Учневі чи учню як правильно?

Етикетні правила між Учнем та Вчителем

У шість – сім років, коли дитина йде до школи у неї починається новий, важливий етап у житті, значну роль якого відіграє вчитель, з яким вона будує взаємостосунки, входить в міжособистісний контакт, к кожного з них з’являється певне емоційне ставлення один до одного, від першого вчителя дуже залежить подальше ставлення дитини до образу вчителя, навчання загалом.

Тому вчитель повинен стати для дитини авторитетом, він надає знання, тому вже тим, що він педагог він викликає повагу в учнів, тому має виправдати сподівання учня, виправдати його повагу.

Головне завдання вчителя налагодити безпосередній контакт з кожним учнем, налагодити з ним емоційний зв’язок, добитись довіри, поваги, любові від дітей, без цього успішна подальша педагогічна робота.

Учитель повинен стати не лише «книжкою» він повинен навчити своїй мудрості, умінню застосувати теорію в практиці, зробити все, щоб данні ним знання можна було б застосувати у житті, щоб вони несли користь, а для цього слід вивчити кожну дитину.

Учитель повинен творчо підійти до уроку, бути винахідливим, щоб викликати у дітей інтерес, що на чим далі тим важче зробити, дітей нашого часу дуже важко здивувати, тому слід постійно вдосконалюватись самому, бути сучасним, на рівні самих дітей, розумітись на всіх тенденціях які цікаві дітям.

Повинен уміти імпровізувати, щоб вдало вирішити проблеми, які стають на його шляху, вирішити конфліктні ситуації, так як вчителю часто доходиться зіштовхуватись з поганими емоціями дітей, неадекватною реакцією на зауваження, вимоги.. часто він може не так зрозуміти, бо ці реакції часто викликанні позакласним життям, і вплинути на них неможливо.

Для педагога є важливим усе: посмішка, доброзичливий, зацікавлений, бадьорий тон, володіння мистецтвом спілкування, присутність почуття гумору, жести, тобто володіння педагогічною майстерністю, дитина повинна захоплюватись викладачем, можливо навіть наслідувати.

Вчитель може відкрити для себе внутрішній світ учня лише спілкуючись з ним, але окрім комунікативної сторони співпраці існує і інтерактивна і перцептивна сторони, які йдуть пліч-о-пліч.

Я вважаю, доречною тут є порада М.Монтессорі « Допоможи мені зробити це самому», педагогіка має бути гуманною!

Ще один педагог-гуманіст А.С.Макаренко вибудував взаємостосунки зі своїми вихованцями на сонові довіри вже не дітям, але ще й не дорослим, проте безумовно особистостям, які заслуговували на повагу, навіть якщо не були найліпшими членами суспільства, і це ще раз переконує в необхідності доречного виховного впливу і власного прикладу.

Педагог є прикладом не лише для дітей, але й для дорослих. То чому ж викладач в вузі не повинен бути прикладом для студентства?

Особливе місце серед студентства посідають студенти саме вищих педагогічних навчальних закладів, оскільки вони являються перед усім студентами саме ПЕДАГОГІЧНИХ вишів, незважаючи на те, яку спеціальність вони обрали, адже як і на педагогів на цих студентів суспільство дивиться по-іншому, а саме: вони повинні відповідати завищеним вимогам, особливо в етичному плані. Як витримати тиск очікувань суспільства, власних очікувань, якщо до цього додасться ще й завищена вимогливість викладачів?

Насправді збірником правил для учнів стали простори грубого та похабного Інтернету, дійсно соромно навіть уявити як часто вчителі почали чути бранну мови у свою адресу. Ми, учні, просто не розуміємо, що вчителі від нас хочуть.

Так, саме хочуть нас ЧОМУСЬ НАВЧИТИ, вони присв’ятили цьому життя, вони принесли в жертву свій бюджет, адже могли б займатись будь чим, і отримувати за це гроші, чого вони немають, будучи викладачем, вони принесли в жертву своє фізичне та психологічне, без перебільшень, здоров’я, адже науковцями доведено, що люба людина, навіть навість з абсолютно зворовою, стійкою психікою, через двадцять років своєї педагогічної діяльності частично, або й цілковито втрачають свій здоровий глузд. Так може ми дійсно «дурні та ледаші» бо не цінуєм їхній труд?

Так як у дітей відкладається неймовірна кількість позитивних вражень від «першого» вчителя, так і в студентів закарбовуються спогади про викладачів на все життя, оскільки педагоги є непросто «урокодавцями», а наставниками життя, які ведуть нас у світ.

Педагогічний етикет та етика

Етикет — є збір правил поведінки та стосунків між людьми, які вважаться гідними, звичайно, цей термін можна застосувати до будь-яких стосунків: до стосунків з друзями, зі старшими, а ким є для нас вчитель? Старшим другом, іноді кумиром, авторитетом, людиною з великої літери, гідним членом суспільства з якого варто брати приклад, яким ви і стали для нас!

В педагогічній етиці основне завдання — це високий рівень вчительської моральності та етичності. Вчитель – особистість в педагогічній сфері, яка наділена високими моральними якостями. Об’єктами середовища вчителя є співробітники, вихованці та батьки, суспільство.

Під час педагогічної діяльності взаємовідносини вчителя створюються при його спілкуванні з людьми. Дані відносини проходять емоційним шляхом спілкуванням учителя та учня, але провідну роль в спілкуванні підіграє вчитель, тому що, на мою думку, до вчителя поставлені більші вимоги.

Перша думка про педагога створюється під час того, як відкрито та відверто він вітає. Вона може не відповідати дійсності, або бути не вірною так , як учні інтуїтивно фокусуються на свої емоції під час вітання.

Культура мовлення педагога проявляється в його вправності підібрати найбільш потрібну форму вітання та прощання, яке безпосередньо має відношення до оточуючих де він знаходиться, до стосунків, пов’язаних з ними, до віку співрозмовників, місця проведення, певної обстановки і т. д.

При будь — якій ситуації вітання (прощання) педагог має проявляти повагу до співрозмовника.

Зазвичай використовуються наступні форми вітання: “Добрий ранок!”, “Доброго дня!”, “Добридень!”, “Доброго вечора!”, “Добривечір!”, прощання: “До побачення!”, “Будьте здоровенькі!”, “Прощайте!”, “Всього доброго!”, “Всього найкращого!”, “Зустрінемось!”, “До зустрічі!”, Найчастіше вживаються стилістичні повсякденні вислови: (“Здрастуйте”, “До зустрічі!”, “Спасибі”) та варіанти (“До побачення”, “Прощайте”).

Мені здається, учитель має великий вплив на учня, тому, на мою думку, особливість впливу учителя полягає в тому, що учні мають досить низьку на їх вік психологічну та моральну забезпеченість та незахищеність і спілкуючись учителя з дітьми, діти практично оволодівають базами відносин як моральних, так і соціальних. Учні мають певну базу умінь та навичок завдяки світогляду педагога.

