Пособник чи посібник як правильно?

Навчальний посібник

У ВНЗ іде безперервний процес поповнення знань, періодично переглядаються програми, тому виникає необхідність видавати навчальні посібники як доповнення до підручників.

Навчальний посібник – навчальне видання, що частково чи повністю замінює або доповнює підручник та офіційно затверджене як такий вид видання, це всі друковані, образотворчі та інші матеріали, створювані на додаток до підручника.

Вони містять матеріали з методики викладання навчальної дисципліни або методики виховання.

За наявності підручників із дисципліни навчальні посібники слід випускати для доповнення або заміни на основі нових методологічних підходів будь-якої частини підручника, не допускаючи його дублювання.

Їх необхідно готовити так, щоб вони розширювали, доповнювали і поглиблювали зміст підручника, сприяли поліпшенню вивчення навчальної дисципліни.

Навчальні посібники створюють також для надання допомоги під час виконання окремих видів навчальної роботи.

Підготовлювати їх можна як за окремими розділами навчальної програми, так і за навчальними дисциплінами. Навчальні посібники розробляють на відміну від підручників, зазвичай, за частиною курсу, найскладнішими його розділами і навіть темами.

Це дає можливість деталізувати, викласти ті чи інші питання більш докладно й оперативно, з урахуванням новітніх досягнень у відповідній галузі науки.

У деяких випадках, коли, наприклад, ще не визначено остаточно теоретичні положення або практичні питання курсу, недостатньо апробована методика викладання і не написано підручника, навчальні посібники можуть бути розроблені з усіх дисциплін.

Вимоги до навчальних посібників, їх наукового змісту і методичного апарату, переважно, такі самі, що й до підручників. Вони мають задовольняти педагогічні вимоги, враховувати вікові особливості студентів, бути зручними для користування і безпечними для здоров’я.

У підзаголовних даних на титульному аркуші рекомендують зазначати тип видання, дисципліну або спеціальність, ступінь навчання й тип навчальних закладів, для яких розроблено посібник.

У передмові доцільно орієнтувати читачів, на які конкретні знання, набуті ними у процесі вивчення попередніх дисциплін, слід спиратися під час вивчення дисципліни, а також на які питання, що мають принципове значення для засвоєння дисципліни загалом, необхідно звернути особливу увагу. Доцільно також дати рекомендації щодо вивчення дисципліни у контексті вивчення наступних дисциплін і професійної діяльності після випуску з ВНЗ.

До навчальних посібників належать також словники, довідники, навчальні карти, таблиці тощо.

До навчальних посібників також відносять навчально-методичні рекомендації, що містять методику викладання окремих навчальних дисциплін, проведення різних видів занять, особливості вивчення дисциплін.

Методичні рекомендації (методичні вказівки) – навчальне або виробничо-практичне видання, роз’яснення з певної теми, розділу або питання навчальної дисципліни, роду практичної діяльності з методикою виконання окремих завдань, певного виду робіт, а також заходів.

Методичні рекомендації е важливим елементом структури підручника або навчальні посібника для ВНЗ. Вони допомагають студентам користуватися книгою, засвоювати її матеріал. У цій частині книги доцільно показати, які попередні знання є основою для успішного вивчення дисципліни, а також дати загальну характеристику книги, її структури.

Методичні рекомендації допомагають читачам у вивченні навчального матеріалу, сприяють підвищенню продуктивності навчальної діяльності. Особливу увагу необхідно приділяти рекомендаціям із організації самостійної роботи й користуванню довідковим апаратом книги, застосуванню технічних засобів навчання.

Источник: http://po-teme.com.ua/pedagogika/pidgotovka-avtorskikh-originaliv-pidruchnikiv-navchalnikh-posibnikiv-do-vidannya/1969-navchalnij-posibnik.html

Електронний посібник “Говоримо українською!”

Говоримоукраїнською!

Новоданилівка 2017

Передмова

Зі слів брудних тече брудна ріка.

І це давно для нас не таємниця,

Що бруд затопить джерело криниці,

Прозору воду тихого струмка.

Леся Коваленко

Український народ упродовж усієї своєї нелегкої історії творив і плекав рідну мову. Митці слова відшліфовували кожну його грань, щоб піднести нашу мову до рівня найрозвиненіших мов світу. Але залишитися на вершині вона зможе тільки тоді, коли ми й далі берегтимемо її як найцінніший скарб, пильнуватимемо її норми. Дбатимемо про те, щоб єдиний народ мав єдину мову.

Ви хочете правильно говорити й писати по-українському, але не знаєте, що означає якийсь вислів або як перекласти російський зворот українською літературною мовою. Загляніть у цей невеличкий посібник. В ньому знайдете відповіді на конкретні запитання, він застереже вас від поширених у практиці спілкування помилок.

