Затверджую чи затверджено як правильно?

«Затверджую»

Дата «___» ____________ 201_ року 

Ми, що нижче підписалися, комісія у складі:

____________________________________________________________________________________
                                                                               (посада, П. І. Б. членів комісії) 

____________________________________________________________________________________
                                                                               (посада, П. І. Б. членів комісії) 

____________________________________________________________________________________
                                                                               (посада, П. І. Б. членів комісії) 

склали цей акт про те, що «___» ____________ 200_ року в будинку № ___________ по вулиці __________________________________ у кв. № _______, (на горищі, у підвалі) трапилось залиття (аварія) на системі центрального опалення (гарячого водопостачання, рушникосушарці,
____________________________________________________________________________________),

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

            (описується, що трапилось і які наслідки (що залито, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено)) 

       Причиною залиття (аварії), що трапилось є ____________________________________________                            _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

(чітко зазначити причини, а саме: несанкціоноване втручання мешканців кв. № _____ у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін.) 

Висновки і рекомендації комісії:

____________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________

Источник: https://refdb.ru/look/1453149.html

Штатний розпис. Складення, затвердження, внесення змін, застосування

Відповідно до частини 3 статті 64 Господарського кодексу України підприємство має право самостійно, тобто без погодження з виборним органом первинної профспілкової організації або іншим представницьким органом найманих працівників, поряд з визначенням організаційної структури, установлювати чисельність і штатний розпис.

На жаль, ані зазначеною нормою, ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом не визначено поняття «штатний розпис».

На практиці використовується таке поняття, яке містить юридичний словник: «Штатний розпис – це документ, який установлює на даному підприємстві, в установі, організації структуру, штати і посадові оклади працівників.

Штатний розпис містить назву посад, чисельність працівників і оклади по кожній посаді» (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 27 червня 2007 року № 162/06/187-07).

Хоча штатний розпис, з огляду на норми законодавства, не є обов’язковим документом, однак він необхідний у роботі з персоналом.

Саме на підставі штатного розпису, а також керуючись правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовими (робочими) інструкціями, роботодавець приймає рішення з персоналу, зокрема про прийняття, переведення працівників на іншу роботу, встановлення посадового окладу, тарифної ставки (окладу) конкретному працівникові відповідно до посади, яку він посідає (кваліфікації), а служба персоналу здійснює добір персоналу, оформляє відповідні документи, у т. ч. накази, аналізує якісний склад працівників, вносить роботодавцеві пропозиції щодо поліпшення складу працівників, оформляє в установленому порядку облікову та інформаційно-довідкову документацію, готує відповідну статистичну звітність.

Наявність штатного розпису є запорукою уникнення непорозумінь з представниками органів контролю за виконанням законодавства про працю, податкових органів, а також можливих трудових спорів з працівниками.

Доповнюючи викладене, варто навести роз’яснення з цього питання Міністерства праці і соціальної політики України від 17 червня 2008 року № 165/06/186-08: «…з урахуванням потреби регулювання і забезпечення прав працівників на працю, захисту від незаконного звільнення і оплати праці затвердження штатного розпису є обов’язковим, а відсутність його слід вважати порушенням вимог законодавства, за яке роботодавець може нести адміністративну відповідальність згідно з частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні порушення».

Показники, які містить штатний розпис, а саме: чисельність і професійно-кваліфікаційний склад працівників, розмір посадового окладу і тарифної ставки (окладу), а також розмір надбавки (доплати), якщо це передбачено положенням про оплату праці, діють у певному періоді. Зазвичай оптимальним періодом є календарний рік.

Згідно зі статтею 46 Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 року № 41 штатний розпис і зміни до нього зберігаються на підприємстві, в установі, організації – постійно.

СКЛАДАННЯ ШТАТНОГО РОЗПИСУ

Штатний розпис складають у цілому по підприємству, установі, організації (далі — підприємство), затверджують з урахуванням практики на кожний календарний рік до його початку.

Розроблення штатного розпису здійснюється на основі затвердженої структури підприємства, чисельності працівників, положення про оплату праці та з урахуванням вимог нормативно-правових актів, зокрема Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі – Закон № 108), Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соці­ального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» (далі – КП), випусків ДКХП. Останні (тобто випуски ДКХП) є нормативним документом, обов’язковим з питань управління персоналом на підприємствах усіх форм власності і видів економічної діяльності. Випуски ДКХП і штатний розпис є основою для розроблення посадових інструкцій (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 3 жовтня 2005 року № 36-508).

Розробляє штатний розпис, як правило, відділ праці і заробітної плати. На підприємствах, де такого відділу нема, розроблення цього документа може бути покладено на інший структурний підрозділ (наприклад, бухгалтерію, планово-економічний відділ, відділ персоналу) або, за рішенням керівника підприємства, на окремого фахівця в порядку, передбаченому внутрішніми (локальними) актами.

Штатний розпис складається у довільній формі, оскільки вона не регламентується жодним нормативним документом (крім бюджетних установ і організацій, які складають штатний розпис за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2002 року № 57), і оформляється на чистих аркушах паперу формату А4.

Він містить такі складові:

  • – гриф затвердження;
  • – заголовок;
  • – текст.

Гриф затвердження — розміщується у правому верхньому куті першого аркуша штатного розпису (має бути розташований вище назви документа).

На практиці затвердження штатного розпису здійснюється шляхом видання наказу або власне грифом затвердження (бюджетні установи, організації).

Якщо штатний розпис затверджується наказом, який, до речі, належить до наказів з основної діяльності, гриф затвердження складається зі слів:

  • – ЗАТВЕРДЖЕНО (без лапок);
  • – наказ (у називному відмінку) із зазначенням дати і номера.

