Сектора чи сектору як правильно?

Блог професора Пономарева: Правого сектора чи сектору?

Блог професора Пономарева: Правого сектора чи сектору?

Доктор філологічних наук Олександр Пономарів відповідає на запитання читачів ВВС Україна.

Доктор філологічних наук Олександр Пономарів відповідає на запитання читачів ВВС Україна.

Свої запитання професорові Пономареву надсилайте на адресу bbc.ukrainian.kiev@bbc.co.uk

Львів'яни запитують: якщо головою обласної адміністрації призначено жінку, то потрібно казати новий чи нова голова обласної державної адміністрації?

Спочатку треба сказати: новим головою обласної адміністрації призначено Ірину Сех.

А далі: нова голова обласної адміністрації заявила, сказала, повідомила тощо.

Чи доцільно вживати жіночі відповідники назв професій: дизайнерка, прем'єрка?

Доцільно. Коли чоловічі посади чи професії опановують жінки, то утворюються й слова на позначення їх: директорка, завідувачка, лікарка, організаторка. Так само дизайнерка, лідерка, прем'єрка.

Як правильно: НАТО заявив чи заявило?

Неперекладені українською мовою абревіятури набувають категорії роду за зовнішніми ознаками. З огляду на це НАТО і ЮНЕСКО в нас належать до середнього роду.

Привітати телефоном чи по телефону?

Привітати, повідомити – не по телефону, а телефоном.

Чи правильно казати велике дякую?

Велике дякую – це непотрібна калька російського вислову большое спасибо. Українською мовою кажуть дуже дякую (дякуємо), вельми вдячні, складаю (складаємо) подяку тощо.

Як зветься вправа, коли людина, лежачи обличчям донизу, підіймає й опускає тіло за допомогою рук?

Ця вправа українською мовою зветься відтискання.

Ще кілька запитань від працівників ВВС.

Українською мовою розв'язати кризу – це залагодити чи розпалити її?

Аби уникнути непорозумінь, потрібно використовувати такі конструкції: спричинити кризу, тобто почати її, і подолати або залагодитикризу – тобто припинити її.

Як перекласти українською керуючий партнер?

Замість керуючий партнер інвестиційної компанії потрібно казати керівний партнер.

Правого сектора чи сектору?

Сектор у родовому відмінку має закінчення -а, коли він є математичним терміном. А коли це назва підрозділу, то закінчується на -у, Правого сектору.

Чи можна говорити я гадаю в значенні я думаю?

Я гадаю і я думаю – синонімічні вислови. Їх потрібно чергувати у використанні.

Чи можна підключитиармію до боротьби з чимось?

До боротьби з сепаратистами армію краще залучати, ніж підключати. Останнє дієслово в цьому контексті сумнівне.

Радбез ООН заявив чи заявила?

Радбез ООН за формою сприймається як іменник чоловічого роду, але це слово має просторічне забарвлення, тому ліпше казати Рада безпеки ООН.

Як писати прізвище McCain українською?

Прізвище американського сенатора українською мовою пишемо МакКейн.

У чому відмінність між рибалкою і риболовлею?

Рибалка в українській мові – це той, хто ловить рибу. А риболовля – це процес ловлення риби.

Источник: https://zik.ua/zmi/bbc/2014/05/15/140515_ponomariv_blog_19_1239

Чим відрізняється сектор від відділу та служби

22.07.2014

Структура апарату управління в російських державних органах і в приватних фірмах досить складна. Такі підрозділи, як служби, сектора та відділи важко розмежувати між собою, позначивши чіткі і зрозумілі відмінності. Спробуємо розібратися в цьому нелегкому питанні і виділити загальні тенденції.

Що таке сектор, відділ і служба
Сектор – базовий структурний підрозділ, що складається, як правило, не менше ніж з чотирьох співробітників, включаючи керівника. Організаційна одиниця найчастіше входить до складу відділів і відповідає за конкретний напрямок роботи.

Відділ – середнє структурний підрозділ організації, що включає в себе, як правило, не менше трьох працівників разом з керівником. Він може входити як до складу більших одиниць, так і включати в себе більш дрібні підрозділи.

Служба – велике структурний підрозділ, що відповідає за важливий напрямок діяльності компанії. До його складу входять більш дрібні відділи та сектори, робота яких координується співробітниками служби.

Різниця між сектором, відділом та службою
Зазначені структурні одиниці, хоча і згадуються в законодавстві, не мають чітких правових визначень.

Тому говорячи про їх відмінностях та співвідношенні, можна вказати лише на усталену практику, а не на законодавчі норми. Історично склалося, що служба – це найбільше підрозділ, яких на підприємстві найменше.

Воно відповідає за пріоритетний напрямок роботи, координуючи діяльність відділів і секторів.

На другому місці знаходиться відділ, який приймає більш вузьку сферу діяльності. До його складу, як правило, входить не менше трьох осіб, у тому числі керівник.

Посада начальника відділу дає можливість керувати тільки своїми підлеглими, але не залишає широкого простору для маневру. На третьому місці – сектор, найменша одиниця, що займається виключно прикладної роботою.

Їх на підприємстві може і не бути, якщо його структура відносно невелика.

І все ж, варто обмовитися, що конкретні найменування структурних одиниць залежать швидше від традицій, ніж від чисельності і особливостей роботи. Переконатися в цьому можна, ознайомившись з ієрархією найважливіших державних органів Росії.

відмінність сектора від відділу та служби полягає в наступному: Ієрархія. Служба – найбільша структурна одиниця, на другому місці – відділ, на третьому – сектор.

Діяльність. Служба координує роботу організації, відділи позначають пріоритетні напрямки діяльності, сектора – займаються прикладними функціями.

ПОДІЛИТИСЯ:

« Чим відрізняється планування від прогнозування Чим відрізняється менеджер від менеджменту »

Источник: http://moyaosvita.com.ua/biznes/chim-vidriznyayetsya-sektor-vid-viddilu-ta-sluzhbi/

Справа лікарів: Чи потрібно лікувати

Каламутна історія з утриманням “на підвалі” бази “Правого сектору” медиків-волонтерів – це діагноз. Манія переслідування

Справа лікарів: Чи потрібно лікувати “Правий сектор”

Схоже, що “Правий сектор” перебуває у дуже поганому стані з психіатричної точки зору.

Протягом кількох днів ми маємо можливість спостерігати у ЗМІ та соцмережах історію, яка вражає своєю сюррреалістичністю. Спочатку з'являється новина про те, що на базі “Правого сектору” вже п'ятий день утримуються в “ямі” п'ять українських медиків-волонтерів (!).