Із практичних потреб виникла ідея створення цієї збірки слухачкою интегрованих курсів вчителів російської мови, літератури, зарубіжної літератури, української мови та літератури Скрябіною Г.М.

Ця праця може стати настільною для вчителя української мови, ділової людини і школяра; не зайвою вона буде в кожній культурній родині.

Адреса та адрес

Іноді трапляються помилки при використанні цих слів. Можна почути: «Приємно, що Ви висловили такі теплі слова в мій адрес». Але адрес – це письмове привітання. Можна сказати: вітальний адрес, адрес ювілярові.

А адреса – це координати, місце проживання, розташування особи, організації і под. Наприклад: проживати за адресою, надіслати на адрес. Іноді це слово вживається в переносному значенні, тобто сказане стосується певної особи.

Тому правильно сказати: «Приємно, що Ви висловили такі теплі слова на мою адресу».

Білет і квиток

В сучасній українській літературній мові співіснують обидва цих слова, але між собою вони різняться як значенням, так і сполучуваністю з іншими словами.

Нерідко доводиться чути в транспорті: «Передайте білет на компостер»; а іноді трапляються вислови: «профспілковий білет»; «казначейський квиток». Хоча слово «білет» має значення: • картка з питаннями для тих, хто складає іспити.

Наприклад: екзаменаційний білет; • цінні папери. Наприклад: лотерейний білет; кредитний білет. Слово «квиток» означає: • документ приналежності до певної організації. Наприклад: профспілковий квиток.

• картка, придбана для проїзду в транспорті, входу до театру, музею тощо. Наприклад: проїзний квиток, вхідний квиток. Тому правильно сказати: «Передайте квиток на компостер»; «профспілковий квиток»; «казначейський білет».

Брати до уваги чи приймати до уваги

За аналогією до російського «принимать во внимание» дуже часто трапляються «приймати до уваги».

Але в українській мові слово «приймати» використовується на позначення дії, що в буквальному розумінні означає «прибирати щось звідкись» (наприклад; «приймати папери зі столу»), або «вживати» (наприклад: «приймати ліки, їжу»), а також «приймати гостей, відвідувачів»; «приймати дитину» (в когось); «приймати бій». І правильним є вислів «брати до уваги».

Неділя і тиждень

Інколи в рекламних оголошеннях доводиться чути: «Наша фірма працює всю неділю».

Що вони мають на увазі? Адже слово «неділя» в українській мові – це тільки один день тижня, причому вихідний, його відповідник в російській – «воскресенье».

Отже, організація працює весь вихідний, а решту днів тижня ні? Чи все-таки помилково вжили російську кальку замість українського слова «тиждень»?

Вірний і правильний

Доводиться чути: «Абсолютно вірно!» Але це зовсім не правильно. Це – російська калька слова «верно». Адже в українській мові слово «вірний» – однокореневе зі словом «вірність». Можна «вірно кохати», «вірними» можуть бути друг, дружина, собака, але ні в якому разі не відповідь, рішення і подібне.

Російське «верно» – багатозначне слово і українською перекладається по-різному. Наприклад: Верный друг – вірний друг. Верный ответ – правильна відповідь. Верный способ – надійний спосіб. Верная смерть – неминуча смерть. Тому доцільно сказати: «Абсолютно правильно».

Доказувати і доводити

Інколи слово «доказувати» помилково вживають в такому контексті: «доказувати теорему», «доказувати необхідність реформування» тощо.

Але це дієслово означає «процес завершення акту говоріння» (наприклад, «доказувати до кінця свій монолог»).

Російське слово «доказывать» українською перекладається як «доводити» в значенні «підтверджувати істинність, правильність чого-небудь фактами, незаперечними доказами» (наприклад, «доводити теорему, концепцію» тощо).

Жити; мешкати і проживати

Ми живемо, проживаємо чи мешкаємо в місті Запоріжжі? • «Жити» має загальне, найширше значення, і серед інших – перебувати, проживати де-небудь (наприклад: «…дід та баба…удвох на хуторі жили» (Т.Шевченко)).

• «Проживати» – жити за місцем прописки (наприклад: «Продавець проживає за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сікорського, буд.380»). • «Мешкати» – в приміщенні (наприклад: «Сім’я мешкає в трикімнатній квартирі»). Можна сказати: «Ми живемо в місті Запоріжжі » чи «проживаємо в місті Запоріжжі (якщо в Запоріжжі прописані)».

Професійний і професіональний

Через подібність звучання, спричинену тим, що слова «професійний» і «професіональний» мають спільний корінь профес- (спеціальність, заняття), ці прикметники часто не розрізняють за значенням, хоча вони мають різну семантику.