Відомий педагог Василь Сухомлинський визнавав велику участь вчителя, підкреслюючи, що педагог стає наставником та вихователем тільки тоді, коли він володіє найтоншими методами у вихованні — наука моральності та етики. У школі етика — це філософія виховання учня з практичної точки зору.

Вчитель повинен мати великі знання про мораль, щоб колись, залишити за собою гарні спогади.

Мораль педагога ґрунтується на позитивному впливі вчителя до учнів, що налагоджує розвиток творчої особистості для формування індивіда, який має не тільки почуття гідності, але і відчуття відповідності та справедливості.

Обов’язок моральний викладача ґрунтується на формуванні в дитини відчуття доброти, краси, чесності, відповідності іншими словами позитивними якостями.

Виховання – не легка, насичена та динамічна діяльність, у якій виникнення конфлікту і протиріччя є цілком природним явищем.

під час вирішення даних проблемних ситуацій педагог опирається на вміння ведення моральності і методи розвитку в дитячій психіці.

Самою важливою вимогою при збалансуванні взаємовідносин є відповідність та вміння надати оцінку моральним вчинкам, та надання правдивої оцінки моральної поведінки.

Авторитетність та вибагливість наставника є насамперед найважливішими принципами впливу на моральність та на дію ствердження вихованця, здобуття вмінь, до самостійного прийняття рішень.

Справедливість вчителя являється насамперед мірою його цілеспрямованості, висоти моралі (принципи, людяність, правдивість) та проявляється в його оцінці вчинку вихованців, їх відношення до навчання, поведінки, діях поза межами школи.

Відносини педагога з вихованцями базується на повазі, на сприйманні відчуття гідності кожного окремого учня.

Виховуючи педагог ознайомлює дітей з основним фундаментом моральності, шкалі моральної оцінки, можливості здійснення вибору дії і вчинків, і відповідальність за здійснене. Ритм педагога копіює його моральність у його взаємовідносини з вихованцями.

Поважне відношення до учнів, вибагливість, врівноважене, принципове, уважне і чуйне ставлення є гарантією виховання творчої особистості.

Вчитель має бути успішною, моральною, великодушною людиною і показувати свій приклад учням. Саме по тій причині, що діти виховуються його словами, вчинками та любов’ю, а не тим, що в книжці написано. Вчитель тимчасово виконує функцію батьків.

З ціллю встановити міжособистісний контакт, та підтримати доброзичливу атмосферу, тональність ведення мовлення учасники мають притримуватись етикету спілкування — методу стандартів, які складаються з певних мовленнєвих форм.

Взагалі етикет значить певний встановлений стандарт поводження; суцільність правил поведінки, які встановлюють зовнішній прояв взаємовідносин між особами, в якому би настрої не був викладач, в клас він зобов’язаний зайти без важких, негативних емоцій, з добрим та доброзичливим настроєм та поглядом, сконцентрованим на учня та на тему уроку. Не педагогічне ставлення до учнів з проявами апатії та агресії — неприпустимі.

Метод розмови копіює духовність і фізичний стан людини на даний момент під час спілкування з нею, тому підбирання слів, словосполучення мають бути чіткими та точними, а вимовляння їх потрібно озвучувати впевнено. Точно підібране слово може звернути увагу вихованця, мотивувати його на певну дію.

За стандартом ситуації спілкування, в яких особливу увагу потребує дотримання мовленнєвого етикету, мають вітання, знайомства, звертання, прощання, вибачення, подяка, погодження, непогодження, відмова, порада тощо.

Під час неодноразового повторювання одноманітних мовленнєвих ситуацій сформувалися усталені комунікативні одиниці, які обслуговують ці ситуації.

У кожній із них використовують багато груп вербальних одиниць, які утворюють синонімічні ряди.

Як висновок, учитель, який удосконалює себе та свої вчинки, він – безцінний! За ним ‘тягнуться’ учні. Тому, не потрібно лінитись і з кожним днем удосконалювати всю майстерність і щоранку ставити перед собою все вище і вище ‘планку’!

Важливим питанням у сфері освіти є рівень дотримання етикетних правил взаємодії між вчителем та учнем. Чи важлива роль даних норм в спілкуванні між ними? Для чого взагалі вони існують? І чи варто їх дотримуватись?

Що таке, взагалі, етикет для вчителя? Це кодекс, який диктує те, як саме він має поводитись не тільки на роботі, а й поза стінами навчальних закладів.

Я хочу виокремити окремою проблемою саме той момент із життя педагога, коли відбувається формування і засвоєння етикетних правил взаємодії з учнями та навичок їх використання на практиці. Вчителя не можна навчити, він має сам усвідомити як правильно взаємодіяти з учнями під час навчального процесу.

Постать педагога

Педагог – це, в першу чергу, людина, яка повинна мати право на свої емоції та переживання.

Але просвітницька професія вимагає витіснити всі свої особисті переживання, та перейнятись цілком і повністю переживаннями своїх вихованців, і керуватись дитячими потребами при формуванні своєї моделі поведінки в школі. Поведінка викладача досить часто відображується на його вихованцях, та несе за собою певні наслідки.

І дуже важливо, щоб такий вплив був виключно позитивним і на користь дітей. Така відповідальність дуже серйозна. І хоч лежить вона на плечах вчителя, роль учня, в даному випадку, не має применшуватись.

Діти не народжуються з уміннями дотримуватись певних правил поведінки чи етикету. Такі речі спочатку засвоюються ними з дитинства підсвідомо, просто спостерігаючи за поведінкою дорослих, які їх оточують. Пізніше значний вплив має виховання, яке залежить безпосередньо від батьків.

В результаті, діти приходять в школу вже з тими навичками, яких їх навчили вдома, або ж просто показували своїм прикладом батьки.

І як вони реагуватимуть на іншого, чужого дорослого, який намагається стати для них авторитетом, здогадатись неможливо.

Адже діти можуть, наприклад, перенести свою агресивність, яка є результатом спілкування з рідними вдома, безпосередньо на вчителя. Або замкнутись у собі, і не підпускати нікого.

Це штовхає вчителя на пошуки заданої моделі поведінки , щоб в подальшому при спілкуванні з нею дати дитині можливість розкритись в колективі. Те ж саме можна сказати про їхню поведінку в класі та в дитячому колективі. Звідси і починається перше завдання вчителя – виявити індивідуальні особливості кожної дитини, які впливають на її виховання.

Читайте также:  Оттого или от того как правильно?

Педагог повинен враховувати всі аспекти, плануючи подальшу виховну роботу. Тому підтримування зв’язку між вчителем та батьками – є досить важливою частиною взаємодії між вчителем та учнями.