Якщо ж штатний розпис затверджується конкретною посадовою особою, то гриф затвердження складається зі слів: ЗАТВЕРДЖУЮ (без лапок), зазначається кількість штатних одиниць і місячний фонд заробітної плати, посада, ініціали та прізвище посадової особи, дата.

ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ директора ТОВ «Ніка»«29» грудня 2011 року № 97-ОД ЗАТВЕРДЖУЮштат у кількості12 штатних одиницьз місячним фондом заробітної плати36 700 грн.Директор ТОВ «Сіріус»                    М. О. Костенко(підпис)«29» грудня 2011 року

Заголовок — складається із поєднання назви документа «Штатний розпис» і назви підприємства (у родовому відмінку) із зазначенням року, на який затверджується документ (окремим рядком).

Текст — оформляється як таблиця і містить зазвичай такі графи:

1. №пор. — проставляються номери структурних підрозділів, якщо такі є, в порядку підпорядкованості (як правило, номери встановлюються відповідно до затвердженої структури).

2. Назваструктурногопідрозділу — записується згідно з відповідним положенням про структурний підрозділ: «Бухгалтерія», «Планово-економічний відділ», «Відділ маркетингу» тощо.

3.

 Назвапрофесії (посади) — застосовується повна назва відповідно до КП із обов’язковим зазначенням кваліфікаційних характеристик, наприклад, «Провідний інженер-проектувальник (планування міст)», «Лаборант електромонтажних випробувань та вимірювань 4-го розряду», «Інженер з підготовки кадрів І категорії» тощо, а також можуть застосовуватися похідні посади: «Віце-», «Перший заступник…», «Заступник…», «Старший…» і т. ін.

4. КодзаКласифікаторомпрофесій — проставляється з метою: а) щоб запобігти помилкам у назві посади (професії) в наказі про прийняття (переведення на іншу роботу); б) проставляння коду при заповненні особової картки працівника (форма № П-2) та форм статистичної звітності з персоналу.

5. Кількістьштатниходиниць — записується по кожній посаді (професії) в межах відповідного структурного підрозділу і в ці­лому по підприємству.

Кількість штатних одиниць підприємства, установи, організації визначається на практиці на підставі розрахунку планового обсягу робіт (послуг) та затверджених норм праці.

При визначенні потрібної чисельності працівників можуть використовуватися, зокрема, наведені в таблиці документи.

Таблиця

Перелік нормативно-правових актів

Категорія працівників Назва документа Документ затверджено наказом Міністерства праці та соціальноїполітики України, дата
Окремі категорії працівників Методика розрахунку чисельності окремих категорій працівників наоснові норм з праці від 4 вересня 2000 року № 222
Працівники, зайняті добором, розстановкою, підвищеннямкваліфікації (перепідготовкою) та обліком кадрів Міжгалузеві нормативи чисельності працівників, зайнятих добором,розстановкою, підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) та обліком кадрів від 18 грудня 2003 року № 341
Працівники, зайняті бухгалтерським обліком Міжгалузеві нормативи чисельності працівників бухгалтерськогообліку від 26 вересня 2003 року № 269
Гардеробники, слюсарі-сантехніки, столяри, ліфтери, сторожі, прибиральники службових приміщень, двірники, робітники зеленого будівництватощо Міжгалузеві нормативи чисельності робітників, що обслуговують громадські будівлі (будівлі управлінь, конструкторські і проектніорганізації) від 11 травня 2004 року № 105
Працівники юридичної служби Міжгалузеві нормативи чисельності працівників юридичної служби від 11 трав

У разі коли чисельність працівників за результатами проведеного розрахунку становитиме, наприклад, 26,5 штатної одиниці, тобто одна із них не може бути зайнята працівником з повним робочим днем, роботодавець має право прийняти працівника на посаду (за професією) з неповним робочим днем або неповним робочим тижнем за умови, що його загальна тривалість роботи протягом місяця не перевищуватиме половини місячної норми робочого часу. При цьому працівник приймається не «на півставки», як це інколи вважають роботодавці, а на посаду (за професією) з неповним робочим часом з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.

6.

 Посадовийокладтарифнаставка (оклад) — по кожній посаді (окремо), групі штатних одиниць працівників відповідної професії та кваліфікації проставляється розмір посадового окладу, тарифної ставки (окладу) згідно з умовами оплати праці, зокрема, затвердженими тарифною сіткою — для технічних працівників і робітників та схемою посадових окладів — для керівного складу, професіоналів і фахівців підприємства.

7. Надбавкидоплати — встановлюються роботодавцем самостійно (ст.

15 Закону № 108) в колективному договорі за умови, що вони мають постійний характер, наприклад, за вислугу років на підприємстві, в галузі, науковий ступінь, наукове звання, володіння іноземними мовами тощо.

Читайте также:  Выполнить или исполнить как правильно?

Надбавки, доплати у встановленому розмірі (у гривнях) вносяться до штатного розпису з настанням у працівника права на їх отримання.

8.

 Місячнийфондзаробітноїплати — проставляється сума посадового окладу (тарифної ставки) і надбавки, доплати (за наявності) по кожній посаді, групі штатних одиниць працівників відповідної професії та кваліфікації.
Сумарний показник графи проставляється в рядку «Разомпопідприємству (установіорганізації.

Слід також наголосити, що невідповідність назви посади (професії) в штатному розписі, а в подальшому — в наказі про прийняття (переведення на іншу роботу) працівника і в трудовій книжці може призвести до серйозних труднощів, зокрема, при оформлені пільгової пенсії, надані додаткової(-их) відпустки(-ок), укладенні договору про повну матеріальну відповідальність, наданні пільг і компенсацій, передбачених колективним договором і т. ін.