Читайте также:  Крестится или креститься как правильно?

«Професійний» – той, що стосується професії; «професіональний» – той, що стосується професіоналізму; фаховий.

Тобто, «професійний водій» – це людина, яка працює водієм, а «професіональний водій» – людина, яка дуже майстерно водить автомобіль; «професійний лікар» – лікар за професією, «професіональний лікар» – лікар – чудовий спеціаліст.

Підписка і передплата

«Підписку на наш журнал можна оформити на будь-якому поштовому відділенні», – чуємо по радіо.

Але ж «підписка» – письмове зобов’язання додержуватися певних правил чи виконувати якусь вимогу (наприклад, «підписка про невиїзд», «підписка про мовчання»).

Замовлення ж друкованого видання з попереднім внесенням часткової чи повної його оплати називається «передплатою» (чого?). Правильно: «Передплату нашого журналу можна оформити на будь-якому поштовому відділенні» (чи «передплатити наш журнал…»).

Покупка і купівля

Мабуть, не рідкість сьогодні словосполучення «покупка товару».

Але слово «покупка» – це товар, який вже купили, і значення цього словосполучення зводиться до незрозумілого «товар товару», близьке за безглуздістю до «я іду на рибалку», адже «рибалка» – це людина, яка ловить рибу (треба говорити: «я іду рибалити»). На позначення ж дії придбання товару з оплатою його вартості використовується дієслово «купівля».

Тактовний і тактичний

Інколи доводиться чути: «Це дуже тактичний чоловік».

Що це означає? Його деякий прагматизм? Адже прикметник «тактичний» утворений від іменника «тактика», що означає – «сукупність прийомів, методів, способів, що їх використовують у політиці, спорті, мистецтві ведення бою для досягнення певної мети» (наприклад, «тактичні прийоми», «тактичні ракети» тощо). Від іменника «такт», який має значення – «культура поведінки, уважне ставлення до когось, почуття міри», утворюється прикметник «тактовний». Правильно говорити: «Це дуже тактовний чоловік».

Рідкий і рідкісний

«Дуже рідкий випадок». До чого тут вжите слово «рідкий», яке використовується, коли йдеться про негусту масу, нещільну тканину, неблизько розташовані один за одним предмети, рідину тощо? В цьому словосполученні йдеться про випадок, який трапляється нечасто, незвичайний, тобто «рідкісний».

Прищеплювати і прививати

Нерідко трапляються вислови: «Любов до праці треба прививати змалку». Але слово «прививати» тут вжите помилково, тому що це синонім до слова «присукувати», що означає «з’єднувати нитки, зсукуючи одна одну».

Коли йдеться про медичні щеплення чи виведення нових сортів рослин, вживають дієслово «прищеплювати», яке використовується також в переносному значенні – «виховувати» (наприклад: «прищеплювати навички, почуття» тощо).

І любов до праці треба «прищеплювати» змалку.

Поділяти і розділяти

«Я розділяю ваші думки», – чи не помилково вжите тут слово «розділяю»? Звісно, так. Адже «розділяти» – це «ділити що-небудь на частини, шматки тощо», в переносному значенні також «переживати щось спільно з кимось, утішати когось».

Так що можна «розділяти» пиріг, когось чи щось на групи, участь, горе, радість і т.п. В цьому ж реченні варто було вжити слово «поділяти» в значенні «приєднуватись до чиїх-небудь поглядів, думок, намірів і т.ін.

; виявляти солідарність, згоду з ким-небудь у чомусь» (наприклад: «поділяти погляди, наміри тощо»).

Положення; становище і стан

Калькування російського багатозначного слова «положение» часто призводить до недоречного вживання слів «положення», «становище» і «стан», причому перевагу, як правило, надають іменникові «положення», і ми чуємо: «міжнародне положення», «скрутне положення» тощо.

Проте «положення» вживається у таких значеннях: • місцезнаходження кого- чи чого-небудь у просторі (наприклад, «вертикальне положення»); • розміщення тіла або його частини (наприклад, «положення напівлежачи»); • зведення правил, законів з певного питання (наприклад, «положення про вибори»); • теоретична думка, твердження про щось, теза (наприклад, «основні положення економічної теорії»).

Іменник «становище» означає – «події, обставини, ситуації» (наприклад, «міжнародне становище», «матеріальне становище», «становище в Криму» тощо).

Слово «стан» найчастіше означає: • сукупність певних явищ, процесів (наприклад, «стан рідини», «стан справ», «стан здоров’я» тощо); • тулуб, корпус людини (наприклад, «стрункий стан»); • місце тимчасового розташування, стоянка, табір (наприклад: «Козаки вернулись до свого стану» (І.Нечуй-Левицький).