Спочатку навіть здавалося, що це фейк. Але ж ні сам “Правий сектор” підтвердив цей факт і дав свої феєричні пояснення, про які ми поговоримо нижче. Далі з'явилися повідомлення від самих медиків-волонтерів. Двох з них відпустили і вони теж підтвердили факт перебування в “ямі”.

Сьогодні відпустили ще двох і один з них – Сергій Супрун – у Фейсбуці розповів наступне: “Це правда. Я і четверо моїх товаришів з вівторка по суботу провели в полоні у Правом Секторі… Ми на своєму прикладі випробували, що таке 37 рік. Яке воно, коли ініціатор, слідчий, прокурор, суддя і виконавець вироку є однією особою…

Нас тримали у підвалі п'ять днів, не давали можливості вийти до вбиральні, їжу приносили у відрі, всі засоби зв'язку, як і всі особисті речі відібрали. У зв'язку з чим ми оголосили голодування, і цей період нічого не їли”.

Крім того, Супрун розповів, що п'ятий їх товариш – Сергій, з позивним Гном, досі утримується бійцями “Правого сектору” і “є загроза його життю.

А тепер пояснення “Правого сектору”. Від імені начмеда Добровольчого українського корпусу “Правий сектор” Яни Зінкевич. “Протягом півроку велася оперативна розробка з виявлення та викриття злочинного угруповання.

Під виглядом волонтерів і добровольців угруповання впроваджувалося в командний склад медичних добровольчих батальйонів і розвалювало їх зсередини, зберігаючи напрацювання попередніх керівників і привласнюючи заслуги волонтерів собі“, – йдеться в заяві.

Після прочитання цього хочеться сказати: ПРИЇХАЛИ. Все фініш. “Правий сектор” “спікся”. І ми маємо типовий приклад манії переслідування та шпигуноманії. І ця манія в голові озброєних людей.

Зрештою, її виникнення цілком логічне – війна та болісні втрати, цілком реальні негаразди в тилу, специфічне ставлення до ПС з боку армійців, які вважають ДУК “махновцями”, а ті себе – єдиними і справжніми захисниками України. Усе це помножилося на останню історію з вливанням в ЗСУ, яке так ніяк і не відбудеться.

Плюс нинішні командири ПС починають виходити з-під контролю Яроша, який на них лише заробляє політичні бали і вони це розуміють, і починають йому докоряти депутатством. Одним словом, є на чому з'їхати з глузду і почати шукати зрадників серед медиків.

Дамо слово знову начмеду Зінкевич. “Злочинна група медиків була викрита при спробі виведення медичного батальйону “Госпітальєри” зі складу ДУК ПС, чому вдалося вчасно запобігти.

Наразі ведеться внутрішнє розслідування, що безумовно ускладнено політичною ситуацією навколо добровольчих батальйонів, а так само недавнім оточенням, в якому знаходилася база ДУК ПС.

У розслідуванні викриваються все нові факти, а учасники цієї тіньової схеми дають свідчення”.

Отак. Певно вже чотири “учасника схеми” вже всі факти виклали і лише один нещасний ще “дає свідчення”. Показово, що постійні захисники “Правого сектора” Філатов та Корбан, а також, Ярош, сором'язливо промовчали щодо ситуації з медиками. Дурних нема таке позитивно коментувати.

А тепер головне. Бог з ним, що цю ситуацію не коментують Філатов, Корбан та Ярош. Але тут вже хочеться почути коментарі СБУ, міліції та Мінооборони. Ну зрештою у тих відомствах наче розуміють, що з “Правим сектором” явно погано, і все намагаються якось його влити в ЗСУ чи Нацгвардію. Але якось це все робиться мляво та повільно.

А тим часом “Правий сектор” розгортає “полювання на відьом”, скоро почне виловлювати “зрадників” в СБУ, МВС та армії.

Може тоді силовики активніше проведуть “сеанс психоаналізу” для вояків “Правого сектору”, яких, по-перше, треба чітко відокремити від політичного крила в особі Яроша, а, по-друге, вже не панькатися і пустити по трьом шляхам на вибір – ЗСУ, Нацгвардія чи резерв.

А поки силовики думають, що їм з цим робити в соцмережах ширяться чутки та припущення. Наприклад, що конфлікт ПС та медиків пов'язаний, скажімо так, із “обігом наркотичних речовин”, декого насторожує те, що медики не звернулися до правоохоронців і замість заяв Авакову пишуть пости в ФБ… і так далі. Одним словом, Авакова, Наливайченка, Шокіна і Полторака пора “просити в студію”.

Источник: https://www.depo.ua/ukr/politics/sprava-likariv-chi-potribno-likuvati-praviy-sektor–03052015214900

Що таке Правий сектор?

Правий сектор взяв на себе відповідальність за кардинальний поворот подій у Києві та отримав схвальні відгуки через радикалізацію настроїв. Чи зможе Правий сектор перетворитися в партію?

Правий сектор – це право-радикальний рух, але щоб детальніше про них говорити, потрібно ознайомитись із їхньою декларацією принципів, чого наразі немає. Судячи зі складу цього руху, можна говорити, що їх спрямування є право-радикальним.

Хоча, напевно, Правий сектор також не є однорідним, адже там нявні такі білямілітарні організації, як «Тризум» та УНСО.

З іншого боку, є такий радикальний компонент, як ультраси, які відіграють значну роль у цьому русі, але навряд чи ультрасів можна трактувати як праві сили, вони мають скоріше анархічну складову.

Правий сектор радикальна організація, але чітко визначити їхнє місце у політичному спектрі на сьогодні  складно. Зрозуміло, що вони не ліві, хоч ми бачимо, що сьогодні з’являється чимало радикальних, напівкримінальних організацій і лівого штибу, наприклад «Оплот».

Події на вул. Грушевського стали наслідком гострої потреби в радикальних діях, як реакція на дії влади. Правий сектор став затребуваним в тій ситуації. Окрім того, офіційні радикали, як-от, ВО «Свобода», стали менш радикальними. Ніша залишилася незаповненою, і Правий сектор її приміряв до себе.

Як це розвиватиметься далі? Такі організації у більшості випадків є антисистемними, вони борються з режимом і системою в цілому. Борються здебільшого радикальними методами, навіть такими, як індивідуальний терор тощо. Ці методи спрямовані на те, щоб повалити систему.

Ідеологічно вони не є суб’єктами політичного життя, адже виступають проти системи в цілому. Водночас, не виключаю, що в нашій ситуації вони цілком можуть зорганізуватися, як політична сила, яка може конвертувати сьогоднішню популярність на наступних виборах.

Я думаю, що такий проект мав би непогані шанси.

Лідер Правого сектору  Дмитро Ярош виходець із Дніпродзержинська. Усі очікували, що лідер Революції, новий Бандера, прийде із Заходу.