Посади в кожному структурному підрозділі (у межах штатного розпису) рекомендується записувати в такій послідовності: керівник, його заступник(и) (за наявності), професіонали, фахівці (з урахуванням рівня категорії — від вищої до нижчої), технічні працівники, робітники (з урахуванням класів, розрядів — за аналогією з фахівцями).

ЗАТВЕРДЖЕННЯ ШТАТНОГО РОЗПИСУ

На практиці штатний розпис зазвичай затверджується до початку календарного року шляхом видання наказу з основної діяльності (додаток 1). Перед його затвердженням розглядають і включають всі зміни, внесені до штатного розпису протягом минулого року, також вносять зміни, які плануються на наступний календарний рік.

ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ШТАТНОГО РОЗПИСУ

Протягом року роботодавець має право у будь-який час внести зміни до штатного розпису, зокрема:

  • – у разі здійснення структурної перебудови підприємства, наприклад, створення нових або ліквідації наявних структурних підрозділів;
  • – у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, внаслідок чого змінюються розміри оплати праці, розряди, класи, назви професій, посад;
  • – за потреби ввести додатково певні посади (професії) чи, навпаки, вивести, виходячи з потреб виробництва, певну кількість штатних одиниць.

Зазначимо, що кількість і періодичність змін до штатного розпису протягом року законодавством не обмежується, а будь-які зміни, що його стосуються, здійснюються лише на підставі наказу по підприємству.

Порядок внесення змін до штатного розпису залежить насамперед від характеру змін.

Так, у разі структурної перебудови видається наказ про затвердження штатного розпису в новій редакції і скасування чинного (додаток 2).

В інших випадках рекомендується видати наказ про внесення відповідних змін до штатного розпису без його заміни(додаток 3).

У подальшому в роботі керуються чинним штатним розписом та наказами про внесення до нього змін (долучаються до штатного розпису).

Потребує внесення змін до штатного розпису також виявлена невідповідність назви професії (посади) КП у трудовій книжці. Такі зміни оформляються наказом (додаток 4).

ШТАТНО-ПОСАДОВА КНИГА

На підприємствах, в установах, організаціях, окрім штатного розпису, рекомендується вести штатно-посадову книгу — робочий обліковий документ за формою, наведеною в додатку 6.

Слід зауважити, що в штатно-посадовій книзі, на відміну від штатного розпису, вказується прізвище конкретного працівника, а не назва посади — штатної одиниці.

На практиці книгу поділяють на розділи, які мають відповідати найменуванням структурних підрозділів і розміщуватися в порядку за штатним розписом.

На невеликих підприємствах, де відсутні структурні підрозділи, розділи штатно-посадової книги можуть бути сформовані за функціональним принципом, наприклад: «Управління», «Планування та прогнозування», «Організація виробництва», «Фінансова робота та облік», «Робота з персоналом» і т. ін.

Кожен розділ книги слід починати на новому розвороті. На практиці для кожного розділу має бути передбачено кілька вільних рядків для продовження записів у разі внесення змін до штатного розпису (як під час його затвердження, так і згодом).

Записи до штатно-посадової книги слід роботи одразу після видання наказу про прийняття, переведення працівника на іншу постійну роботу, внесення тих чи інших змін до штатного розпису.

Оскільки штатно-посадова книга є, по суті, документом оперативного реагування, відомості до неї (окрім назв структурних підрозділів, посад і професій) записують олівцем.

У разі зміни розміру посадового окладу, тарифної ставки (окладу), надбавки або доплати (звичайно, після видання наказу і згоди працівника) вказані показники витирають і записують нові.

Також витирають відомості про працівника після його звільнення з роботи чи переведення на іншу посаду (за іншою професією) постійно. Згодом на цьому місці записують відомості про новоприйнятого працівника.

Журнал “Довідник кадровика” №12, 2011

Віктор РОЖНОВ, науковий консультант

Источник: http://www.dt-kt.com/shtatnyj-rozpys-skladennya-zatverdzhennya-vnesennya-zmin-zastosuvannya/

Штатний розпис: рекомендації щодо складання, затвердження та внесення змін

Поняття «штатний розпис»: чи потрібен він на підприємстві

Словосполучення «штатний розпис» вжито в частині третій статті 64 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 р.

№ 436-IV, у якій зазначено, що підприємство має право самостійно, без погодження з виборним органом первинної профспілкової організації або іншим представницьким органом найманих працівників, поряд із визначенням організаційної структури, установлювати чисельність і штатний розпис. Разом з тим ані у вказаній статті, ані в будь-якому іншому нормативно-правовому акті не дано визначення поняття «штатний розпис».

Міністерство праці та соціальної політики України у своєму листі від 27 червня 2007 р.

№ 162/06/187-07, даючи роз’яснення щодо складання штатного розпису, посилається на юридичний словник, в якому міститься таке визначення: «Штатний розпис — це документ, який установлює на даному підприємстві, в установі, організації структуру, штати та посадові оклади працівників. Штатний розпис містить назву посад, чисельність працівників і оклади по кожній посаді».

Штатний розпис потрібний у роботі з персоналом, адже саме на його підставі, а також на підставі правил внутрішнього трудового розпорядку та посадових (робочих) інструкцій роботодавець вирішує, приймати чи переводити працівників на іншу роботу, в якому розмірі встановлювати посадовий оклад, тарифну ставку (оклад) конкретному працівникові, а служба персоналу здійснює добір персоналу, оформляє відповідні документи, у т. ч. накази, вносить роботодавцеві пропозиції щодо поліпшення складу працівників, оформляє в установленому порядку облікову та інформаційно-довідкову документацію, готує статистичну звітність.

Слід пам’ятати, що після затвердження штатний розпис набуває статусу нормативного документа підприємства, установи, організації (далі — підприємство).