Дитина має бачити їхню взаємодію, та розуміти, що вона може цілком довіряти вчителю, беручи приклад з батьків. Не всі діти йдуть на контакт з «чужим» дорослим.

І саме в таких випадках доречно дотримуватись тих етикетних правил взаємодії з учнем, які дозволять вчителю не перетнути межі, та не травмувати дитячу вразливу психіку.

Є певна дистанція, диктована визначеними етикетними правилами спілкування, яку мають дотримуватись учень та педагог при взаємодії в навчальному закладі. На мою думку, це стосується і любові до дітей, емоцій, особистих переживань та вплив, або вираження їх у своїй поведінці.

Потрібно знати як і коли потрібно проявляти свої почуття, коли саме воно буде доречне і в якій формі.

Наприклад, буде не коректно під час уроку називати учнів зменшено-пестливими словами (зайченятка, сонечка), виділяти улюбленців, чи пробачати учням погану поведінку, або навіть заохочувати її, ставити незаслужені оцінки, заохочувати дітей до навчання некоректними чи непедагогічними методами. Недопустимою є і протилежна поведінка вчителя.

Задовольняти потреби у спілкуванні між учнями та вчителем безпосередньо в процесі навчання – досить складне завдання.

Непрофесійна поведінка вчителя, яка не відповідає етичним вимогам, може спричиняти ряд конфліктних ситуацій та викликати негативне ставлення до себе зі сторони учня.

Як результат неправильної поведінки вчителя, може виникати погіршення навчання, відчуженість учнів, небажання думати та брати участь в навчальному процесі, понижується працездатність, виникають різні страхи та невпевненість у собі.

Від вивчення якогось одного предмету, або безпосередньо від спілкування з учителем, який його викладає, такі проблеми можуть затягуватись на декілька років.

Правила етикету, які вказують, як правильно мають взаємодіяти між собою вчитель та учень, чітко формують і передбачують всі ситуації, які можуть скластись під час такої взаємодії. Це забезпечує спокій для батьків за їхню дитину, що її не скривдять, та гарантоване вирішення будь яких проблем, які виникатимуть під час перебування її в школі, під відповідальністю вчителя.

Взаємодія учня і вчителя, повинна мати і творчий характер, і виховний ефект, і включати в себе мотивацію до навчання, та його результативність. Але все таки найголовнішим завданням такої взаємодії є – безпосередньо процес передавання знань.

Скільки б правил не мали дотримуватись діти, головне щоб їхні світлі голови не затуманювались тим, що нав’язує їм суспільство, а вони мали змогу рости вільними в своїх думках і діях та здобувати реальні знання, які в їхньому житті відіграють важливу роль.

І я щиро вірю, що кожен педагог свідомо підходить до своєї складної, але дуже благородної місії!

Источник: http://estetica.etica.in.ua/etiketni-pravila-mizh-uchnem-ta-vchitelem/

Учень ображає вас. Що робити та як правильно реагувати?

Конфліктні ситуації на уроці не можна лишати поза увагою. Особливо, якщо ображають вас. Ми розкажемо, як правильно зреагувати на образу та запобігти повторенню інциденту.

Образливі слова від учня неодмінно зачеплять за живе. Вчитель ображається на них. І це цілком нормально! Так само як і є нормальною реакцією бажання поставити на місце хулігана. Проте це серйозна помилка. Досвідчені вчителі, як правило, знають, що робити у такій ситуації, але їх молодші колеги часто губляться.

Якщо ви неправильно зреагуєте на образу від учня, ви можете суттєво погіршити ситуацію. Більш того, ваш авторитет та вплив на клас можуть похитнутися. Якщо ви не стримуєте власних емоцій, вам не вдасться втримати і клас. Пропонуємо до вашої уваги просту схему дій на випадок агресивної поведінки учня, його лайки у вашу адресу. Це допоможе гідно вийти із ситуації.

Програйте битву
Будьте готовими програти битву. Але виграти війну. Іншими словами, необхідно втриматися від того, щоб повчати, лаяти, читати моралі, намагатися поставити учня на місце зразу ж після інциденту.

Не приймайте негатив на свій рахунок
Часто трапляється так, що прояви неповаги йдуть від дитини, яка особисто проти вас нічого не має, проблема значно глибша. Ваше завдання – допомогти учневі побачити свою помилку, щоб такого більше не повторилося.

Заспокойтесь
Глибоко вдихніть, аби зняти напругу та бажання поставити школяра на місце. Нагадайте собі, що ситуація буде виграшною для вас лише тоді, коли ви втримаєте власні емоції під контролем.

Витримайте паузу
У першу мить після події не говоріть жодного слова, підтримуйте зоровий контакт з учнем та чекайте. Нехай слова висять у повітрі протягом декількох секунд, щоб стали зрозумілими такі моменти: що сказано, як сказано і хто несе за це відповідальність.

Залиште за собою останнє слово
Не ескалуйте конфлікт. Навпаки, постарайтесь його якомога швидше звести нанівець. Ваша добре витримана пауза, ймовірно, засмутить учня, який очікував на бурхливу реакцію. Як тільки ви припините зоровий контакт та повернетесь до своїх справ, інцидент буде вичерпано.

Йдіть далі
Проводьте урок далі, не коментуйте конфлікт саме зараз. Повертайтесь до нормального життя якомога швидше заради інших учнів.

Нічого не робіть
Продовжуйте свій день, наче нічого не сталося. Не підходьте до учня та не пробуйте поговорити з ним про те, що сталося. Не робіть нічого, доки не будете впевнені в тому, що учень відійшов від ситуації.

Говоріть
Щойно ви зрозуміли, що учень заспокоївся, а інцидент забувся, підходьте з пропозицією поговорити. Якщо у вас були наперед розроблені правила поведінки на ваших уроках, говоріть прямо, який пункт було порушено. Відповідно до цього передбачено покарання. Якщо ви досі не маєте таких чітко прописаних правил, рекомендуємо створити їх.

Доведіть до відома
Повідомте батьків чи класного керівника про поведінку дитини. Тим паче, якщо це нетипово для учня, батьки неодмінно мають знати про конфлікт, адже це може бути тривожний сигнал.

Дочекайтесь покаяння
Якщо ви впорались із ситуацією таким чином (не лаяли, не читали моралі тощо), навіть найбільш впертий та складний учень відчує провину. Є велика ймовірність, що у вас щиро попросять вибачення.

Урок, який треба засвоїти всім

Треба пам'ятати, що у подібних ситуаціях вкрай важлива тактика.Такий метод є дієвим, бо уся відповідальність за вчинок покладається на школяра, у якого тепер ще менше шансів знайти причину образи чи гніву на вас. Ви не опустилися до рівня образ та з’ясовування стосунків. Ви не виграли ту битву, але, ймовірно, виграєте війну.