Цей рух, звісно, треба вивчати як окреме явище. Перше знайомство із ним показує, що там дуже багато людей, які не є із Західної України. Вони радикально налаштовані проти панівної системи та чинного режиму, але вони часто є вихідцями саме Центру та Сходу і є російськомовними.

Читайте также:  Примета или премета как правильно?

Метафора «новий Бандера» трохи тут кульгає, адже Бандера стояв на позиціях інтегрального націоналізму.

Навряд чи Правий сектор можна позиціонувати як крайні-правих націоналістів, але те, що вони радикальні до нинішнього режиму, до тяжких умов життя, до таких якищ, як тотальна корупція, порушення прав і свобод людини свідчить, що це протестний рух.

Не дивно, що він втягує у себе людей із Центру та Сходу України, адже вони і не мали такого політичного ліфту, який би дозволив вийти на передній план цим організаціям.

Певною мірою про соціальний протест говорила «Свобода», але у неї гасла націоналістичні. Правий сектор, виступаючи в частині проти режиму, теж підтримує націоналістичні гасла, але не є таким радикально націоналістичним.

Цей рух,  в першу чергу, антирежимний, протестний, але сказати, що він націоналістично забарвлений мені складно.

Якщо цей рух буде зростати, то він, вочевидь, матиме дуже широку соціальну базу в Україні, адже рівень життя та високий рівень безробіття може зробити цей рух таким, яким свого часу став більшовицький – 1917 року.

Як тепер бути «Свободі»?

Думаю, буде конкуренція між своїми. Практично найжорстокіша боротьба – це внутрівидова. Тому протистояння тут буде однозначно.

«Свобода» може якось відновити свої позиції у цій ніші?

Вона намагається, але «Свобода» в Галичині стала партією, яка контролює владу та визначає її характер. Вона діє в рамках системи і для багатьох людей сприймається, як частина цієї системи.

Однозначно вже існує конфлікт між «Свободою», яка є при владі, і тими, що є радикально налаштовані і стоять на антисистемних позиціях та хочуть повного перезавантаження.

«Свобода» робила заяви, але в умовах радикалізації виявилось, що є більш рішучі та радикальні сили, які готові не лише проводити факельні марші та нищити пам’ятники, а реально воювати. Тому звичайно авторитет «Свободи» дуже похитнувся.

Ставлячи  національні питання на перший план, вони свою соціальну базу дуже звужують.

Коли ж з’явилися радикали готові діяти і які не акцентують наразі увагу на проблемах національних, з’явилася висока вірогідність, що їм вдасться потягнути на себе цей радикальний сегмент Сходу та Центру.

Правий сектор може стати серйозним конкурентом «Свободі», яка навіть ризикує перетворитися у регіональну партію.

Судячи із заяв, Правий сектор на компроміс із владою не піде. Зрозуміло, що не піде на компроміс і влада, то як тепер бути?

Йде протистояння, що призведе до напруження та ескалації конфлікту, який відверто кажучи, вже і так зайшов надто далеко. Хай як там не було, але Україна є результатом постійних компромісів. І як незалежна держава вона постала в 90-их роках – як результат компромісу.

Однак компроміси не дають можливість зробити радикальні зміни, перезавантажити систему. Ці зміни завжди залишаються частковими, незавершеними, тому не відбувається оновлення, реформування, очищення, адже по суті змінився лише фасад країни.

Уся сучасна історія України – це результат компромісів.

З цього погляду, можливо варто звернути увагу на те, як свого часу зробили країни Центрально-Східної Європи. В період оксамитових революцій вони фактично систему повністю демонтували і почали будувати все від самого початку, створивши якісно нову систему.

У нас же відбувається поступове відмирання, гниття і у протистоянні виявляється, що сили консервативні беруть гору, якщо у своїх руках залишають ключові позиції. Сьогодні може вдатися спроба закінчити цю політику компромісів, яка є продовженням старого, але в іншому вигляді.

Однак важливо при перезавантаженні відчувати межу, де варто буде зупинитися і почати створювати нове. Демонтувати режим – це одне, а створювати щось нове, чи готові ми до цього – це вже інше питання.

Водночас мені здається, що влада тепер йде послідовно шляхом силового сценарію. Вони намагалися це реалізувати шляхом розгону Майдану, щоб залякати людей, але цього не сталося. Після цієї ситуації був момент, коли ці питання можна було закрити.

Після побиття студентів зібралося багато людей, був вияв енергії, обурення, а влада була розгублена та деморалізована.

Ось тоді був шанс перебрати владу і демонтувати режим, але цей шанс лідери опозиції втратили, вони погасили вияв напруги і перевели усе у площину мирного протесту.

Варто розуміти, що мирний протест владу не лякає. Зрозуміло і те, що два місяці очікування невідомо чого спровокувало радикальні настрої.

Окрім того, настрої не є однозначними і у регіонах. Частина областей Сходу та Півдня навряд чи перейняли таких форм, як Захід та Центр, тому ми вже стоїмо на порозі регіонального протистояння.

Натомість влада ще додатково штовхає до цього реалізуючи сценарій зіштовхування регіонів. Це вже набрало форм партизанщини із знищенням людей. Тепер іде тиха громадянська війна. Влада зацікавлена, щоб цей конфлікт набирав обертів.

Коли це протистояння загостриться, люди самі проситимуть, щоб було введено надзвичайний стан. Це сценарій дуже небезпечний, адже він кривавий – зберегти владу шляхом провокування насильства та напруги, розв’язання громадянської війни.

Серйозні політики прагнули б розв’язати це шляхом переговорів. Вирішення проблеми просте – дочасні вибори парламенту та президента. Сьогодні влада може опиратися лише на силу.

Тиха громадянська війна йде між силовиками і протестантами?

Не лише. Погляньмо на новини зі Східних та Південних регіонів, а там іде війна проти мітингарів  і до цього залучають різні громадські та робітничі організації, формування загонів оборони. Це показує, що є радикалізм настроїв протилежний до тих, які є на Заході та в Центрі, але не можна сказати, що це речі випадкові чи одиничні. Це настрої, які там домінували та домінують.

Як ви розцінюєте крок формування Національної гвардії?

Формування Національної гвардії – це реакція на те, що відбувається. Якщо в нормальній державі захистом людей займаються спецпідрозділи міліції, то в Україні вони стали знаряддям боротьби режиму проти мирних громадян. Тому повинна реалізовуватись певна форма самозахисту від репресивної системи. Це необхідний крок для самозахисту.

Яким буде наступний виток подій?

Можливі кілька варіантів. Найбажаніший, коли всі сторони сядуть за стіл переговорів, викладуть свої взаємні вимоги та претензії і намагатимуться їх розв’язати шляхом взаємних поступок, не допустивши подальшої напруги.