Міністерство праці та соціальної політики України в своєму листі від 17 червня 2008 р. № 165/06/186-08 зазначає, що з урахуванням потреби регулювання і забезпечення прав працівників на працю, оплати праці, захисту від незаконного звільнення затвердження штатного розпису є обов’язковим.

Складання штатного розпису

Штатний розпис складають по підприємству загалом і затверджують на кожний календарний рік до його початку.

Складання штатного розпису окремого структурного підрозділу, у т. ч. відокремленого (філії, представництва тощо), жодним нормативно-правовим актом не передбачено.

У пункті 2 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 р.

№ 1000/5 наведено визначення поняття «відокремлений підрозділ».

Згідно з ним «відокремлений підрозділ — це філія, представництво, відділення або інший відокремлений підрозділ, що не має статусу юридичної особи та здійснює свою діяльність від імені юридичної особи — резидента».

Отже, щодо того, чи повинен відокремлений підрозділ затверджувати штатний розпис, вести інше кадрове діловодство, то така вимога існує лише стосовно юридичних осіб. Відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи ведуть діловодство лише в рамках загального діловодства по підприємству.

Перед початком розроблення штатного розпису слід ознайомитися з низкою як локальних нормативних, так і законодавчих актів. Серед них: структура підприємства та чисельність працівників, положення про оплату праці, Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р.

№ 108/95-ВР (далі — Закон № 108/95), Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р.

№ 58, Національний класифікатор України «Класифікатор професій» ДК 003:2010 (далі — КП), галузеві випуски Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі — ДКХП).

Слід наголосити, що випуски ДКХП є нормативними документами, і їх застосування обов’язкове у сфері управління персоналом на підприємствах усіх форм власності та видів економічної діяльності.

Показники, які містить штатний розпис, а саме: чисельність і професійно-кваліфікаційний склад працівників, розмір посадового окладу і тарифної ставки (окладу), а також розмір надбавки (доплати), якщо це передбачено положенням про оплату праці, діють у певному періоді. Зазвичай оптимальним періодом є календарний рік.

Розробляє штатний розпис, як правило, відділ праці та заробітної плати. На підприємствах, де такого відділу немає, розроблення цього документа може бути покладено на інший структурний підрозділ (наприклад, бухгалтерію, планово-економічний відділ, відділ персоналу) або на окремого фахівця в порядку, передбаченому внутрішніми (локальними) актами.

На підприємствах приватного сектора штатний розпис складається в довільній формі, оскільки його форма не регламентується жодним нормативним документом.

Бюджетні установи складають штатний розпис за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2002 р. № 57.

Штатний розпис має містити такі складові:

— гриф затвердження;

— заголовок;

— текст.

Гриф затвердження розміщується в правому верхньому куті штатного розпису. Затверджують штатний розпис шляхом видання наказу або затверджує його власне керівник підприємства.

Якщо штатний розпис затверджують наказом (належить до наказів з основної діяльності), гриф затвердження повинен мати такий вигляд:

— ЗАТВЕРДЖЕНО (без лапок);

— наказ (у називному відмінку), посада керівника підприємства, дата та номер наказу.

Якщо ж штатний розпис затверджує посадова особа, то гриф затвердження складається зі слів: ЗАТВЕРДЖУЮ (без лапок), вказується кількість штатних одиниць і місячний фонд заробітної плати, посада, підпис, ініціали та прізвище посадової особи, дата.

Заголовок штатного розпису має відображати назву документа («Штатний розпис» і назву підприємства (в родовому відмінку) із зазначенням року, на який затверджується документ (окремим рядком).

Текст оформлюється у форматі таблиці і містить зазвичай такі графи:

№ з/п — проставляються номери структурних підрозділів, якщо такі є, залежно від підпорядкованості (як правило, розташовуються відповідно до затвердженої структури);

— назва структурного підрозділу записується згідно з відповідним положенням про структурний підрозділ: «Центральна бухгалтерія», «Планово-економічний відділ», «Відділ кадрів» тощо;

— назва професії (посади) вказується відповідно до Класифікатора професій (далі — КП).

Наприклад, «Провідний інженер-проектувальник (планування міст)», «Лаборант електромонтажних випробувань і вимірювань 4-го розряду», «Інженер з підготовки кадрів 1-ї категорії» тощо, а також можуть застосовуватися похідні назви до посади: «Віце-», «Перший заступник…», «Заступник…», «Старший…» тощо;

Не можна застосовувати подвійні назви посад: наприклад, «Бухгалтер-касир», «Референт-діловод», «Секретар-адміністратор» (у наведених прикладах складові професійних назв робіт належать до різних розділів КП), окрім випадків, коли подвійні назви передбачено КП.

Читайте также:  Интриганский или интригантский как правильно?

— код за КП проставляється для уникнення помилок у формулюванні назви посади (професії) в наказі про прийняття (переведення на іншу роботу), надання працівникові певних пільг, якщо це передбачено законодавством, тощо;

— кількість штатних одиниць визначається за кожною посадою (професією) в межах відповідного структурного підрозділу і в цілому по підприємству залежно від потреби, планового обсягу робіт (послуг), затверджених норм праці тощо.

Якщо чисельність працівників за результатами проведеного розрахунку становитиме, скажімо, 36,5 штатної одиниці, тобто одна з них не може бути зайнята працівником з повним робочим днем, роботодавець має право прийняти працівника на посаду (за професією) з неповним робочим днем або неповним робочим тижнем.