Плутати і путати

Як правильно сказати: «путати два питання» чи «плутати два питання»? Необхідно з’ясувати значення цих слів.

Дієслово «плутати» означає: • в прямому значенні – безладно переплітати що-небудь (нитки, волосся тощо).

• в переносному значенні – вносити безладдя, плутанину в що-небудь; помилятися, збиватися, робити не те, що слід тощо (наприклад: «плутати когось з кимось», «плутати слова», «плутати сліди» і т.д.).

Дієслово «путати» означає «стягувати путами, ремнями, ланцюгами когось, щось» (наприклад, «путати коневі ноги», «путати лоша»).

Брати до уваги чи приймати до уваги

За аналогією до російського «принимать во внимание» дуже часто трапляються «приймати до уваги».

Але в українській мові слово «приймати» використовується на позначення дії, що в буквальному розумінні означає «прибирати щось звідкись» (наприклад; «приймати папери зі столу»), або «вживати» (наприклад: «приймати ліки, їжу»), а також «приймати гостей, відвідувачів»; «приймати дитину» (в когось); «приймати бій». І правильним є вислів «брати до уваги».

Вважати і рахувати

Чи можна сказати: «Рахую, що Ви маєте рацію»? Це знову ж таки неправильний переклад російського слова «считать», яке в українській мові має два аналоги: • рахувати, тобто займатись підрахунками. Наприклад: рахувати гроші, рахувати на калькуляторі; • вважати, тобто мати думку, переконання. Наприклад: вважати відповідь правильною.

Тому варто говорити: «Вважаю, Що Ви маєте рацію».

Бути правим чи мати рацію?

«Ви були абсолютно праві, так все і сталось, як Ви говорили». Чи можна «бути правим»? Звичайно, так. Але тільки тоді, коли ви знаходитесь справа від когось, хто розташований зліва. Тому що російське «Вы правы» українською перекладається як «Ви маєте рацію».

Вживати заходи, вживати заходів чи приймати міри

Як часто ми читаємо і чуємо: «Необхідно приймати міри»! Але давайте вдумаємося в значення цього вислову.

Слово «міри» означає: «одиниці ємкості, об’єму, ваги, довжини» (тобто те, що має виміри в літрах, кубометрах, грамах тощо), а також «рівень, межу виміру чогось» (якою мірою, певною мірою, вища міра покарання і т.п.). Про слово «приймати» йшлось вище.

І що ж виходить? Якщо трактувати «міри», наприклад, як міри об’єму (та ж пляшка), то значення вислову: «Необхідно приймати міри» зводиться до запевняння в необхідності її чи випити, чи прибрати звідкись.

А коли йдеться про застосування певних дій для запобігання чомусь чи для покращення чогось, то нормативним є вислів «вживати заходів» (а не «вживати заходи» аналогічно російському «принимать меры»).

Вибачте мене чи вибачте мені

Форма «вибачте мене» є калькою з російської мови «извините меня». Правильна форма української мови – це «вибачте мені», «пробачте». Не можна говорити «я вибачаюсь», тому що зворотна частка -сь (-ся) означає «себе», і сказати «я вибачаюсь» рівнозначне «я сам собі вибачив».

Військовий та воєнний

Військовий – це той, що стосується війська. Військовий гарнізон, військова форма, військовий як найменування особи за родом занять.

Воєнний – той, що стосується війни. Воєнний час, воєнний стан, воєнні події.

Деякі слова можуть вживатись з обома цими прикметниками залежно від значення: Військовий (воєнний) корабель; військовий (воєнний) завод.

Завдавати удару чи наносити удар

Неправильний переклад російського багатозначного слова «наносить» призводить до помилкового вживання слова «наносить» в українській мові, адже «наносити» означає: • приносити велику кількість чого-небудь (наприклад: «Нанести цілу купу цегли»); • рухаючись, захоплювати з собою й нагромаджувати куди-небудь певну кількість чогось (наприклад: «Річки наносять глину в морські води»); • приносити, доносити звуки, запах і т.ін. (наприклад: «Вітер наносив далекі приглушені дзвони»); • позначати, відбивати що-небудь на карті, схемі і т.ін. (наприклад: «На срібний предмет спеціальним різцем наносять малюнок»); • покривати шаром чого-небудь (наприклад, «нанести фарбу на поверхню столу»); • в сполученні зі словом «візит» – відвідувати кого-небудь (наприклад: «нанести офіційний візит»).