Основним інструментом  у розв’язанні ситуації є дострокові парламентські та президентські вибори. Це дало б можливість змінити основу системи. Повернення до Конституції України 2004 року, щоб почався конституційний процес.

Однак цей варіант не реалізовують, адже режим розуміє, що він втратить владу. Йти на вибори, які влада не зможе контролювати, – це вирок для неї.

Другий варіант – влада намагатиметься подавити ці настрої. Широкомасштабні репресії, насамперед в Галичині. Їх роблять тихо, адже відкриваються кримінальні справи за будь-яким фактом…

Але і в такий спосіб розв’язати кризу складно, тому до цього додадуть серйозніші важелі – індивідуальний терор, викрадення, але це викликатиме й адекватну реакцію.

Це шлях до ескалації партизанського протистояння.

Варто розуміти, що цей режим намагається стати авторитарним режимом, але авторитаризм для існування потребує ресурсів. Коли в людини забирають права і свободи, їй повинні запропонувати щось взамін, наприклад, економічний добробут.

Режим в Україні спрямовує усе для себе і ділитися ні з ким не планує. Отож, об’єктивно в такому вигляді цей авторитарний режим немає перспектив подальшого розвитку.

Це спроба реалізувати щось подібне, що є в Білорусі чи Росії, не розуміючи, що ресурсної бази під це немає, тому це приречена спроба.

Третій варіант, на жаль, теж не оптимістичний. Маю на увазі серйозні протистояння між регіонами, які можуть перейти межу напруження. Є загроза втрати цілісності, як сталося з Чехією та Словаччиною, які розійшлися дуже мирно.

Якщо ми не знайдемо компромісів, то залишиться лише один шлях, але у мене є сумніви, що вдасться розійтися мирно. Або Схід і Захід зуміють не нав’язувати цінності один одному, або ж політики і далі будуть підсилювати це протистояння.

Ця політика або приведе до громадянської війни, або до федералізації чи роз’єднання. Треба зрозуміти, що ми єдині, але маємо право на свою регіональну самобутність.

Розмову вела Анна Новик. 

AFP

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

НА ГОЛОВНУ

Источник: https://galinfo.com.ua/articles/shcho_take_pravyy_sektor_152808.html

​Енергетичний сектор: дефіцит реформ чи політичної волі

Команда президента Петра Порошенка та прем'єр-міністра Арсенія Яценюка задекларувала чіткий курс на європейську енергетичну інтеграцію. По-перше, підписано угоду про асоціацію між Україною та ЄС, що дає змогу перейти від партнерства і співробітництва до політичної асоціації та економічної інтеграції.

По-друге, досягнуто основного результату співпраці України з Енергетичним Співтовариством – підписання «Меморандуму про взаєморозуміння, що передбачає реалізацію партнерства Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Секретаріату Енергетичного Співтовариства».

По-третє, розпочато імплементацію Третього енергетичного пакета, яка повинна позитивно вплинути на розвиток конкурентного ринку нафти і газу всередині країни та забезпечити енергетичну безпеку всього східноєвропейського регіону.

Безумовно, наявність політичної волі та відповідальності українського уряду сприятиме ефективному та змістовному енергетичному діалогу Україна – ЄС. Однак недостатньо лише задекларованих політичних намірів для імплементації європейського законодавства в національну енергетичну сферу.

Незважаючи на потужну інформаційну кампанію щодо розширення співпраці між Україною та ЄС в енергетичній галузі, низку публічних заходів і декларативних заяв урядовців, реальне реформування вітчизняного енергетичного сектору досі не розпочато.

У цьому контексті підвищення цін і тарифів на енергоносії не припустимо розглядати як інструмент реформ. Нині не створено жодних умов, посилюючих конкуренцію на національному ринку газу, нафти, вугілля, електро- та відновлювальної енергетики.

Енергетичний сектор нині гостро потребує нових реформ для безпеки енергопостачання, економічного розвитку та соціальної стабільності.

На сьогодні перед українськими урядовцями гостро постала проблема енергетичної залежності від Росії. У свій час прибалтійські країни відчули, що газ, це не просто енергетичний продукт, а важіль політичного тиску, котрий вміло використовується Росією для досягнення геополітичних цілей.

Нині Литва, Латвія та Естонія – стовідсотково залежні від імпорту російського газу. Незважаючи на цей факт, виважена політика цих держав спрямована на диверсифікацію поставок і створення конкурентного середовища всередині країни.

Так, ще у листопаді 2013 року єврокомісар з питань регіональної політики Йоханнес Хан і президент Литви Даля Ґрібаускайте домовилися про втілення проекту будівництва першого у світі плавучого терміналу для перевантаження зрідженого природного газу (ЗПГ-терміналу), а вже 27 жовтня 2014 року відбулось відкриття терміналу.

Клайпедський термінал відіграватиме важливу роль у регіоні, оскільки це гарантія енергетичної безпеки держави. У разі необхідності він зможе покрити 90% потреб Балтійських країн у газі.

За прогнозами, після 2015 року литовський термінал сприятиме змінам в енергетичному просторі регіону, адже його загальна річна потужність становить 4 млрд куб. м, що абсолютно покриватиме потреби природного газу в Литві.

Крім того, він зможе частково задовольнити потреби Латвії та Естонії в блакитному паливі, річне використання газу в яких становить усього 1,08 млрд. Для здійснення таких поставок необхідне оновлення трубопроводів, що з'єднують Литву та Латвію, тому ці апгрейди планується завершити до кінця 2015 року.

Таким чином, у найближчій перспективі Вільнюс перестане імпортувати російський газ, що кардинально змінить енергетичну парадигму країн Балтії на кінець 2016 року. На сьогодні Литва не відмовляється повністю від російського газу, який надходить до країни традиційно через газогін. Але, як зазначає литовський аналітик енергетичного ринку Альвідас Медалінскас, ЗПГ-термінал цілком задовольнить потреби держави та значно вплине на формування цін у разі, якщо Росія припинить поставки газу до Європи.

Для зменшення енергетичної залежності від Росії Україна теж повинна збудувати власний ЗПГ-термінал. Власне, проект такого будівництва розпочато ще у 2010 році. Упродовж двох років оформлювалися необхідні папери, після чого в 2012 р. стартували будівельні роботи, однак процес темпами будівництва відбувається дуже повільно.

Безумовно, головне завдання України в сучасних умовах енергетичної залежності полягає у скороченні споживання та розвитку власної інфраструктури видобутку газу. До національних переваг у цьому аспекті варто віднести той факт, що Україна є видобувником газу, на відміну від Балтійських країн або Польщі.