Варто зауважити, що працівника приймають не «на півставки», як інколи вважають роботодавці, а на посаду з неповним робочим часом з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу;

— посадовий оклад, тарифна ставка (оклад) встановлюється за кожною посадою (окремо) або групою штатних одиниць працівників відповідної професії та кваліфікації, проставляється розмір посадового окладу, тарифної ставки (окладу) згідно з умовами оплати праці, зокрема, затвердженими тарифною сіткою — для технічних працівників і робітників та схемою посадових окладів — для керівного складу, професіоналів і фахівців підприємства.

Відповідно до Закону № 108 посадовий оклад чи місячна тарифна ставка (оклад) працівника не можуть бути меншими за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом (ст. 3).

Слід зауважити, що відповідно до статті 3 Закону № 108 мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання , а також фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З 13 квітня 2016 р. набула чинності постанова КМУ «Про підвищення оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 6 квітня 2016 р. № 288. Цією постановою встановлено, що з 1 травня 2016 р.

у штатному розписі посадові оклади (тарифні ставки, ставки заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери встановлюються в таких розмірах: 1 тарифного розряду — 1516 грн; 2 тарифного розряду — 1521 грн; 3 тарифного розряду — 1532 грн; 4 тарифного розряду — 1543 грн; 5 тарифного розряду — 1612 грн; 6 тарифного розряду — 1718 грн; 7 тарифного розряду — 1825 грн; 8 тарифного розряду — 1943 грн; 9 тарифного розряду — 2050 грн; 10 тарифного розряду — 2157 грн; 11 тарифного розряду — 2334 грн; 12 тарифного розряду — 2512 грн; 13 тарифного розряду — 2690 грн; 14 тарифного розряду — 2868 грн; 15 тарифного розряду — 3057 грн; 16 тарифного розряду — 3306 грн; 17 тарифного розряду — 3555 грн; 18 тарифного розряду — 3804 грн; 19 тарифного розряду — 4053 грн; 20 тарифного розряду — 4313 грн; 21 тарифного розряду — 4562 грн; 22 тарифного розряду — 4811 грн; 23 тарифного розряду — 5060 грн; 24 тарифного розряду — 5167 грн; 25 тарифного розряду — 5344 грн.

Постановою також передбачено, що керівники установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери мають забезпечити внесення змін до штатного розпису установ, закладів та організацій з урахуванням нових розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати);

— надбавки, доплати встановлюються у штатному розписі роботодавцем самостійно (ст. 15 Закону № 108) згідно з колективним договором за умови, що вони мають постійний характер (наприклад, за вислугу років на підприємстві, в галузі, наукову ступінь, наукове звання, володіння іноземними мовами тощо).

Надбавки, доплати у встановленому розмірі (у гривнях) вносяться до штатного розпису з настанням у працівника права на їх отримання;

— місячний фонд заробітної плати — тут проставляється сума посадового окладу (тарифної ставки) і надбавки, доплати (за наявності) за кожною посадою, групою штатних одиниць працівників відповідної професії та кваліфікації.

У рядку «Разом по підприємству (установі, організації)» вказується сумарний показник графи.

Нагадаємо, що невідповідність назви посади (професії) у штатному розписі КП, а через це і в наказі про прийняття (переведення на іншу роботу) працівника, у трудовій книжці може призвести до певних наслідків, зокрема під час оформлення пільгової пенсії, надання додаткових відпусток тощо.

Посади у штатному розписі по кожному структурному підрозділі рекомендується записувати в такій послідовності: керівник, його заступник(и) (за наявності) — професіонали, фахівці (з урахуванням рівня категорії — від вищої до нижчої) — технічні працівники, робітники (з урахуванням класів, розрядів — за аналогією з фахівцями).

Затвердження штатного розпису

Зазвичай штатний розпис затверджується до початку календарного року шляхом видання наказу з основної діяльності (додаток 1). Перед його затвердженням розглядають і включають всі зміни, внесені до штатного розпису протягом минулого року, а також зміни, які плануються на наступний календарний рік.

Згідно зі статтею 37 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 р. № 578/5, штатний розпис і зміни до нього зберігаються на підприємстві, в установі, організації постійно.

Внесення змін до штатного розпису

Роботодавець протягом року в будь-який час має право внести зміни до штатного розпису, зокрема:

— у разі структурної перебудови підприємства (наприклад, створення нових або ліквідації наявних структурних підрозділів);

— у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці (можуть змінюватися розміри оплати праці, розряди, класи, назви професій, посад);

— у разі потреби ввести певні посади (професії) чи, навпаки, вивести, виходячи з потреб виробництва, певну кількість штатних одиниць.

Обмеження кількості та періодичності змін до штатного розпису протягом року законодавством не передбачено. Будь-які зміни, що стосуються штатного розпису, здійснюються на підставі наказу по підприємству.

Порядок внесення змін до штатного розпису залежить насамперед від характеру змін. Так, якщо на підприємстві відбувається структурна перебудова, видається наказ про затвердження штатного розпису в новій редакції та скасування чинного (додаток 2).

В інших випадках достатньо видати наказ про внесення до штатного розпису відповідних змін (додаток 3). У такому разі в подальшому в роботі керуються чинним штатним розписом і наказами про внесення до нього змін (додаються до штатного розпису).

Якщо, скажімо, виявлено невідповідність назви професії (посади) у трудовій книжці КП, до штатного розпису вносяться зміни, які оформляються наказом (додаток 4).

Варто пам’ятати, що якщо до штатного розпису вносяться зміни стосовно ліквідації структурних підрозділів, виведення зі штатного розпису певних посад (професій) тощо, то дата введення штатного розпису в новій редакції має бути такою, щоб роботодавець, згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП, попередив працівників про наступне вивільнення у зв’язку із скороченням чисельності та про зміну істотних умов праці (розміру посадових окладів, тарифних ставок, окладів, розрядів, класів, назви посади, професії) не пізніше ніж за два місяці.