Источник: https://naurok.com.ua/post/uchen-obrazhae-vas-scho-robiti-ta-yak-pravilno-reaguvati

Як правильно написати характеристику на учня

Характеристика на учня є документом, в якому відображається оцінка психологічних, соціальних, комунікативних та інших якостей учня. Характеристика на учня може знадобитися при перекладі учня в новий навчальний заклад або під час запису в спеціалізовані гуртки та секції. Також цей документ часто складається для нових викладачів, які бажають ознайомитися з характером учнів.

Як пишеться характеристика на учня

Оскільки характеристика на учня не відноситься до категорії офіційних документів, вона може писатися в довільній формі, відповідно до загальних рекомендацій ділових листів. Спочатку на аркуші або бланку пишеться найменування документа, після чого йде основний текст, який повинен включати в себе наступну інформацію:

  • дані про учня (ПІБ, дата народження, клас навчання);
  • успішність, перевагу в навчанні, ступінь посидючості, улюблені предмети;
  • стан здоров'я, фізична підготовка, чи відвідує учень спортивні секції або гуртки;
  • захоплення і позакласні інтереси (можна вказати, в яких гуртках, секціях та студіях займається учень);
  • сім'я учня, ставлення в сім'ї;
  • характер учня, ставлення в класі;
  • підпис класного керівника;
  • дата написання документа.

Якщо характеристика складається з метою надання в інші навчальні заклади, то крім підпису класного керівника необхідна також підпис директора школи.

Характеристика учня може складатися як на фірмовому бланку навчального закладу, так і на аркуші формату А4.

на учня 11-А класу

середньої загальноосвітньої школи № 112 м Москви

Соколова Володимира Віталійовича,

1996 року народження

Соколов Володимир Віталійович має достатній і високий рівень успішності, набуває необхідні знання та навички. Навчається в профільному правовому класі.

Дбає про постійне підвищення свого освітнього рівня. Має добре розвинене просторове уявлення. Цікавиться комп'ютерними науками. Був переможцем міського та учасником обласного турнірів з креслення.

Переможець міської олімпіади з інформатики.

Загальний фізичний розвиток Соколова Володимира Віталійовича хороше. Володимир займається боротьбою дзюдо. Брав участь в змаганнях різного рівня. Найвище досягнення — III місце в чемпіонаті Європи. Постійно працює над фізичним удосконаленням.

Негативних особливостей характеру і поведінки немає. Неконфліктний, розважливий, спокійний, привітний, скромний. Дисциплінований, працьовитий, відповідальний. З учителями важливий. Однокласники поважають Володимира. Бере активну участь у громадському житті класу і школи, член ради учнівського самоврядування.

У побуті характеризується тільки з позитивних сторін. Поважає батьків, допомагає їм. Веде здоровий спосіб життя, шкідливих звичок не має.

Соколов Володимир Віталійович виховується в повній сім'ї. Батьки — приватні підприємці. Батьки відповідально ставляться до виховання сина. Хлопцеві прищеплюються найкращі моральні якості — повага до старших, ввічливість, доброта і порядність.

Директор ЗОШ № 2013

22 грудня 2012 р

Чи не знайшли відповіді на своє питання? Дізнайтеся, як вирішити саме Вашу проблему — зателефонуйте прямо зараз:

+7 (812) 309-26-52 (Санкт-Петербург)

Характеристика на учня — це офіційний документ, який складається класним керівником учня, що характеризує основні вміння та здібності дитини, його особистісні якості, навички і ставлення до навчання. Крім цього в характеристиці в обов'язковому порядку зазначається інформація про батьків або опікунів неповнолітнього учня.

Даний документ може бути складений для особової справи учня всередині школи, а також надано в органи опіки і військкомат (для учнів 9 — 11 класів) на вимогу цих організацій.

План складання характеристики на учня 9 класу

Залежно від здібностей учня, характеристика може бути написана як для успішного, так і для середнього учня. Документ становить у вільному стилі, проте при його написанні повинні дотримуватися деякі вимоги, а саме відповідність зразковому плану.

Що повинна включати в себе характеристика учня 9 класу:

  1. Назва документу. Вказується слово — характеристика. Обов'язково з великої літери;
  2. Шапка документа, пишеться в знахідному відмінку. Включає в себе: назву класу, де вчиться характеризується (наприклад, «9А» клас), повне найменування навчального закладу, його місце розташування (місто, район, область), а також ПІБ учня повністю і дата народження.

  3. Основна частина. В цьому розділі обов'язково вказується тривалість навчання характеризується в даній установі (наприклад, з 1 класу), дані про склад його сім'ї (коротко). Крім цього обов'язково вказується інформація про успішність учня і його дисциплінованості, виводиться середній бал з основних предметів.

    Наприклад, можна вказати, що дитина вчиться на «4» і «5». У характеристиці на учня, який володіє середніми знаннями і відсутністю до них прагнення, проблемами з дисципліною, необхідно це також вказати. Крім цього, вказують, якщо дитина відвідує або навпаки, не бажає відвідувати факультативні заняття, спортивні заходи.

  4. Крім основної інформації про навчання та поведінку учня також бажано вказати:
  • Схильності і інтереси учня до чого-небудь (Музика, читання, гурток КВН і т.д.);
  • Ставлення до праці і участь в шкільних суботниках і чергуванні по класу;
  • Фізичний розвиток і ставлення до спорту, участь в спортивних заходах. Якщо відвідує спортивні секції, необхідно вказати які і де — внутрішньошкільні заняття або спортивна школа;
  • Моральні якості дитини та її взаємодія з однокласниками;
  • Додаткові характеристики. Тут можна уточнити ставлення учня до критики і даються йому радам, цілеспрямованість або її відсутність, емоційна врівноваженість.

5.

Посадові особи і їх підписи. В обов'язковому порядку вказується упорядник документа — класний керівник характеризується, а також керівник установи освіти

Приклад складання характеристики

На учня 9 «В» класу

Основний загальноосвітньої школи № 7

Міста Вольська Саратовської області

Васильєва Сергія Андрійовича

Васильєв Сергій навчається в школі №7 з першого класу. Має повну сім'ю. Мати — Васильєва Ганна Дмитрівна (медсестра) батько — Васильєв Андрій Сергійович (далекобійник). Відносини в родині поважні.

Володіє середніми здібностями в навчанні, вчиться, в основному, на «3» і «4». Може вчитися краще, але не виявляє особливого інтересу до занять. Вимоги вчителів на уроці виконує. Сергій дисциплінований, на перервах не б'ється, на уроках поводиться спокійно. У хуліганстві в школі і за її межами помічений не був. Урівноважений і адекватний в поведінці.

Читайте также:  Банкрут чи банкрот як правильно?

Інтересів за межами школи Сергій не має, проте відвідує спортивну секцію. Фізично розвинений.