Дієслово «завдавати» має два значення: • (чого, а не що) – робити щось неприємне (наприклад, «завдавати страждань, втрат, шкоди, прикрощів, клопоту тощо»); • (що, а не чого) – допомагати комусь підняти щось (наприклад: «Хлопець мовчки завдавав бабусі на плечі в’язку хмизу»).

Коли наступні, коли такі, проте ніколи – слідуючі

Читайте также:  Ближче чи блище як правильно?

Багато хто не відчуває різниці, і помилково вживає слово «наступні» тоді, коли треба вживати тільки «такі». Наприклад, у реченні: «Погляди щодо цього проекту були наступні: … ». Адже «наступні» вживається тільки тоді, коли йдеться про черговість.

Наприклад: «Наступна зупинка – вулиця Сагайдачного»; «Відповідає Петренко, наступний – Чередниченко».

В решті випадків доречно вживати слово «такі», і ні в якому разі не можна говорити «слідуючі», тому що це слово – і не російське, і не українське, а належить до тієї мовної сумішки, що в народі зветься суржиком.

Книжковий і книжний

Ці слова-пароніми необхідно розвізняти за значенням. «Книжковий» – це той, що стосується книжок (наприклад, «книжковий магазин», «книжковий ринок», «книжкова полиця» тощо). «Книжний» – це той, що стосується книги (наприклад, «книжний стиль», «книжний герой» тощо).

Зустрічаються і трапляються

Чи можна сказати: «В роботі зустрічаються помилки»? Ні, тому що зустрічаються, тоді, коли є якась зустріч (переважно, хоча і не завжди, люди). Можна сказати: «В морі зустрілись кораблі»; «зустрітись з кимось поглядом»; «зустрітись з приятелем». В тексті, в книзі, в промові, в житті «трапляються» помилки, факти, недоліки тощо.

Любий і будь-хто

Інколи можна почути щось подібне до фрази: «Це настільки просто, що любий може це зробити». Але ж «любий» – прикметник, утворений від дієслова «любити». На позначення будь-якої особи доречно вживати займенники «будь-хто», «хто завгодно» тощо.

На виплат і розстрочка

Всюди можна побачити рекламні оголошення зі словами: «У нашому магазині ви можете придбати одяг в розстрочку».

Але навіщо нам такий одяг, коли можна придбати готовий? Адже «розстрочка» – похідне від дієслова «розстрочувати, розстрочити», що означає зворотній процес від слів «строчити, строчіння», тобто «зшивати».

Відповідником до російського в «рассрочку» є в українській мові вислів «на виплат», тому в рекламних оголошеннях треба писати: «У нашому магазині ви можете придбати одяг на виплат».

Источник: https://multiurok.ru/index.php/files/ieliektronnii-posibnik-govorimo-ukrayins-koiu.html

Як писати методичні посібники?