Протягом строку попередження працівників у перелічених випадках продовжує діяти штатний розпис, затверджений на поточний календарний рік.

Повний текст статті див. в журналі «Кадровик України» №12,2016

Источник: https://prohr.rabota.ua/shtatniy-rozpis-rekomendatsiyi-shhodo-skladannya-zatverdzhennya-ta-vnesennya-zmin/

Затверджую Завідувач кафедри проф. Луць Л. А

1. /ptt-prog.doc Затверджую Завідувач кафедри проф. Луць Л. А

Львівський національній університет імені Івана Франка Декан: д.ю.н. Бойка А.М. Прот. № __ від___ _______2010р.

ПРОГРАМА СПЕЦКУРСУ

для студентів юридичного факультету

Поняття, основні ознаки та призначення юридичної техніки.Види юридичної техніки.Зміст юридичної техніки.Загальні правила (прийоми) юридичної техніки.Юридична техніка, тактика, стратегія, технологія.

Тема №2 Правотворча техніка

Характеристика правотворчої техніки в юридичній науці; історія розвитку.Поняття та ознаки правотворчої техніки.Види правотворчої техніки.Поняття та ознаки законодавчої техніки.Елементи законодавчої техніки.

Історія формування та розвитку законодавчої техніки в Україні.Сучасний стан та пріорітетні напрямки розвитку законодавчої техніки в Україні.

Тема №3 Правила формування змісту нормативно правового акта.

Вимоги до змісту нормативно-правових актів.Відповідність правових норм аксіологічним установкам суспільства. Право як засіб соціального компромісу.

Основні способі і прийоми (засоби) формування змісту нормативно-правових актів.Логіка викладу матеріалу в нормативно-правових актах.Логічні вимоги до правотворчого процесу.

Тема №4 Юридичні конструкції у правотворчій техніці. Принципи права.

Поняття та ознаки юридичних конструкцій.Види, елементи та значення юридичних конструкцій.Вимоги до застосування юридичних конструкцій.Юридичні склади і правові наслідки. Принципи права: поняття, ознаки, види.Правила використання принципів права.

Тема №5 Юридичні дефініції, презумпції, фікції, аксіоми.

Теоретичні питання

Правові дефініції: поняття, ознаки, види.Правила створення юридичних дефініцій, їх місце у тексті, значення.Правові презумпції: поняття, ознаки, види.Структура правових презумпцій, правила їх використання, значення.

Правові фікції: поняття, ознаки, види, особливості використання.Правові аксіоми: поняття, ознаки, види, особливості використання.

Тема №6 Правила стосовно форми нормативно-правового акта. Структурні правила.

Система привил (вимог) стосовно внутрішньої форми нормативно-правового акта.Вступна частина, основна частина, завершальна частина нормативно-правового акта.Структурні одиниці тексту нормативно правового акта.

Заголовок та прембула як складові нормативно правового акта.Заключення, примітка, додатки, посилання як структурні правила щодо форми нормативно-правового акта.

Тема №7 Формальні (реквізитні) правила стосовно форми нормативно-правового акта.

Обов’язкові реквізити нормативно правового акта.Види номативно правового акта.Орган, який приймає нормативно правовий акт; дата його прийняття та реєстраційний номер.Прийоми і правила викладу юридичних норм в статтях нормативно-правових актів. Нормативний припис, юридична норма, стаття нормативно правового акта: співвідношення.

Тема №8 Мова нормативно-правового акта.

Вимоги до мови нормативно-правових актів.Словесні технології в правотворчості.Юридична термінологія.Правила використання юридичних термінів у правотворчій діяльності.

Формально-визначені та формально-невизначені терміни в нормативно-правових актах.Особливості використання оціночних понять при створенні нормативно-правових актів.“Правовий стиль” як результат еволюції правотворчого процесу.

Вимоги до стилю нормативно-правових актів.

Тема №9 Правотворчі помилки.

Поняття, ознаки та види правотворчих помилок.Основні змістовні правотворчі помилки.Основні формальні юридичні помилки.Методи виявлення правотворчих помилок.Колізія і конкуренція правових норм.Дефекти правових норм.Типов правотворчі помилки у правовій системі України.Засоби запобігання та подовлання помилок.ДЖЕРЕЛА ДЛЯ ПІДГОТОВКИ

Нормативні:

  • Конституція України.
  • Регламент Верховної Ради України.
  • Закон України “Про міжнародні договори” //Офіційний вісник України. – 2004. — №35.
  • Указ Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997р..
  • Указ Президента України “Питання нормопроектного забезпечення діяльності Президента України” від 19 грудня 2007р.
  • Положення про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України (затверджене Указам Президента України від 15 листопада 2006р.).
  • Регламент Кабінету Міністрів України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007р.).
  • Методичні рекомендації Міністерства юстиції України щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки, схвалені Постановою колегії Міністерства юстиції України №41.від 21 листопада 2000р.
  • Методичні рекомендації з підготовки та оформлення проектів законів України, нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, МНС та дотримання правил нормопроектної техніки //Затверджені наказом МНС від 10 грудня 2007р. №851
Читайте также:  Чеснок или чиснок как правильно?

Література:

Алексеев С.С. Государство и право: учеб. пособие. – М., 2006. – С.113

Алексеев С.С. Избраное. – М., 2003.

Алексеев С.С. Право: азбука – теория – филисофия: Опыт комплексного исследования. М., 1999..

Андропов В.Г. Правовая логика: структура правової норми. – Волгоград, 1999.

Бабаев В.К. Презумпции в сов. праве. – Горький, 1974.

Биля І.О. Теоретичні основи використання нормотворчої техніки. // Автор. канд. юрид. наук. — Харків. 2004.

