грошові функції – він здійснює монополію національних грошових знаків, займається кредитами та іншими важливими функціями. Комерційні банки концентрують в основному кредитні ресурси і здійснюють банківські операції, а також фінансові послуги для юридичних і фізичних осіб.

Комерційні банки можуть розділятися на державні, кооперативні і акціонерні форми власності.

Взагалі, банківська система – це сукупність діючих банків, кредитних установ, економічних організацій, що виконують банківські операції.

Крім цих організацій, банківська система має ще й спеціалізовані організації, які не здійснюють жодних банківські операцій, але забезпечують діяльність банків.

Наприклад, це можуть бути розрахунково-касові центри, дилерські фірми, аудиторські контори, фірми, які працюють з цінними паперами, а також організації, що працюють з рейтингами банків і забезпечують їх спеціальною інформацією та обладнанням. Все це і є банківська система.

Банки і всі кредитні організації постійно взаємодіють з наступними клієнтами:

  • з суб'єктами економіки;
  • один з одним;
  • з Центральним банком;
  • з іншими органами влади.

Вперше таке поняття, як банківська система виникло в добре розвинених економічних країнах – Швейцарії, Великобританії, Німеччині, Японії, США та в інших. Наприклад, банківська система Швейцарії – це одна з найсильніших і удосконалених систем усього світу.

В якості складової частини банківська система входить у велику економічну систему країни. Це можна розшифрувати як те, що дана система тісно пов’язана зі споживанням, виробництвом та обігом різних нематеріальних і матеріальних благ. Успіх економічного розвитку країни багато в чому залежить від того, як функціонують банки і банківська система.

Банки, які діють в країні, можуть мати різну систему – дворівневу або однорівневу. Дворівнева система каже сама за себе – перший рівень складає Центральний банк, а другий – кредитні установи або комерційні банки.

Більшість систем, що зустрічаються у світі, відносяться до такого виду.

Однорівнева система зустрічається рідко, але все, ж стає реальною тоді, коли країна не має Центрального банку, або коли має, але в цій країні діють виключно такі Центральні банки.

В сучасному ритмі життя та ринковій економіці, банківська система має досить багато функцій.

Зміни, які відбуваються в цій системі, чи то позитивні чи негативні, впливають, як правило, на всю економіку країни.

Щоб організація банківської системи працювала правильно, необхідне чітке дотримання всіх вимог і розвиток всіх банківських напрямів. А від цього залежить нормальне функціонування господарства країни.

Для хорошої роботи кредитної політики потрібна стабільність в банківській системі. А каналом, через який проходять всі грошово-кредитні операції, є банківський сектор, саме на нього спрямована вся банківська система.

Отже,варто підсумувати, що банківська система – це цілісне утворення, яке забезпечує стійке положення в країні. Банківська система є частиною суспільства, яка функціонує в рамках законів і підпорядковується юридичним нормам.

Види банківських систем

В історії розвитку банківських систем різних країн відомо кілька їх видів:

  • дворівнева банківська система (Центральний банк і система комерційних банків);
  • централізована монобанківська система;
  • унікальна децентралізована банківська система – федеральна резервна система США.

Банківська система: Центральний банк

У більшості країн з ринковою економікою існує дворівнева структура банківської системи. Перший рівень банківської системи складає Центральний банк країни.

Він виконує наступні функції:

  • здійснює емісію національних грошових знаків, організовує їх обіг та вилучення з обігу, визначає стандарти і порядок ведення розрахунків і платежів;
  • проводить загальний нагляд за діяльністю кредитно-фінансових установ країни і виконання фінансового законодавства;
  • надає кредити комерційним банкам;
  • випускає та проводить погашення державних цінних паперів;
  • керує рахунками уряду, здійснює закордонні фінансові операції;
  • здійснює регулювання банківської ліквідності за допомогою традиційних для центрального банку методів впливу на комерційні банки: проведення політики облікової ставки, операцій на відкритому ринку з державними цінними паперами та регулювання нормативу обов'язкових резервів комерційних банків.

З точки зору власності на капітал центральні банки поділяються на:

  • державні, капітал яких належить державі (наприклад, центральні банки у Великобританії, ФРН, Франції, Канади, України);
  • акціонерні (наприклад, в США);
  • змішані – акціонерні товариства, частина капіталу яких належить державі (в Японії, Бельгії).

Банківська система в сучасній ринковій економіці зазвичай включає три основні групи кредитно-фінансових інститутів:

  • центральний банк;
  • комерційні банки;
  • спеціалізовані кредитно-фінансові установи.

Центральний банк здійснює керівництво всією кредитною системою країни, він покликаний регулювати кредит і грошовий обіг, контролювати й стабілізувати рух обмінного курсу національної валюти, згладжувати своїм впливом перепади у рівні ділової активності, цін та ін.

Центральний банк виступає в якості агента уряду. В цьому випадку він консультує уряд в таких областях, як управління національним боргом, валютна і кредитно-грошова політика. Крім того, він є представником уряду в фінансових операціях останнього.

Таким чином Центральний банк є одним з найважливіших інструментів механізму державного регулювання економіки і поєднує в тому чи іншому ступені функції банку і органу державного управління.

Особливе положення Центрального банку проявляється в тому, що він не має на меті отримання максимального прибутку і не конкурує в сфері бізнесу, не обслуговує населення – все це виконують комерційні банки.

Банківська система: комерційні банки

Комерційні банки є юридичними особами, яким на підставі ліцензії, що видається Центральним банком, надається право отримувати грошові кошти від фізичних та юридичних осіб і від свого імені розміщувати їх на умовах повернення і платності.

Крім цього, банки надають деякі спеціальні послуги державі, підприємствам і населенню.

Сюди можна віднести: чекові обслуговування та розрахунково-касові операції, видачу грошей під заставу майна, середньо- і довгострокове кредитування спеціального призначення (наприклад, компаній, що розробляють родовища корисних копалин), проектне фінансування модернізації виробництва, надання позик в іноземній валюті, фінансування ризикових, венчурних проектів, лізинг устаткування та інші банківські операції та послуги.

Спеціалізовані кредитно-фінансові установи

Третій елемент банківської системи – спеціалізовані кредитно-фінансові установи, які займаються кредитуванням певних сфер і галузей господарської діяльності.

В їх діяльності можна виділити одну або дві основні операції, вони домінують у відносно вузьких секторах ринку позичкових капіталів і мають специфічну клієнтуру.

До їх числа відносяться інвестиційні банки, ощадні установи, страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії та ін.

Читайте також:

Коментарі:

  • Disqus

Источник: http://www.npblog.com.ua/index.php/ekonomika/bankivska-sistema.html

Ссылка на основную публикацию