Вам знадобиться

  • Наукова література
  • Графічне оформлення
  • Знання конкретної дисципліни

Інструкція

  • . 1Методичний посібник має бути написано тільки компетентним у цій галузі людиною. Звичайно ж, даний посібник може написати абсолютно кожен, але для того, щоб воно мало певну цінність, людина повинна бути максимально поінформований в конкретній області. Ця наукова праця має ряд своїх особливостей, які відрізняються від звичайних підручників і статей. Завдання методичного посібника полягає не тільки в тому, що в ньому представлена основна інформація в конкретній дисципліні, як наприклад, у звичайних підручниках, а й докладно описується, що і як потрібно робити надалі з цей інформацією, як правильно ставити перед собою конкретні цілі і досягати їх найпростішим методом. Саме тому наукові розробки в даній області мають ряд основних вимог.
  • . 2У першу чергу, перед тим як написати навчально-методичний посібник, потрібно уважно вивчити навчальну програму конкретної дисципліни. Як відомо, структура методичної програми повинна відповідати процесу навчання, включати в себе і розкривати всі ті теми, які містяться безпосередньо в освіті. Якщо методичний посібник буде написано не у відповідності з даною програмою, але виникнуть певні труднощі при роботі з матеріалом або робота взагалі не матиме цінності. Далі необхідно скласти план за навчальною програмою і почати збір потрібного теоретичного матеріалу. Заздалегідь необхідно вивчити всі пророблені труди в даній області. Наскільки більше літератури вивчить методист, настільки повноцінніше і інформативніше буде його майбутня робота.
  • . 3Але при викладі і вживанні конкретної інформації, варто знати, що велике значення в даному випадку матиме не саме кількість прочитаного, а якість безпосереднього викладу матеріалу. Слід знати, що майбутня книга буде використовуватися в якості помічника для учнів у конкретній сфері, тим самим весь основний теоретичний матеріал зобов’язаний бути викладений гранично логічно і просто для сприйняття. Тому структурованість теоретичного змісту повинно бути однією з найголовніших цілей, що ставить перед собою методист при написанні роботи.
  • . 4Особливу увагу слід приділити мові написання, так як дана методичка більшою мірою буде призначена для зовсім юних людей, не варто використовувати велику кількість наукової термінології, а при використанні, обов’язково потрібно додавати докладне пояснення терміну в виносках або просто безпосередньо поряд з ним. Довгі фрази також бажано виключити, краще всього використовувати тільки професійну лексику. Головна мета методичного посібника полягає в тому, щоб матеріал був максимально зрозумілий учнями. Для досягнення цієї мети краще всього використовувати у своїй роботі схематичні зображення, малюнки, графіки. Майбутня книга не повинна бути нудною, тому автор повинен приділяти увагу не тільки мові написання посібника, але і її графічного оформлення. Відомо, що відмінно оформлена книга сприймається набагато краще, ніж та, оформлення якої більш убоге і суворе.
  • . 5Після кожної окремої теми обов’язково потрібно включати вправи для практичного виконання пройденого матеріалу. Найкраще вписувати питання, що стосуються теми і вправи для самостійного виконання. Також можна вписати конкретні теми для виконання рефератів, самостійних робіт або відповідей на семінарах. Обов’язково потрібно привести приклад виконання будь-якого завдання. Особливо це необхідно дотримуватися у тих випадках, коли методичний посібник буде призначено для школярів або студентів. Далекий шлях пояснення, близький шлях прикладу. Після кожної теоретичної теми, слід вписати список літератури, яка допоможе при складанні повідомлень, доповідей, есе. Тим самим учень зможе розширити свій кругозір, і дізнатися додаткову інформацію про конкретній темі.
  • . 6При завершенні роботи обов’язково потрібно вказувати список всієї використаної літератури, навіть якщо конкретне джерело вживався в посібнику тільки один раз. Предпочтітельней всього, щоб у цей список входили не тільки підручники конкретних авторів, але й оригінальні джерела на праці дослідників. У самому кінці автор повинен самостійно пройти всі етапи в посібнику, виявити недоліки і недоробки. Природно те, що методичний посібник проявляється рецензентами і даються певні рекомендації, але до цього етапу найкраще переглянути роботу самостійно, на свіжу голову, і внести певні коригування.

Источник: http://www.znayyak.org/yak-pisati-metodichni-posibniki/

Как правильно делать комплименты девушкам: учебное пособие + примеры

Умение правильно делать иподбирать комплименты, красивые и меткие слова, подчёркивающие достоинства и при надобности, скрывающие недостатки – откроет двери к сердцу любой женщины.

Женщина – индивидуальность, требующая уникального к ней подхода. Более важно, уметь эмоционально и искренне говорить эти самые комплименты. Сухие слова, сколь красивыми они бы ни были, не произведут никакого эффекта. Порой, простота и честность, делают больше, чем наигранность и фальшь ваших слов.

Живой пример — как девушки реагируют на приятные слова:

О чём важно помнить, делая комплименты?

У каждой девушки есть слабое место, о котором ей приятнее всего услышать приятности, и оно обычно звучит иначе, нежели — «Ты очень красивая».

Подобрать тот самый, подходящий ключ придётся собственноручно. Но как это сделать наиболее правильно, для девушки, которая нравится, с намёком на то, что хотите получить, а именно – её, здесь уже есть несколько базовых правил:

  • Эмоциональная основа комплимента

Есть особенность, как легко отличить удачную любезность, от неудачной попытки – вам самому будет приятно от сказанного. Чистота и искренность красивых слов – пробивают любую броню.

Хорошие слова нужно по возможности, закрепить хорошим поступком. Насколько близка вам ваша собеседница, от этого зависит и порог дозволенного. Ничего нового в этом нет, но часто, парень, почувствовав уверенность после комплимента, позволяет себе лишнее, тем самым, ломая симпатию к себе.

Редко, но метко! Перенасыщение любезностями до добра не доводит!

  • Заинтересованность и Внимательность

Наблюдайте за поведением девушки, характеризуйте её и её занятия-увлечения. Узнайте, что ей важно и что её интересует. Комплименты в этих областях, не только приятны, но и интересны. Так она ещё и поймёт, что вы думаете об этом.

Читайте также:  Ближче чи блище як правильно?

Не всегда женщина может принять вашу галантность. А малознакомые особи тем более, способны проигнорировать и даже ответить грубостью. Не стоит навязываться, и если ваш комплимент не удался, скажите, что вы, лишь подчеркнули её особенность, без каких, либо скрытых умыслов.

Как заинтересовать комплиментом?