Бюлет К. Теория языка. /Пер. з нем. – М., 1993.

Веденеев Е.К. Роль презумпций в гражданском праве. //Государство и

право.- 1998. – №2.

Власенко Н.А., Стародубцев С.В. Основы теории юридических документов. – М., 2006.

Власенко Н.Я. Язык права. – Иркутск, 1997.

Дзейко Ж.О. Законодавча техніка в Україні: історико-теортеричне дослідження. – К., 2007. – С.45-208. 309-352.

Душакова Л.А. Правовые фикции. Автор. дисс. к.ю.н. – Волгоград, 2004.

Ивин А.А. Логика норм. – М., 1973.

Иеринг Р. Юридическая техника. Пер. – М.. 1996.

Законодательная техника: Научн.- практ. Пособие. – М., 2000. Збірник тез лекцій з питань нормопроектування //Мін. юстиції України Центр правової реформи і законопроектних робіт. – Київ. 2005.- 159С.

Карданец А.В. Преюдиции в российском праве. Автор. дисс. к.ю.н. – Н.Новгород, 2002.

Кашанина Т.В. Юридическая техника. — М., 2007. – С.19-100.

Кашанина Т.В. Юридическая техника в сфере частного права (Корпоративное и договорное нормотворчество). – М., 2009

Керимов Д.А. Культура и техника законотворчества. – М., 1991.

Керимов Д.А. Законодательная техника. – М., 2000..

Ковальський В.С., Козінцев І.П. Правотворчість: теоретичні та логічні засади. – К., 2005. – 192С.

Конверський А.Є. Логіка (традиційна та сучасна). -. К., 2004.

Колесник В.В. Оговорки в международном праве. Автор. дисс. к.ю.н. – М., 2001.

Коростей В. Проблеми правотворчості в Україні //Право України. — 2004.- №3

Луць Л.А. Загальна теорія держави і права. – К., 2007.

Косович В.М. Оцінювання й оцінки у національному й міжнародному правозахисті. – Львів. 2006. – С.70-131

Косович В.М. Оціночні поняття як засіб юридичної техніки. – Львів.2010. – 212 С.

Крюкова Е.А. Язык и стиль законодательных актов. Автор. канд. дисс. – М., 2003.

Леоненко Н.Т. Юридическая техника подготовки правовых актов исполнительных органов государственной власти субъектов Российской федерации. — Новосибирск. 20004.

Лашков А.С. Правотворческие ошибки. Проблеми теории и практики. //Автор. канд. юрид. наук. — Санки-Петербург. 1999.

Марченко М.Н. Проблемы теории государства и права. — М., 2007. – С.674-680.

Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права. – М., 2002. – С.306-307.

Муниципальное правотворчество. – М., 2000.

Нашиц А. Правотворчество. Теория и законодательная техника. — М., 1974. С.139

Никитин А.В. Правовые символы. Автор. дисс. к.ю.н. – Н.Новгород, 1999.

Нормография: теория і методология нормотворчества. Под ред Ю.Г. Арзамасова. – М., 2007.

Опришко В. Наукове забезпечення законотворчого процесу – вимога часу. //Віче – 1995. – №3 – С.3-13

Прадід Ю.Ф. Вступ до юридичної лінгвістики. – Сімферополь, 2002.

Погребняк С.П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика). – Х., 2008. – С.24- 38.

Проблемы юридической техники. //Сб. ст. под ред. В.М. Баранова. – Н.Новгород, 2000.

Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Навч. пос. — Львів, 2007.

Риндюк В.І. Законодавча техніка: поняття, форми, види, реалізація в Україні. //Автор. канд. юрид. наук. — Київ. 2008.

Сырых В.М. Прогнозирование эффективности норм права на стадии их разработки. //Проблемы совершенствования сов. законодательства. –М., 1987.

Теория государства и права: Хрестоматия: В 2 т. /Автор. сост. В.В.Лазарев, …- М., 2001. – Т.2. – С.203-230.

Ференц-Сороцкий А.А. Аксиомы в праве //Правоведение. – 1988. — №5.

Хворостянкіна А. Дефініції в законодавчих текстах: питання теорії. //Право України. – 2005. — №11

Циппеліус Райгольд. Юридична методологія. — К., 2004. – С.20-32. 154-159.

Черданцев А.Ф. Юридические конструкции, их роль в науке і практике

//Правоведение. – 1972. — №3.

Черданцев А.Ф. Логико-языковые феномены в праве, юридической науке и практике. – Екатеренбург, 1993.

Чухвичев Д.А. Законодательная техника: учеб. пособие. – М., 2006.

Шемчушенко Ю. Теоретичні засади концепції розвитку законодавства України //Право України, — 1996. — №8 – С.3-6.

Шмельова Г.Г. Юридичні засоби удосконалення змісту і форми законодавства //Концепція розвитку законодавства України. – К., 1996.

Шмельова Г.Г. Законодавча термінологія. Законодавча техніка. Законодавчі презумпції. Законодавчі фікції //Юридична екнцеколопедія.- Т.2. – К., 1999. – С.503-505.

Ющик О. Сутність законодавчого процесу: до методології визначення. //Право України. – 2005. — №5.

Шутак И.Д. Оговорки в законодательстве. Автор. дисс. к.ю.н. – 1994.

Язык закона /Под ред. А.С.Пиголкина. – М., 1990.

Источник: http://meta.coolreferat.com.ua/docs/83/index-66710-1.html

Основні вимоги, що пред’являються до складання та оформлення управлінських документів

При адресуванні прийменники в адресах випускаються. Документ адресується конкретній посадовій особі у тих випадках, коли від неї безпосередньо залежить вирішення питання. При цьому слід пам’ятати, що прізвище без ініціалів вказувати не прийнято. Після прізвища зазначають адресу підприємства, яку пишуть згідно з правилами, встановленими органами зв’язку.