Йдеться про щорічний видобуток газу в обсязі 20 млрд куб. м, що вказує на значний результат. Втім, українська держава щорічно споживає близько 50 млрд куб. м газу, що суттєво перевищує власний видобуток.

Читайте также:  Ближче чи блище як правильно?

Це суттєво відрізняється від споживання газу, наприклад, Польщею, близькою нам за чисельністю, територією та структурою економіки, де вказаний показник становить 12–16 млрд куб. м газу за рік.

Для повного забезпечення українського населення газом власного видобутку, а отже, і досягнення енергонезалежності, нова влада має поставити перед собою завдання щодо вирішення складних енергетичних проблем: створення сприятливих податкових умов для приватних видобувних компаній, нарощування виробництва власного газу державними компаніями та залучення нових інвестицій. На сьогодні Україна імпортує для потреб населення понад 8 млрд куб. м газу на рік, а також має нерозроблені поклади газу, які залягають глибоко та на видобуток котрих потрібні чималі гроші. Щоб відмовитися від імпорту газу саме для потреб населення, компанія «Укргазвидобування» повинна збільшити видобуток внутрішнього газу на 5–6 млрд куб. м, тобто майже на 40 %. Однак такого результату досягти практично неможливо, оскільки компанія майже не нарощує власні виробничі потужності через брак інвестицій. Нині «Укргазвидобування» потребує суму для інвестування від 500 млн до 1 млрд дол. щороку. У цій ситуації лише приватні підприємства та оперативне залучення ними інвестицій зможуть збільшити виробництво газу і вирішити питання енергонезалежності. Тому держава повинна створити для приватних компаній сприятливі умови та покращити інвестиційний клімат.

Сьогодні назріла гостра потреба здійснити ревізію щодо видачі ліцензій на видобувну діяльність, також слід ввести чітку градацію між рентами для старих і нових виробників. Однак є проблеми і в цьому напрямі.

Щоб залучити на ринок нових інвесторів, потрібно встановити для них привабливі рентні ставки. Наразі, загальне податкове навантаження на компанії, які видобувають газ в Україні, становить 85%, із них рента – 55%.

Якщо порівняти ці показники зі світовими стандартами, можна побачити, що навантаження світова практика фіскального навантаження сягає не більше 40%, із яких рента – від 5 до 20 %.

Крім того, інвестори висловлюють занепокоєння стосовно частих змін податкових умов у галузі газовидобутку, натомість не враховується урядовими органами специфіку ведення газового бізнесу, адже від початку виробництва до моменту отримання перших прибутків в середньому проходить близько 10 років.

Источник: https://apostrophe.ua/article/business/energy/2014-11-10/energetichniy-sektor-deftsit-reform-chi-poltichno-vol/729

Чим відрізняється сектор від відділу в органах місцевого самоврядування та які нормативно-правові акти регламентують ці поняття?

Доброго дня! Підкажіть, будь ласка, чим відрізняється сектор від відділу в органах місцевого самоврядування та які нормативно-правові акти регламентують ці поняття?

Сервісом Bitlex було розглянуто Ваше звернення та повідомляється таке.

Відповідно до п.31 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій»:

  • відділ – структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, що утворюється для виконання завдань за одним напрямом діяльності місцевої державної адміністрації з штатною чисельністю не менше, ніж п’ять одиниць в обласній державній адміністрації, та не менше, ніж три одиниці у районній державній адміністрації;
  • сектор – структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, що утворюється для виконання завдань за одним напрямом діяльності місцевої державної адміністрації, функції якого неможливо поєднати з функціями інших структурних підрозділів, з штатною чисельністю не менше, ніж дві одиниці.

Проаналізувавши ці два поняття, ми бачимо, що різниця між ними полягає у мінімальній штатній чисельності, а також у тому, що функції такого підрозділу, як сектор, неможливо поєднувати з функціями інших структурних підрозділів.

Стосовно цих двох структурних підрозділів, звертаємо Вашу увагу, що місцеві державні адміністрації самі вирішують, який із видів підрозділів створювати.

Можливо, Вас зацікавлять такі консультації:

  • Підкажіть, як можна їздити по Україні на машині на польських номерах протягом року? Що для цього потрібно? І чи допоможе при цьому карта поляка?
  • Як отримати дозвіл на придбання травматичної зброї (спецзасіб для відстрілу гумових куль)?
  • Підкажіть, будь ласка, я мати-одиначка, виховую доньку 17 років. У цьому році вона вступає до ВНЗ. Чи має вона якісь пільги, щоб потрапити на бюджет, і які треба довідки?
  • Як повинна відреагувати місцева влада (сільський голова) та поліція на звернення громадянина щодо незаконного продажу сурогатних алкогольних напоїв торговими точками на території селища? Як оформити це звернення?
  • Якими є найбільш поширені, на Вашу думку, порушення змістовних, логічних, структурних, реквізитних, мовних та процедурних правил юридичної техніки при створенні нормативно-правових актів в Україні? У чому полягають причини виникнення таких порушень правил юридичної техніки? Яких конкретно заходів і кому слід вжити для усунення виявлених порушень?
  • Розкажіть, будь ласка, що таке державний тендер та як його отримати чи виграти? Хто має право на такий тендер?
  • Протягом якого терміну повинен складатися протокол про адміністративне правопорушення і якими нормативними документами це регламентується?
  • У магазинах просять поставити благодійні скрині на допомогу АТО, дітям тощо. Чи треба підтверджувати документально знаходження скрині в магазині? Чи існує відповідальність за такі благодійні акції?
  • Як сформувати заяву-скаргу на Уповноваженого з прав людини за фактом прострочення терміну відповіді на публічну інформацію?
  • У нашому місті місцева влада оголосила таку акцію: покупці повинні збирати чеки з магазинів (крім супермаркетів), у цих чеках повинен бути підакцизний товар, тобто алкоголь і сигарети. Багато людей вважає, що ця акція проводиться з порушенням закону. Яким чином можна вплинути на це беззаконня? Наскільки я знаю, стимуляція продажів тютюнової продукції в Україні заборонена. Чи є ця акція порушенням Закону № 3778?
  • Втратив паспорт, перебуваю за місцем прописки. Іти у паспортний стіл писати заяву про втрату чи відразу йти в поліцію?
  • Скажіть, до якої години у літній період діти можуть шуміти на вулиці?
  • Хотів би дізнатись, чи зобов’язаний власник кафе чи магазину пускати людей в туалет? І чи є винятки, при яких можна не пускати?
  • Яка адміністративна відповідальність для неповнолітніх?
  • Чи можна використовувати небезпечну бритву в перукарнях і салонах краси і чи потрібно на неї дозвіл?
  • У виконавчому провадженні знаходиться справа про стягнення боргу з відповідача за договором позики. Воно вже там знаходиться практично рік, але результату немає. За весь цей час виконавець тільки відкрив провадження. Чи це максимально можливі дії, які міг зробити виконавець? Як можна законно впливати на його роботу, щоб прискорити процес?
  • Чи повинен сільський голова виконувати приписи контролюючих органів, які надійшли в період перебування на цій посаді попереднього сільського голови?
  • Отримавши постанову ВСУ про відмову і виклик до ДВС, я прибув до ДВС та протягом п’яти днів сплатив ці кошти. Що робити?
  • Чи регламентується якимось чином меню дітей у початкових класах?
  • Хочу перевірити фірму International Business. Чи дійсно така фірма існує та чи надає міграційні послуги з отримання громадянства ЄС?
  • Якщо отруїли собаку, що треба робити? Якою статтею закону карається?
  • Какие льготы имеет мастер спорта Украины при получении льготного жилья?
  • Який термін дії «принципу мовчазної згоди» на проведення вибухових робіт?
  • Чи можна розводити багаття та курити на пляжі в Україні? Чи можна грати на гітарі і співати після 23:00, якщо поруч немає будиночків відпочиваючих?
  • Двічі міняла прізвище у зв'язку з одруженням. При розлученні побажала прізвище змінити на дівоче. Як мені довести, що паспорт виданий законно?
  • Чи можна оформити довіреність на дружину з правом підпису на документах щодо роздільного майна без її участі?
  • Які є варіанти відновити технічний паспорт на машину, на ім'я громадянина Ізраїлю?
  • Які ризики “купівлі авто шляхом укладення довіреності”, якщо на майно його власника накладено арешт?
  • Чи можуть родичі, які вписані в техпаспорті з посиланням на свідоцтво про спадщину, керувати автомобілем?
  • Чи втрачу я виплати на дитину, якщо вийду з декрету, коли дитині 9 місяців?
  • Як переоформити автомобіль? Як проходить експертиза, якщо на авто немає заводських табличок з тими характеристиками?
  • Що мені робити і куди звертатися якщо мені не видають підйомні гроші (я сирота)?
  • Чи законна вимога оплати благодійного внеску при підписанні обхідного листа перед пологами?
  • Надійшла скарга на порушення торгової марки від власника бренду проти використання їх бренду в доменному імені. Що робити?
  • Як можна оформити тимчасову реєстрацію в Україні для громадянина України?
  • Чи є якісь обмеження на те, щоб висувати колонки в вікна? Музика звучить голосніше, ніж в межах кімнати, чи є обмеження на це?
  • Куди нам звернутись, щоб відновити свідоцтво про народження?
  • Виписали штраф 425 грн. за розмову по телефону під час руху автомобіля. Підкажіть, будь ласка, якщо не платити штраф, його можуть вираховувати з доходу (наприклад, заробітної плати)?
  • Як отримати ліцензію на стоматологічний наркоз?
  • Як зареєструвати місце проживання, якщо особа не була ніде зареєстрована?
  • Чи дозволено в Україні буксирування легковим автомобілем (Мерседес Віто) двох причепів (причіп автодом) і причіп для легкового автомобіля в складі автопоїзда?
  • Що робити, коли лікар відмовляється повертати гроші за скасовану операцію?
  • До якої групи оплати праці відноситься керівник відділу економічного розвитку та торгівлі райдержадміністрації?
  • Чи існують обмеження на перевезення пільговиків у транспорті загального користування?
  • Щодо позики працівникам з боку підприємства
  • Чи має право магазин вимагати від покупця довідку про погашення заборгованості по кредиту при поверненні неякісного товару в гарантійний строк?
  • Як зняти особу з реєстрації місця проживання? Чи впливає реєстрація місця проживання на право власності?
  • Підкажіть, будь ласка, що мені робити, якщо у мене немає прописки в паспорті?
  • Підкажіть, будь ласка, чи можу я не за місцем прописки в міському відділі РАЦСу (в тому місті, де проживаю), отримати виписку з державного реєстру про народження громадянина, свого батька?
  • Як користуватися в Україні автомобілем, зареєстрованим у Білорусі?
  • Вчора здійснювали перепломбування лічильників. Сьогодні зранку подзвонили і сказали, що стара пломба була “зісвердлена” і потрібна наша присутність для складання акту і накладення штрафу. Як мені діяти в цій ситуації?
  • Чи треба реєструватися в пробірній палаті Міністерства фінансів по виду господарської діяльності “Збирання та первинна обробка відходів та брухту дорогоцінних металів”?
  • Чи можуть громадяни України ініціювати зміни до законодавства?
  • Чи повинен я самостійно підійти до охоронця і показати йому, що у мене в руці вода не з вашого магазину, чи не повинен?
  • Підкажіть, будь ласка, якщо змінюється голова районної організації політичної партії, то чи потрібно перереєстровувати районну організацію політичної партії в державного реєстратора?
  • Чи зможе особа при заміні паспорту у зв’язку зі зміною прізвища отримати паспорт-книжечку, а не id-картку, і зберегти донецьку прописку?

Источник: https://www.bitlex.ua/uk/blog/consultation/chym_vidriznyayetsya_sektor_vid_viddilu_v_organah_mistsevogo_samovryaduvannya_ta_yaki_n

Всеукраїнський семінар “Культура мови – культура нації” (мовностилістичні поради)

Як правильно написати – довгострокова чи довготермінова (відпустка, угода, позика тощо)? Прикметники «довгостроковий» і «довготерміновий» – взаємозамінні синоніми, пояснюють мовознавці.

Можна писати, наприклад, «довгострокова угода (позика)», «довготермінова угода (позика)». Але є й відмінність: термін означає насамперед відтинок, проміжок часу визначений, установлений, а строк – це, крім того, відрізок часу взагалі.

Отож у сполученні зі словом «відпустка» ліпше вжити прикметник довготермінова.

Як утворити ім’я по батькові від складного імені Богдан-Ігор? На практиці трапляється, що саме так і пишуть – подвійне ім’я по батькові, в якому відмінюється лише друга частина (наприклад, у родовому відмінку – Василя Богдан-Ігоровича).

Водночас корисно знати, що згідно з Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, зареєстрованими в Міністерстві юстиції від 18.11.

2003 № 1058/8379, якщо батько має подвійне ім’я, то дитині присвоюється ім’я по батькові за одним із них на вибір батьків.

Дуже часто під впливом російської мови потрапляють на шпальти видань словесні конструкції із займенником їх: «припинено їх злочинну діяльність», «на їх посадах» тощо.

Читайте также:  Компот или кампот как правильно?

В українській мові цей присвійний займенник має форму їхній, а їх – це форма родового або знахідного відмінка особового займенника вони (у російській мові в обох випадках вживається форма их).