Моральні якості у нього сформовані в достатній мірі. Добре розвинене почуття честі, порядності, боргу і гуманізму. Із задоволенням допомагає молодшим і відстаючим товаришам, допомагає мамі доглядати за маленькою сестрою.

Має друзів серед однокласників, не конфліктує. Вміє працювати в колективі. Правильно реагує на критику, як вчителів, так і однокласників, прислухається до порад, тверезо оцінює свої можливості.

Класний керівник (підпис) Петрова Т.В.

Директор школи (підпис) Іванов А.А.

Схожі статті

  • Архів (1 167)
  • Без рубрики (0)
  • Бланки документів (100)
    • Автобіографії (1)
    • Акти (5)
    • Банківські (2)
    • Бухгалтерські (1)
    • Договори (29)
    • Кадрові (15)
    • Касові (1)
    • На відрядження (8)
    • Нотаріальні (8)
    • Листи (2)
    • Накази (5)
    • Торгові (15)
    • Характеристики (8)

Більшість підприємств, незалежно від своєї організаційної форми, що займаються переробкою або перепродажем натуральної продукції, закуповують її для своєї.

Договір оренди будівель і споруд — це документальне угоду, згідно якого орендодавець передає орендарю у тимчасове користування нерухоме майно.

Сутність і особливості договору дарування Декларація з прав людини передбачає володіння майном. Процеси засновані на роботі законодавчої бази. Встановлено.

Договір підряду з фізичною особою договір підряду з фізичною особою, який полягає для організації, може стати заміною трудового договору з фізичною особою,.

В даний час спостерігається зростання частоти операцій, пов'язаних з купівлі-продажем земельної власності. До укладення угоди слід підійти з максимальною відповідальністю,.

Авансовий звіт по коштах, витраченим працівником у відрядженні — це документ, що підтверджує витрачання працівником виданого авансу. Це один з декількох.

На підставі заяви про реєстрацію об'єкта (об'єктів) оподаткування податком на гральний бізнес і заяви про видачу свідоцтва про реєстрацію об'єктів грального.

Наказ про звільнення затверджений Постановою Держкомстату Росії від 05.01.2004 № 1 «Про затвердження уніфікованих форм первинної облікової документації з обліку праці.

Закупівельний акт за формою ОП-5 застосовується для закупівлі продуктів у населенія.Составляется в двох примірниках в момент скоєння закупівлі сільгосппродуктів у населення.

Наряд на відрядну роботу за формою 414-АПК використовується для обліку виконаних робіт в будівництві, промислових, допоміжних та інших виробництвах групою.

Видачу дозволу на зброю здійснює Відділ Ліцензійно-Дозвільної роботи, зазвичай він знаходиться за адресою ОВС. Для того, щоб отримати ліцензію на придбання.

Лист-запит — один із низки ділових листів, складене для отримання будь-яких офіційних відомостей або документів. Текст листа-запиту повинен містити.

Источник: http://lotos-n.ru/30296/

Розвантажена наука. Які зміни пропонують до шкільних програм

«Як би це високо не звучало, в програмах початкової освіти нарешті відбулася декомунізація і реальний перехід до компетентністного підходу в навчанні. З одного боку, ми знайшли союзників всередині системи, які допомагали нашу енергію і сучасне бачення узгодити з необхідною науковою термінологією і документами, − говорить радниця міністра освіти.

– З протилежного боку, все ще є значний супротив частини середньої ланки МОН і частини наукових консультантів Академії Педнаук. Головна їхня аргументація, чому краще нічого не змінювати, не в тому, що так краще для дітей, а в тому, «що так було завжди».

Але принципові дискусії позаду і схоже, що на Колегію МОН будуть винесені і нею затверджені дуже непогані оновлені програми 1-4 класів».

На сайті EdEra відбулося відкрите обговорення чинних програм. Кожен міг зайти і внести свої пропозиції чи зауваження. В результаті надійшло більше 8,5 тис. коментарів від батьків та вчителів. Лідерами за кількістю пропозицій виявилися програми з української мови та математики.

На своїй сторінці у Іванна Коберник виокремила і прокоментувала головні зміни у програмах (публікується за її згодою):

У чинній програмі першого класу з англійської мови не було навіть фрази «what's your name», зате було письмо і граматика. Тепер у молодших класах на уроках англійської надаватимуть перевагу усному мовленню із додаванням лише елементів письма та читання.

З програми фізкультури вилучили чимало теорії − наприклад, учням потрібно було знати олімпійські гасла, рік відновлення Олімпійських ігор. З фізкультури зникнуть «обов’язкові» лижі і ковзани.

До тепер тут аж на чотири роки було розписано, як діти мають носити лижі, як підніматися схилами, які дистанції проходити. Лижі не заборонені, але з обов’язкової програми це забрали. Як і багато ігор, де треба було когось зловити і покарати (так було написано в описі).

Натомість з’явилися ігри на доброзичливу парну та командну взаємодію. Додали бадмінтон − теж не обов’язково, на вибір.

З музичного мистецтва забрали багато дублювання, тавтології та надмір теорії, а також засилля російських народних пісень. Наприклад, пісня «Вниз по матушке по Волге» була основною в темі «Пісня єднає світ», також чимало радянських пісень і пісень невідповідного змісту, наприклад українську народну «Бігла кізка топитися».

В програмі з мистецтва (інтегрований курс), крім теорії, через яку дітям не було коли малювати і творити, було забрано рекордну кількість граматичних та логічних помилок, а також вимогу знати чіткі теоретичні визначення жанрів і тп.

Українська мова

Діти отримували хороші теоретичні знання, але зовсім не знали, як їх застосовувати на практиці, і через це їм бракувало мотивації до навчання, пояснює педагог з 40-річним стажем і модератор з української мови на ЕдЕра Любов Гайова.

«Думаю, що дитина нарешті буде вчитись висловлюватись, а не заучувати теорію мови», − таких результатів оновленої програмі очікує вчителька.

Зміни дадуть можливість проводити уроки з розвитку зв’язного мовлення не раз на два тижні, як було раніше, а залежно від потреб: щотижня або й два уроки поспіль.

Невдовзі для вчителів підготують відеофрагменти уроків з завданнями, які допоможуть навчати дітей висловлюватись.

Якщо програму оновлять – вчитель сам визначатиме скільки часу присвячувати вивченню кожної теми, залежно від рівня підготовки класу.

Дітей не змушуватимуть завчати правила, а спонукатимуть шукати алгоритм і бачити практичне застосування.

Вчителька каже, для цього корисним стане навчання у формі гри: «Наприклад, учнів проситимуть написати записку.

«Учневі Петру», «учневі Петрові» чи «учню Петру»? Як правильно? Дитину потрібно поставити в ситуацію, щоб вона зрозуміла, що їй це потрібно. Будемо вчити шукати інформацію і вихід».