В одному документі рекомендується вказувати не більше чотирьох адресатів, слово «копія» перед другим, третім та четвертим примірниками не використовується.

Якщо є необхідність розіслати більшу кількість копій, наприклад, лист відділу освіти райдержадміністрації керівникам загальноосвітніх шкіл щодо проведення районної наради директорів шкіл та прирівняних до них навчальних закладів, то складають список на розсилку (реєстр), а на кожному примірнику документа проставляють тільки одну адресу.

Часто документи розсилають групі однорідних організацій. У цьому випадку користуються узагальненою адресою, а самі документи розсилають за списком (наприклад, інформаційний лист КДМА зацікавленим підприємствам щодо проведення «Шкільного базару» на Хрещатику напередодні початку навчального року та запрошення взяти участь у цьому заході).

Зверніть увагу, що при написанні адреси розділові знаки між окремими її елементами не ставляться, тобто застосовуються правила відкритої пунктуації

Датування документів. Датою створення документа вважається:

день підписання та реєстрації листа або наказу;

день затвердження плану, звіту, інструкції;

день фіксації вчинків у протоколах, актах;

день набрання чинності розпорядчого документу після одержання адресатом.

Стандарт встановлює два способи написання дат: традиційний (словесно-цифровий) — 1 травня 2002 року — та цифровий — 02.10.02.

Місце датування, як правило, визначено на бланку. Якщо документ виконано на аркуші паперу, то дата проставляється після тексту перед або під підписом; дата затвердження документа проставляється у відповідній графі. Дата на документі проставляється особою, яка його підписує або затверджує, як правило, в момент підписання чи затвердження документа.

Обов’язковому затвердженню підлягають усі службові документи та відмітки на документах, пов’язані з їх проходженням та виконанням, а саме: резолюції, погодження, візи, відмітки про виконання документа та направлення його до справи.

Індексація документа. Індексація документів — це присвоєння документу умовного позначення, що надається йому під час реєстрації і вказує на місце складання, виконання та зберігання документа. У кожній організації повинна бути єдина і стабільна система індексації документів і простійне розташування складових частин індексу.

В основі індексації лежить номенклатура справ організації. Індекс наводять лише арабськими цифрами. Простий індекс складається з порядкового номера документа та індексу справи за номенклатурою.

Індекси на вхідних документах та документах, які створені в установі (організації), складаються з порядкових номерів у межах груп документів, що реєструються (накази, розпорядження, протоколи, листи, акти тощо). Вони можуть доповнюватись індексами за номенклатурою справ, питань діяльності, кореспондентів, виконавців і тому подібне.

Складові частини індексу розміщуються у такому порядку: порядковий номер реєстрації у межах групи документів, індекс за номенклатурою справ, питань діяльності, кореспондентів, виконавців. Індекс спільного нормативно-правового документа двох організацій складається з індексів установ, що його видали. Ці індекси проставляються через дріб.

Складові частини індексу відокремлюються одна від одної косою рискою, наприклад, 225/02-325/27 або 35/48/95. При індексації заяв, пропозицій та скарг громадян до індексу включають перші літери прізвища заявника.

Наявність в індексі порядкового номера забезпечує прискорення пошуку і зберігання документів.

Заголовокдокумента. До тексту документа, який перевищує 10 рядків, слід обов’язково складати заголовок. Це має робити виконавець. Заголовок до тексту формулюється однією фразою. В узагальненій формі заголовок окреслює зміст ділового паперу. Називається не лише поняття, про яке йдеться, але й суть дії.

Заголовок має відповідати на питання «про що йдеться в документі?». Даний реквізит має бути лаконічним і починатися з прийменника «про». Заголовок звичайно ставиться у лівому верхньому кутку під номером і датою або посередині рядка після назви документа.

Наявність заголовку значно скорочує час при реєстрації документа, звільнюючи працівників від необхідності прочитання тексту, та полегшує його пошук. Якщо у документі йдеться про кілька питань, то заголовок може бути узагальненим.

У разі складання документа на основі уніфікованої форми постійна частина заголовку, що входить у назву форми, доповнюється змінною інформацією, яка конкретизує його зміст.

Текст документа, надрукований на форматі А-5, дозволяється подавати без заголовку. Заголовки також не складаються до текстів телеграм та повідомлень.

Погодження документів. Погодження — це спосіб попереднього розгляду та оцінки проекту документа. Відповідно до вимог ЄДСД, погодження покликане забезпечити правильне розв’язування комплексу питань:

  • про якість підготовленого документа;
  • його своєчасність і доцільність;
  • науково-технічне і економічне обґрунтування;
  • відповідність діючому законодавству, правовим актам, що визначають компетентність організації, яка видає документ.

Проекти документів погоджуються установами, організаціями, структурними підрозділами, посадовими особами, компетентними у питаннях, що містяться у проекті документа. Існує внутрішнє та зовнішнє погодження.

Внутрішнє погодження здійснюється шляхом візування документа. Віза — це підпис посадової особи на документі, який засвідчує її згоду зі змістом документа чи ознайомлення з ним. Віза включає особистий підпис, ініціали й прізвище особи, яка візує документ та дату візування. У разі необхідності може бути зазначена посада особи, що візує документ.

Віза проставляється як на лицьовому, так і на зворотному боці останнього аркуша проекту документа, якщо місця для цього не вистачає. Візи проставляються на примірниках, які залишаються в установі.

Зауваження та пропозиції до проекту документа викладаються на окремому аркуші паперу, про що робиться відповідний запис при візуванні, наприклад:

Источник: http://www.govforc.com/index.php?id=266

Ссылка на основную публикацию