Отож правильні конструкції – «припинено їхню злочинну діяльність», «на їхніх посадах» (порівняйте: «нещодавно їх засуджено»).

Близькістю двох мов пояснюється й уживання калькованого вислову підтвердження тому. Правильно – підтвердження того (залежне слово при цьому іменникові має стояти в родовому відмінку).

Яке закінчення -у чи -а має в родовому відмінку однини іменник файл. Це слово має закінчення -у в усіх значеннях – і як «цілісна сукупність даних у пам’яті комп’ютера», і як «прозора поліетиленова тека».

Останнім часом розширилася сфера вживання слова сектор: «сектор безпеки», «сектор економіки», «науковий сектор», «сектор обліку кадрів».

У Великому тлумачному словникові сучасної української мови зафіксовано, що це слово в родовому відмінку має закінчення -а в усіх значеннях – і як математичний термін на позначення частини круга, і як частина певної площі, ділянка, район, і як складова частина чогось, і як підрозділ в установі (організації).

Іменники чоловічого роду – терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини, – у родовому відмінку однини (у твердій та мішаній групах) мають закінчення -а: сегмента, сектора.

Водночас нормативне видання – академічний Український орфографічний словник (2006) – фіксує, що сектор у значенні «підрозділ» має закінчення -у. Отож правильне написання – «сектору преси», «наукового сектору».

Є різниця й у формі прикметника до зазначеного слова: секторний – пишеться про те, що має форму сектора як частини геометричної фігури («стенд секторної форми»). А секторальний – уживається в решті значень («секторальна нарада», «секторальні проблеми» тощо).

Інколи з помилками пишуть чи вимовляють сектор Газу або сектор Газа. Оскільки Газа – це місто, сектор цього міста (чи смуга в ньому) може бути сектором Гази. Універсальний словник-енциклопедія подає саме цей варіант – «Сектор Ґази» (обидва слова – з великої літери, бо йдеться про назву території в Палестині).

А як треба писати Вчена Рада чи вчена рада? Зазвичай обидва слова – з малої літери, але якщо в закладі чи установі є ієрархія вчених рад (наприклад, є Вчена рада університету і вчена рада його підрозділу – інституту), то пишемо з великої літери перше слово – Вчена рада (університетська).

У текстах документів, друкованих виданнях часто по-різному пишуть назви відомих іноземних компаній (англ. – Microsoft, IBM, McDonald’s та ін.). Одні автори беруть назви в лапки, другі транслітерують, треті перекладають… Фахівці радять транслітерувати й писати без лапок: Майкрософт, АйБіЕм, МакДоналдс.

Не потрібно брати в лапки й писати з великої літери назви таких відомих марок автомобілів, як тойота, вольво, форд, мерседес тощо.

Запозичені слова й терміни на зразок топ-менеджер, СD-плеєр, СВЧ-тонер пишуться через дефіс, оскільки вони іншомовного походження.

Разом пишуться слова з такими загальновживаними початковими елементами, як стерео, авто, аеро, гідро, електро, кіно, радіо, фото, відео (наприклад, відеотека, аеромобіль, стереоефект).

Як сказати українською мовою «для юношей старше 17 лет»? Ось варіанти невдалих («дослівних») перекладів: «для юнаків, що старші 17 років»; «для юнаків, які старше 18 років»… Найліпше сказати: для юнаків після 17 років.

На форумі в Інтернеті одного з мовознавців запитали, як правильно – «звернути увагу начальників на упущення» чи «звернути увагу начальникам на упущення»? По-перше, замість слова «упущення», яке вживається рідко, ліпше написати недогляд, радить фахівець. По-друге, правильне формулювання – «звернути увагу начальників на недогляд» або ж «порадити (чи наказати) начальникам звернути увагу на недогляд».

Громадянин може «звернутися за цим питанням до юриста» чи правильно – «звернутися по цьому питанню…»? Ліпше казати – з цього питання. Форма з прийменником по має значення мети (пор. піти по хліб). А форма з прийменником за означає умову або причину (пор. за порадою редактора автор пішов по гранки статті).

Ще одне запитання: «на Закарпатті» чи «у Закарпатті»? Відповідь: за аналогією до прийменникової сполуки «в Україні» – у Закарпатті.

Нерідко на початку речення вживаються усталені конструкції «відповідно до…», «згідно з…». Після них не потрібно ставити коми. Не виділяється комами і слово «водночас», яким можна перекласти російські звороти «вместе с тем», «наряду с этим», «в то же время». Прислівник «водночас» у значенні вставного слова не вживається.

Приклади перекладу з російської мови деяких усталених сполучень зі словами, що мають корінь след: следовать чьему-то примеру – наслідувати чийсь приклад; следовать подобной логике – йти за подібною логікою (наслідувати подібну логіку); следовать советам врача – виконувати поради лікаря; как следует – як слід; из сказанного следует – зі сказаного випливає; как и следовало ожидать – як і слід було чекати; поезд дальнего следования – потяг далекого прямування.

Не матиме рації автор, який напише: «На розслідування справи пішли півтора роки» (правильно – «…пішло півтора року»).

Кальковану фразу «в суворому розумінні» (рос. – «в строгом понимании») слід відредагувати так: «у точному значенні» (слова, терміна тощо).

Щодо словосполучення «стрілецький ланцюг». Якщо йдеться про бойовий порядок стрільців, розташованих на певній відстані один від одного, то в цьому значенні Російсько-український словник для військовиків (1995) рекомендує тільки словосполучення стрілецька розстрільна (в останньому слові наголос на о).

Інший словник, виданий за радянських часів, радить варіант стрілковий цеп. Але слова «стрілковий» (з наголосом на о), як і «розстрільна», не зафіксовано в сучасних академічних виданнях, що відображають лексику української літературної мови початку XXI століття.

Отже, можливий варіант для військової термінології – «стрілецький цеп» (Русско-украинский словарь, 1984).

Приклад невдалого перекладу з російської – фраза «зробити упор на тих чи інших питаннях» (рос. – «сделать упор на тех или иных вопросах»).

Правильно треба написати – зробити натиск на певних питаннях, бо тут ідеться про зосередження уваги, а не про «упор» як предмет чи місце, в яке впираються. Є ще варіант зробити наголос на… (наголосити на…

) – у значенні «сделать ударение на чем». І замість «ті чи інші» рекомендується вживати певні або ті чи ті.