З програми планують прибрати слова, які молодші школярі не використовують в побуті. Вимоги «пише текст-роздум, текст-міркування, текст-розповідь», перенесли в старші класи і замінили на есе. «Ці три жанри мають чітку структуру і вимоги до написання і якщо учні пишуть не чітко за ними − їм знижують оцінку», − пояснює Іванна Коберник.

Математика

Чи не найголовніша зміна у програмі з математики − таблиці множення не потрібно буде «зубрити». Вимогу «знає» у програмі в цьому та ще багатьох випадках замінили на «вміє» чи «застосовує». Бо «знає» стало асоціюватися з «завчити».

Батьки прочитали пропоновані зміни і почали казати, що тепер таблиці множення непотрібно знати, і запитувати, як можна застосовувати те, чого не знаєш.

Оксана Онопрієнко, співавторка Державного стандарту й навчальної програми з математики, звертає увагу, що розвантажена програма пропонує дитині в другому класі виконувати множення зручним для неї способом: замінювати додаванням, відштовхуватись від попереднього результату, дивитись в таблицю.

Оксана Онопрієнко

У третьому класі дії повинні стати навичками. «Таблицю потрібно буде «знати», − пояснює, − просто до знання діти прийдуть через повторення практичних вправ, використання зрозумілих способів і без заучування. Тим більше влітку.

Діти все повинні вчити в школі. Коли поетапно вивчати тему, то можна глибше її засвоїти. Розтягнення в часі стане полегшенням для дітей. Крім того в оновленому варіанті стало більше тем, до яких немає вимог, − це означає, що їх не будуть оцінювати».

«Батьки нарікали, що за попередньою програмою матеріал подавався стисло і бракувало часу на повторення», – каже Оксана Онопрієнко.

Але зауважує: і розподіл часу, і послідовність тем у математиці залежить від вчителя, який складає календарний план. На практиці ж вчителі беруть готове календарне планування автора підручника.

А якщо той вважав за потрібне кожного уроку давати нову тему, то зрозуміло: часу на повторення не залишалось.

Втім освітянка впевнена: дітям тільки тоді стане легше навчатись, коли вчителі почнуть сприймати програму як основний документ.

Коли будуть використовувати сучасні методики, не будуть «викладати», а навчати і допомагати засвоїти.

І коли буде забезпечення сучасними підручниками, які відповідають програмі: «Зміни корисні хоча б тому, що змусять вчителів прочитати програму і виявити те, що насправді вивчати непотрібно».

Літературне читання

Найактивніше на EdEra у розділі літчитання обговорювали, що діти читають, як осучаснити список літератури.

Попередньо перевірку швидкості читання з програми вилучили, натомість залишили критерії якості: це коли «учень чи учениця 4 класу читає вголос свідомо, правильно, виразно із дотриманням основних норм літературної вимови і мовчки (усвідомлено) в оптимальному для розуміння темпі».

Крім того зміни передбачають, що діти будуть обговорювати твори і вчитись розповідати, що вразило в книзі, змусило задуматись, які автори стали улюбленими.

В оновленій програмі дітям пропонують відійти від радянського сприйняття творів і оцінювати не персонажа, а його вчинки. «Це дасть змогу зрозуміти, що будь-хто може творити добро, у кожного є своя позитивна риса, а помилившись один раз, можна змінитись», − зауважують автори оновлень.

До підбору нової літератури для дітей залучили представників Національної бібліотеки для дітей та керівників проектів про дитячу літературу («Ключ», «Барабука», «Казкарка»).

Як пояснює експерт із дитячого читання, керівниця проекту «Barabooka» Тетяна Стус, програма літературного читання в молодших класах була дуже обтяжена творами з застарілою художньою мовою, які не відповідали віку читача. У програмі навіть були автори радянського «ідеологічного корпусу», яких не повинно бути в сучасній школі. Тому частину імен із програми вдалося прибрати.

Тетяна Стус

Авторів Тетяна Стус обирала, спираючись на тексти: ті, що пройшли «природний добір» видавцями, експертами й дітьми з батьками, тобто відповідали віковій категорії, були сучасними, актуальними, цікавими, різноманітними: «У молодших класах «літературу» не вивчають, а саме читають. Розвиваються з нею естетично й розумово, а ще − отримують розуміння, що читати − це цікаво. Тому повинні бути якісні, добірні твори». Серед запропонованих письменників експерт називає, зокрема Оксану Лущевську, Івана Андрусяка, Юрка Бедрика, Мар’яну Савку, Катерину Бабкіну і зауважує, що це шанс для сучасної дитячої літератури дістатися всіх куточків країни: «Книжок виходить досить багато, але читачі переважно сконцентровані у великих містах. А шкільна освіта охоплює і ті місця, де не чули про Бедрика чи Дерманського».

Чи будуть прийняті зміни, напрацьовані освітніми ентузіастами, тепер залежить від рішення колегії МОН, яке стане відомим четвертого серпня.

Источник: https://lb.ua/society/2016/08/03/341821_rozvantazhena_nauka_yaki_zmini.html

Як похвалити учня?

Похвала — дуже дієвий і тонкий педагогічний інструмент. Молоді вчителі не завжди знають, як правильно і ефективно похвалити учня. Сподіваємося, що їм допоможуть 10 золотих правил учительській похвали, познайомитися з якими можна в нашому матеріалі.

 «Якщо ви не знаєте, за що похвалити дитину, придумайте це!» — Такою нехитрою рекомендацією психіатра і психотерапевта В. Леві повинен озброїтися кожен педагог. 

Як правильно похвалити учня? Пропонуємо разом розібратися в цьому питанні.

Цінність учительської похвали Почнемо з того, що хвалити учня потрібно обов'язково! Чому? Щоб оцінити старання школяра, підтримати його, підвищити самооцінку і посилити мотивацію до вивчення предмета.

Схвалення вчителя здатне творити чудеса! Вода, що потрапила на в'яне квітка, діє так само, як і добре вчительське слово на дитину, яка потребує його підтримки та уваги.

Головна функція похвали — передати щиру віру педагога в можливості свого учня. А адже кожен школяр потребує позитивній оцінці і схваленні своєї діяльності і досягнень.

Тільки так можна переконати дитину вчитися, і вчитися із задоволенням. Завдання вчителя — постійно знаходити хороші приводи для словесного заохочення своїх вихованців.

Золоті правила учительській похвали.

Як похвалити учня на уроці і не надати йому тим самим «ведмежу послугу»? 

1. Хваліть за старанність! Хвалити учня потрібно за ті зусилля і старання, які він доклав при виконанні завдання або доручення, а не за гарні здібності та інтелект, дані йому природою. Наприклад, похвалити учня на уроці російської мови за відмінний диктант можна так: «Молодець! Ти багато читаєш, старанно підготувався до роботи, повторив всі правила! »Не зовсім вірно в цьому випадку говорити:« Ти не допустив в диктанті жодної помилки! У тебе вроджена грамотність! »А на уроці англійської мови хорошою мотивацією стане похвала англійською.