Сказать что это просто – нет, скорее наоборот! Здесь мало подчеркнуть её прекрасную фигуру, глаза и улыбку, нужно нечто большее!  Конечно, услышать это будет приятно, но не более, а нам этого явно не достаточно.

Интрига — отличное способ добиться заинтересованности!

Такой комплимент должен оставлять за собой некую недосказанность, вести к продолжению. Он должен являться толчком, с которого всё и начнётся. Приятная загадка, к которой хочется подобрать ответ. Но, хватит красивой теории, перейдём к практическим советам:

Пример:

У вашей избранницы большие и красивые зелёные глаза и наверняка каждый второй ей об этом говорит, тебе же – не нужно это. Проигнорируй и сделай акцент на её чувстве вкуса к дизайну (если она, конечно, разбирается в этом).

Тебе не нужно вставать в ряд с её поклонниками внешности или ещё какими-то очевидными достоинствами. Сфокусируйся на том, что скрыто от глаз.

Таким образом, она может решить, что её навыки и интересы, тебе ближе, чем эти зелённые глазки!

Пример:

Здесь следует продолжение первого примера. Возможно, даже придется подучиться тому, что делает она, параллельно подчёркивая её опыт и знание дела, и главное – дополняя и привнося свои идеи. Просто красивый учитель нам ни к чему.

Пример:

Она с юных лет занимается танцами и, безусловно, уже достигла определённых высот. Нужно сказать: «Мне нравится хорошо поставленный и грациозный танец. Не просто движения, а скрытый смысл в каждом изменении положения тела. Не просто посмотреть и забыть, а ещё некоторое время держать танец в голове!»

Какие комплименты можно сказать любимой девушке?

Здесь практически нет ограничений, всё зависит от тебя и избранницы. Это могут быть как прямолинейные любезности бьющие фактами в лоб, так и двусмысленные намёки от себя любимого. Лёгкие комплименты причёске и улыбке или же аккуратные ведущие к сексу.

Тщательно обдумай, что хочешь сказать, так как, неумело подчёркивая сексуальность – можно легко оскорбить.

Комплимент глазам

Примеры:

  • Я впечатлён твои взглядом, серьёзно, красивые женские глаза моя слабость!
  • Красивей твоих зелёных глаз, только твой носик!
  • Когда ты серьёзная, твой взгляд ещё более выразительный, это тебе идёт!

Комплимент фигуре

Примеры:

  • У тебя модельная внешность, прямо на зависть другим!
  • Тобой можно восхищаться вечно, ты – идеал!
  • У тебя очень сексуальная походка, ты случайно не фотомодель?
  • Твои стройные длинные ножки не выходят из моей головы!
  • У тебя безупречная фигура, тебе идёт буквально всё!

Комплимент её изысканности

Примеры:

  • Мне нравится твой парфюм, очень хороший запах, это моя слабость!
  • Я не мог не заметить, что ты всегда потрясающе выглядишь!
  • У тебя замечательное ожерелье, сочетается с цветом твоих глаз!

Комплимент губам и улыбке

Примеры:

  • Мне не хватает вкуса твоих губ!
  • Каждый раз, когда ты смеёшься – я влюбляюсь в тебя по новой!
  • Меня очень манят твои губы, я хочу их попробовать!
  • В тяжёлые минуты я вспоминаю твою жизнерадостную улыбку!
  • Меня согревает твоя улыбка!

Комплимент волосам и причёске

Примеры:

  • Меня сводит с ума запах твоих волос!
  • У тебя красивая причёска, она мне очень нравится!
  • Твоя причёска отлично сочетается с этим платьем!
  • У тебя очень красивые густые, тёмные волосы!

Список комплиментов девушкам

Примеры красивых, двусмысленных и нестандартных комплиментов, которые запомнятся вашей девушке и подарят ей улыбку:

  • Я рад, что мы вместе. Я чувствую, ты именно та, – которую я так долго искал!
  • Я благодарен судьбе, что свела нас вместе. Это не просто случайность, я уверен.
  • Ты ужасно…красивая.
  • Ты такая…аппетитная!
  • Тебе идёт улыбка, почаще улыбайся!
  • Ты привносишь мою жизнь краски и спокойствие.
  • Мне завидуют друзья, ведь ты досталась только мне.
  • Я пьян…тобою.
  • Тебе не нужен макияж и косметика, ты слишком хороша для этого.
  • Твой голос – мой любимый звук.
  • Я не завис, просто ты ошеломила меня!
  • Твоё присутствие рядом – лучшее для меня.
  • Я узнал чувство любви благодаря тебе.
  • Я вижу настоящую красоту – только в тебе!
  • Единственное в чём я могу быть уверен, так это в правильности выбора своей женщины!
  • Я обезоружен, твоим молчанием…
  • Сказать что ты главное в моей жизни – не сказать ничего, ты – и есть моя жизнь!