Ось низка усталених російських словосполучень з лексикону ділової людини і їхні відповідники українською мовою:меры по предупреждению – запобіжні заходи (заходи запобігання); в полной безопасности – у цілковитій безпеці;наводить справки – довідуватися;без видимой причины – не знати, з якої причини; наверстать упущенное – надолужити прогаяне;точно известно – достеменно відомо;вынести благодарность – скласти подяку;единообразные формы учета – однакові форми обліку;оценить по достоинству – належно оцінити; косвенные результаты – побічні результати;письмо с уведомлением – лист з повідомленням про вручення;смещать с должности – знімати з посади.За науковими виданнями й матеріалами ЗМІ

підготовлено ВБФ «Журналістська ініціатива»

Источник: http://mediafond.com.ua/show/none/78

Приватний сектор чи є шляхи вирішення проблем?

Приватний сектор Броварів займає значну частину міста. Проте, тут немає нормальних якісних доріг, відсутня каналізація, часто виникають непорозуміння з вивозом сміття… «Громадський ревізор» вирішив узагальнити всі проблеми приватного сектору та знайти шляхи їх вирішення.

Враховуючи велику кількість проблемних питань, ми виокремили три найболючіші та звернулися до міськвиконкому з проханням прокоментувати, як їх можна вирішити і чи є такі плани. Чесно скажемо, ні в управлінні житлово‑комунального господарства, ні у КП «Бровари-Благоустрій», ні навіть у відділі капітального будівництва нам не змогли дати відповіді на всі запитання.

Дорогі дороги

Першою і найвагомішою проблемою є повна відсутність нормальних доріг. Якщо по місту ще де-не-де дороги ремонтуються, то до приватного сектору руки не доходять.

У деяких мешканців будинків виникала думка, щоб самим скинутися та заасфальтувати хоча б свою вулицю. Проте ці всі плани наштовхуються на одне «але» – цією ж дорогою будуть користуватися й інші.

А можливо й взагалі великогабаритний автотранспорт. Тому термін придатності такої асфальтованої дороги може скоротитися у рази.

До того ж, навряд чи мешканці зможуть профінансувати асфальт такої ж якості, як наприклад має можливість «Бровари-Благоустрій» чи інші підрядники. Тому всі ці нюанси зводять нанівець бажання броварчан прокласти собі дорогу самостійно.

В європейських країнах дорожнє питання давно відпало. Там всі дороги або здані у концесію, або за їх реконструкцію і навіть використання відповідає підрядна організація. І в приватному секторі в тому числі.

Зокрема, багатий досвід проведення конкурсів з благоустрою територій накопичений владою міст Великобританії.

Згідно з Актом про місцеве управління, органи місцевого самоврядування проводять конкурси серед приватних фірм при підрядах на будівництво будівель та доріг, санітарне очищення, прибирання території тощо.

При організації обслуговування населення місцева влада може вдаватися до послуг власних служб тільки в разі їхньої перемоги на конкурсі з приватними підрядниками.

У великих же містах України навчились залучати бізнес до розбудови. Наприклад, у 2009 році аграрний холдинг «Миронівський хлібопродукт» відремонтував дороги у місті Ладижин Вінницької області.

У промислових містах вже стало звичним, що бізнес підтримує міськраду, допомагаючи з ремонтом доріг, а чиновники у міру своїх можливостей сприяють роботі бізнесу.

Приміром, свого часу в рамках корпоративної соціальної відповідальності компанія «АрселорМіттал Кривий Ріг» виділила Кривому Рогу 6 млн грн на благоустрій та ремонт доріг та мереж зовнішнього освітлення. На ремонт яких саме доріг використовувати ці кошти, вирішує міська влада.

Така співпраця була б дуже корисною і в Броварах. Звісно, промислових гігантів ми не маємо, проте все ж таки бізнес у нашому місті існує.

Освітлення VS хулігани

Іншою, не менш важливою проблемою приватного сектору Броварів, є освітлення.

Керівник КП «Бровари-Благоустрій» Андрій Василенко часто жаліється на те, що тільки-но вкрутили нові лампочки, як вони вже всі «постріляні». Такої проблеми у Європі, звісно, немає.

Тут більше питання виховання та морально-етичних норм. Забава досить дивна, адже після таких веселощів сам же хуліган буде йти цією вулицею навпомацки.

Цікаву ідею щодо заміни світильників на світлодіодні ще у січні цього року виголошував заступник броварського міського голови з питань ЖКГ Григорій Голубовський: «Ми розглядаємо можливість заміни світильників на світлодіодні, які споживатимуть набагато менше електроенергії. Приклади вже є у парку «Приозерний». Ми закупили не самотужки, звернулись до підприємств. І кожне взяло на себе зобов’язання купити світильники і ми таких світильників купили 22 штуки».

У приватному секторі втілити цю ідею можна було б частково за рахунок самих мешканців. Таке освітлення не тільки більш економне, його важче понівечити. Тобто скинутися одного разу на такі лампочки буде достатньо, аби вулиці були освітлені декілька років поспіль.

До того, ж новітні технології передбачають можливість встановлення так званої функції діммірування. Наприклад, при наявності датчика світло буде плавно регулюватися залежно від освітленості на вулиці. Тобто, коли освітлення не потрібне, воно буде автоматично вимикатися.

В якості показового прикладу можна навести містечко Тілбург у Нідерландах, де завдяки заміні старих люмінесцентних ламп в житловому районі, включаючи систему діммірування, енергоспоживання відразу ж скоротилося на 48%. Паралельно зменшились і затрати на обслуговування, оскільки світлодіоди мають значно більший строк служби.

Постійні потопи та відсутність каналізації

Як відомо, приватний сектор не підключений до централізованої каналізації міста. До того ж там відсутні зливні стоки. Від цього виникає низка проблем.

По-перше, деякі мешканці примудряються врізати трубу до своїх вигрібних ям, аби не платити за відкачку, і виводити її на вулицю. По-друге, коли погода дощова, то весь приватний сектор – тоне.

Підтоплює не тільки погреби, а й багато будинків потерпає від суцільної повені.

Кошти на зливну каналізацію у бюджеті міста на 2015 рік таки закладені. Згідно з останніми змінами, то на ці заходи планується виділити 590 тис. грн. Чи дійде черга і до приватного сектору, поки питання відкрите. Каналізаційна проблема також поки що залишається на плечах мешканців.

У приватному секторі є ще дуже багато проблем.

Це і самозахват території вулиць та, як наслідок, нерівно встановлені забори окремих будинків, і занедбаність територій перед садибами, і скупчення сміття через небажання мешканців платити за його вивіз. Всього й не перелічити.

Вирішити їх можна лише комплексно, в тому числі і залучаючи кошти бізнесу. Прикладів позитивного міжнародного досвіду безліч, потрібно лише правильно їх застосувати до наших реалій.

Аліна Яковенко

Источник: http://revisor.net.ua/nasha-reviziia/468-pryvatnyi-sektor-chy-ie-shliakhy-vyrishennia-problem

Ссылка на основную публикацию