Читайте также:  Ближче чи блище як правильно?

2. Хваліть дії, а не особистість!

У похвалі дуже важливо висловити схвалення діям і досягненням учня, а не оцінити його особистість. В іншому випадку у школяра може сформуватися необ'єктивно завищена самооцінка і зарозумілість. А це, як кажуть, тема для окремої статті.

3. Чітко позначайте, за що хвалите!

Важливо, щоб школяр розумів, за що конкретно його похвалили, що саме йому вдалося зробити добре. Загальна похвала має невисоку ефективність, викликає сумніви в її щирості.

Наприклад, при бажанні похвалити учня на уроці малювання можна звернути увагу на деталі малюнка: «Яку гарну вазу з фруктами тебе вдалося зобразити!».

При цьому рекомендується уникати загальних фраз: «Ти розумниця! Справжній художник! »Якщо це доречно, намагайтеся підкреслити складність завдання, успішно виконаної учнем.

4. Хваліть в міру і по справі!

Учительська похвала повинна бути щирою, заслуженої, помірною і обгрунтованою, щоб не викликати заздрість з боку інших учнів. Безмірна похвала втрачає будь-яку цінність і сенс, привчає дитину до дешевого успіху.

Школяр, якого хвалять за кожну дрібницю, підсвідомо очікує схвалення практично кожного свого дії. А коли не отримує його, щиро дивується. До того ж похвала без міри — прямий шлях до зазнайству, причина виникнення ліні і байдужості до інших предметів.

5. Хваліть не тільки «любимчиків»!

У кожному класі не обходиться без неформальній ієрархії, на підставі якої вважається, що одні учні гідні похвали більшою мірою, ніж інші.

Як же хвалити своїх вихованців, які не користуються популярністю у однокласників? Наполеглива похвала на їхню адресу може тільки погіршити до них ставлення класу.

Важливо таких учнів обгрунтовано підтримувати, звертати увагу на їх успіхи в навчальній і позаурочній діяльності. Для похвали своїх «улюбленців» педагогу бажано вибирати найбільш підходящий для цього момент.

6. Зупиняйтеся на хорошому!

Як легко за допомогою словесного схвалення педагогу вдається підвищити самооцінку учня! Але всього одне зайве пропозиція здатна все зруйнувати.

Наприклад, якщо вчитель захотів похвалити школяра на уроці математики за цікаве рішення одного завдання, він не повинен вказувати на те, що інша частина роботи йому не вдалася.

Невдалий приклад похвали: «Молодець! Ти вирішив цю задачу незвичайним способом! А на решту приклади навіть дивитися не хочеться! »У даному контексті останнє речення не повинно було прозвучати з вуст педагога.

Учительська похвала не повинна містити докорів, умов і уточнень, її потрібно закінчити на хорошій ноті. Похваливши учня, не варто через деякий час переконувати його в значущості цього особистого досягнення. До речі, не менш важливо вчити батьків правильно хвалити своїх дітей.

7. Не протиставляйте одного учня всьому класу!

Не можна хвалити одного учня, якщо його не підтримує група. Навіть якщо він вчинив правильно.

Наприклад, як похвалити учня на уроці хімії, якщо він один виконав домашнє завдання? Краще всього зробити це наодинці з дитиною.

Адже похвала перед усім класом (хоч і цілком заслужена) в цьому випадку здатна породити в однокласників не так заздрість, скільки агресію. А адже цей учень ні в чому не винен!

8. Хваліть без порівнянь!

Важливо, щоб вчительська похвала була безумовною, не містила порівнянь. Не порівнюйте успіхи, результати та особистісні якості учня з досягненнями однолітків. Не кажіть, що Федір молодець, тому що він впорався із завданням краще, ніж його однокласник Іван чи Микола.

9. Підкріплюйте похвалу!

Похвала, підкріплена схвалюючими невербальними компонентами (усмішкою, мімікою, відкритими жестами) володіє більшою силою і ефективністю.

10. Запасіться «Я-посланнями»!

Більш дієвою є та похвала, при вираженні якої вчитель використовує «Я-послання». Наприклад, похвалити учня на уроці літератури можна так: «Я дуже рада, що тобі вдалося вивчити і виразно розповісти цей непростий вірш». Така похвала сприяє зближенню вчителя та його вихованців.

  • Ти зараз на правильному шляху.

  • Пречудово!
  • У тебе це вийшло!
  • Правильно!
  • Це добре!
  • Супер!
  • Я пишаюся тим, як ти працював.
  • Ти робиш це дуже добре.
  • Це набагато краще.
  • Гарна робота!
  • Я щаслива бачити цю роботу.
  • Ти робиш гарну роботу.

  • Ти близький до істини!
  • Мої вітання!
  • Це те, що треба!
  • Я знала, що ти зможеш це зробити.
  • Зараз ти це зрозумів.
  • Нарешті!
  • Ти швидко вчишся.
  • Працюючи так само, ти досягнеш багато чого.
  • Я не зуміла б зробити краще.
  • Це правильний шлях.
  • З кожним днем у тебе виходить краще.

  • Це спосіб!
  • Ти нічого не прогаяв!
  • Так тримати!
  • Надзвичайно!
  • Прекрасно!
  • Це найкраще!
  • Остаточно!
  • Сенсаційно!
  • Тепер нічого тебе не зупинить.
  • Це була першокласна робота. Чудово!
  • Твій мозок попрацював на славу.
  • Відмінно!
  • Це видатний винахід.

  • Фантастика!
  • Здорово!
  • Це чудова робота.
  • Ти робиш це красиво!
  • Як ти багато зробив! Розумник!
  • Ти дійсно це покращив.
  • Прегарно!
  • Вітаю! Ще краще!
  • Ти правий!
  • Тримати так!
  • Ти зробив це вчасно.
  • Мені подобається хід твоїх думок.
  • Я пишаюся тобою.

  • Дуже приємно вчити таких розумних дітей.
  • Велика тобі подяка.
  • Я нічого не бачила кращого.
  • Твоя робота принесла мені багато радості
  • Молодчина!
  • Ол-райт — повний порядок!
  • Серйозний порив!
  • Ось цього я ще не бачила.
  • Ти неперевершений сьогодні.
  • Це вже успіх!
  • Це твоя перемога.

  • Тепер ти відчуваєш свої можливості.
  • Ти справжній майстер.
  • Щиросердно рада за тебе.
  • Не можу виразити своє захоплення.
  • Грандіозно!
  • Я вірю в тебе, у тебе завжди виходитиме не гірше.
  • Ти досягнеш успіху!

Є поширена думка, що похвала — це «сюсюкання», яке балує і псує дітей.