Какие комплименты не стоит делать?

Строго запрещены комплименты, рассчитанные на массу, но не на индивидуальность. То, что по сухой статистике воспринимается как нормальное, очень вероятно пройдёт мимо либо даже оскорбят вашу уникальную избранницу.

С юмором о том, как нужно делать комплименты расскажет известный комик:

То, что может понравиться одной, — способно оскорбить другую. Определённого списка табу, на какие либо комплименты – нет, но есть примеры, которых лучше избегать.

  • Ты выглядишь очень молодо!
  • У тебя очень лёгкий и приятный характер!
  • Ты отличаешься от моих бывших!
  • Как для девушки, ты очень умна!
  • Это лучшее что я от тебя слышал!

В дополнение к статье — отличный мужик рассказывает секреты подкатов:

Источник: http://MensRules.ru/uk/psy/kak-pravilno-delat-komplimenty-devushkam.html

Як написати посібник?

Для початку необхідно розібратися, що саме вихочете написати. Я маю на увазі чи буде це методичний посібник з предмету або навчальний посібник, а може бути навчально-методичне.

Начебто слова практично однакові, але за ними стоять різні поняття. Розібратися не складно. Сьогодні ми надамо вам нехитре керівництво: як написати посібник.

А для початку дізнаємося докладніше про його видах.

Методичним посібником називають документ здокладним викладом оптимальної послідовності у вивченні певного навчального чи наукового матеріалу. Методичний посібник засноване на достовірних наукових працях по предмету, а також на практиці і отриманому досвіді. Методичний посібник можна назвати викладом авторського думки про ефективні способи реалізації поставлених завдань.

Навчально-методичні посібники містять у своїйструктурі матеріал, який відрізняється від традиційних підручників і праць вчених. Основним завданням такого посібника є надання інформації про алгоритм виконання завдань з даної дисципліни, уявлення про завдання, які ця дисципліна вивчає.

Навчальний посібник являє собою часткове іповний додаток до підручника. Воно може бути присвячено не всієї дисципліни, а лише деяким темам. Відмінністю від підручника є наявність не тільки офіційно затверджених апробованих знань і положень, а й різних спірних думок. Це видання зазвичай рекомендується в допомогу студентам для більш якісного засвоєння теми.

Як написати методичний посібник?

Як написати навчально – методичний посібник?

  1. Вивчіть матеріали по темі допомоги.
  2. Підбирайте якісні солідні джерела.
  3. Зв'яжіть излагаемую теорію з власною практикою.
  4. Складіть план, продумайте тези і короткі зауваження.
  5. Продумайте контрольні питання по піднятою вами темі.
  6. Текст слід доповнити ілюстраціями, діаграмами і фото.
  7. Наведіть приклади, як грамотно використовувати викладену методику.
  8. Викладайте матеріал простою і зрозумілою мовою.
  9. Список використаної літератури вказуйте в кінці. Рекомендуйте до додаткового прочитання ще літературу.
  1. Уважно вивчіть робочу навчальну програму, за якою проходить навчання.
  2. Слідкуйте за тим, щоб структура вашого майбутнього посібника відповідала програмі і розкривала містяться в ній теми.
  3. Зібраний теоретичний матеріал повинен бути добре структурований, логічний і зрозумілий для студентів.
  4. Так як читати посібник будуть не професори, а студенти намагайтеся не писати складними, довгими фразами і великими параграфами. Якщо вживаєте терміни, обов'язково робіть виноски, або розшифровку.
  5. Включіть в посібник різні схеми, графіки, малюнки, таблиці.
  6. До кожної теми продумайте практичні завдання, питання для самоконтролю, теми для рефератів.
  7. Список літератури складіть повний, доповніть його підручниками та оригінальними працями вчених.
  1. Вивчіть програму і теми. Ваше посібник має строго відповідати їм.
  2. Вибравши тему, перегляньте які цілі у курсу підготовки конкретного фахівця.
  3. Чітко структуруйте навчальний посібник.
  4. Пишіть для простих людей в допомогу, а не для заплутування.
  5. Всі іноземні поняття і терміни розтлумачувати.
  6. Крім питань для самоперевірки, тим рефератів, кожну главу закінчуйте висновками.
  7. Кожен навчальний посібник оформляйте відповідно до вимог, звертайте увагу на виноски, схеми і т.д.
  8. Уважно складайте список літератури, в якому вказуйте повні дані про авторів, назву, дату виходу і видавництві.

<\p>

Источник: https://uk.kagouletheband.com/ucheba/25342-kak-napisat-posobie.html

Ссылка на основную публикацию