Однак ще відомий фізіолог Павлов та його учні, що проводили експерименти на тваринах, показали необхідність заохочення для кращого розуміння того, які вчинки є прийнятними, а які — ні.

Психологічні дослідження дошкільнят та молодших школярів продемонстрували, що діти цих вікових категорій у своїх вчинках більшою мірою орієнтуються на реакцію дорослих, а не на власні уявлення про моральні норми та цінності. Тому, якщо розглядати похвалу з точки зору користі для виховання, її можна вважати потужною зброєю педагогічного впливу ближньої та середньої дальності.

Почувши добрі слова на свою адресу, дитина в наступний раз спробує вчинити так само, щоб отримати заохочення. Таким чином, у його світогляді формується система координат: що таке добре і що таке погано. Похвала є одним із способів вираження батьківської любові та прийняття. Дитина бачить, що її цінують і поважають, і це надає їй впевненість, підвищує самооцінку. Ось чому важливо хвалити не тільки за результат, але і за намір, бажання щось зробити. Отримавши такий стимул, дитина обов'язково досягне успіху.

Мовчання — знак згоди

Деякі батьки сприймають добрі вчинки і досягнення дитини як належне, реагуючи на них мовчазним схваленням. Зате погана поведінка викликає в них бурхливу реакцію. Такі дорослі вимогливі, дуже відповідальні і вважають свою любов до дитини чимось буденним, закономірним, що не потребує підтвердження.

Багато дітей в таких умовах виховання виростають серйозними, цілеспрямованими і не чекають милості ні від природи, ні від оточуючих людей. У той же час, вони не дозволяють собі без особливих причин отримувати задоволення від життя, радіти спілкуванню з близькими, свого відображення в дзеркалі.

Всі позитивні емоції виявляються як ніби заблокованими. Цілком можливо, що чеховську «Людини у футлярі» просто недохвалили в дитинстві.

Діти активні, рухливі, темпераментні зазвичай відповідають на подібний педагогічний вплив протестом.

Помічаючи, що увагу дорослого можна заслужити тільки поганою поведінкою, вони вигадують самі неймовірні витівки, дуріють і кривляються, не реагуючи на зауваження батьків.

Якщо ви помічаєте, що через особливості свого характеру, постійних проблем і шаленого ритму життя не знайшли в собі сили, щоб зайвий раз посміхнутися дитині і підбадьорити її, спробуйте змінити свій стиль виховання за допомогою простих порад.

1 Частіше уявляйте себе на місці дитини і згадуйте себе в її віці. Хотіли ви, щоб вас в подібній ситуації похвалили? Чи було образливо, коли батьки ігнорували ваші успіхи? 2 Не бійтеся самі хвалити себе кожен раз, коли ви змогли висловити свою любов до дитини і схвалення її вчинків. Саме в цей момент ви справедливий і мудрий батько, а не тоді, коли лаєте своє чадо. Однією похвалою ви зможете запобігти низку проступків, викликаних поганим настроєм дитини або її невпевненістю в собі. 3 Супроводжуйте ваші слова ласкавими дотиками до дитини, обіймами, поцілунками. 4 Намагайтеся отримувати радість від теплих слів, сказаних іншим.

Великі заслуги

Більшість зарубіжних і вітчизняних психологів сходяться на думці, що хвалити (втім, як і засуджувати) потрібно не саму дитину, а її вчинки. Взявши це правило на озброєння, деякі батьки вважають за краще не порушувати його ні за яких умов.

У результаті дитину хвалять за хороші оцінки або вимитий посуд, і у неї складається стійке враження, що любов батьків потрібно заслужити. Не чуючи ніколи ні від тата, ні від мами «Ти розумний, гарний, добрий», дитині важко сформувати адекватне уявлення про себе.

Не маючи постійної точки відліку у вигляді усвідомлення своєї унікальності для батьків, маляті доводиться орієнтуватися на ситуативні оцінки дорослих. Такі діти дуже схильні до чужого впливу, сприйнятливі до думки інших. Звідси виникають підвищена тривожність, невпевненість в собі і страх втратити батьківську любов після отриманої двійки.

Тому не варто уникати похвали особистих якостей дитини. Нехай слова схвалення будуть сказані просто так, незалежно від її поведінки.

Якщо ви вважаєте, що похвала має бути заслуженою, постарайтеся знайти непрямі приводи для неї:

1 Хваліте не за окремі оцінки, а за старанне виконання уроків або активну роботу в класі. Дитині важливо усвідомлювати, що ви цінуєте його заслуги, а не щедрість вчителя. 2 Підкреслюйте значимість для вас і для дитини окремих подій його життя, наприклад: «Тепер ти в нас другокласник — зовсім дорослий і самостійний хлопчик!» 3 Не акцентуйте увагу дитини на негативному результаті, якщо у вчинку були добрі наміри. Хваліть за бажання щось зробити, цікаві ідеї і допитливість.


Похвала без кордонів

Хіба буває занадто багато любові, ласки і визнання? І чи можуть вони зіпсувати дітей? Постійно чуючи навколо себе захоплені вигуки, малюк мимоволі звикає до цього і відчуває жорстоке розчарування, стикаючись з більш тверезою оцінкою чужих людей.

Якщо похвала виявляється у формі протиставлення іншим дітям, у дитини формуються такі риси характеру, як егоцентризм, снобізм, демонстративність. Він намагається все робити напоказ, очікуючи все нових і нових дифірамбів на свою адресу.

Але трапляється й зворотне: потопаючи в атмосфері обожнювання, діти перестають реагувати на похвалу, відмахуючись від люблячих родичів, як від улесливої прислуги, і намагаються все робити навпаки, щоб досадити батькам і не чути обридлих захоплень.

Щоб не опинитися в подібній ситуації, зверніть увагу на ті випадки, в яких не слід хвалити дитину.

1 Коли вона щось не встигла або не змогла доробити, і похвала служить лише способом перемикання дитини на інше заняття: «Ну, молодець, молодець, досить уже!» Якщо у вихованні малюків такий педагогічний прийом виправданий, то школярам він прищепить безвідповідальність. 2 Коли ви хочете потішити, щоб досягти якоїсь своєї мети.

Нещирість породжує недовіру. Іншим разом дитина вам не повірить. 3 Коли прагнете заспокоїти дитину і протиставляєте її кривднику. Це лише посилить конфлікт між дітьми. 4 Коли ви хвалите школяра за те, за що недавно лаяли за інших обставин.

Розумна вчительська і батьківська похвала пов'язана з розумними очікуваннями, і більшості учнів вдасться їх виправдати. Вчителю важливо пам'ятати, що найцінніша і ефективна похвала для школяра — заслужена і помірна. Шукайте привід похвалити своїх вихованців, і ви обов'язково його знайдете!

Источник: http://metod-portfolio.blogspot.com/2015/10/10_18.html

Ссылка на основную публикацию