Добрий день чи доброго дня як правильно?

«Доброго дня!» чи «Добрий день!»?

Відповідно до сучасних норм української мови треба вітатися: Добрий день! Добрий вечір! але… Доброго ранку! Обгрунтовується це тим, що добрий день і…вечір – стійкі словосполучення і їх не треба видозмінювати, інакше вони не відповідатимуть нормам української мови.

Ну не дивина?! Виникає логічне запитання навіть не щодо того, хто придумав таку норму, а навіщо введена вона? Тим паче, що, згідно таки ж з нею, вранці можна вітатися Доброго ранку.

Деякі мовознавці кажуть, що помічено все більше поширення форми Доброго дня і Доброго вечора. Ще ось-ось трішечки і ми визнаємо її нормативною.

Певно, це треба вважати за такий собі жарт, підтекст якого криється у тому, що хтось на такому унормуванні захистить кандидатську чи докторську, тобто на тему, вага якої тягне на «психологічний стан кози, коли скубе вона траву», як писав незабутній Степан Олійник в одній зі своїх гуморесок.

Тут мовознавці, зокрема ті, хто пише підручники та посібники з мови, дещо відстали.

Давно помічено, що форма Доброго дня і Доброго вечора разом з уже нормативно визнаною Доброго ранку, логічніша, вмотивованіша, правильніша, а, головне, емоційно приємніша, тому що несе у собі підтекст побажання (бажаю, зичу Доброго дня…

вечора!), а не лише її констатації: Добрий день… вечір! Ну то Добрий день! Добрий вечір!.. Ну й що з того? А яка з того увага, до того, до кого звертаються?! Добрий день… вечір – це немов сам собі буркнув. Інша річ Доброго дня! Доброго вечора! Це — вже побажання! Це – увага до співбесідника!

Так що вітаймося не тільки Доброго ранку, а й Доброго дня! Доброго вечора! Так вам будуть вдячніші ваші домашні, друзі, колеги, співбесідники

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Лікбез, Про мову, Про літературу, Про час

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Пухнастим снігом долі оповиті / Новела | Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Гуляли крапельки й сніжинки / Казка | Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ.

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

  • 19.08.2015  © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ

Источник: http://ProbaPera.org/publication/13/27016/dobroho-dnya-chy-dobryj-den.html

Курс української мови: добрий день чи доброго дня? — Європейська Україна

На думку мовознавця О. Пономарева, в українській літературній мові усталилися форми “Доброго ранку!”, “Добрий день!”, “Добрий вечір!” Але чимало інших спеціалістів, спостерігаючи, як усе частіше говорять «доброго дня» і «добрий ранок», уважають це натуральним процесом вирівнювання.

Жабка зелена зустріла коня:

– Доброго дня! Ми, здається, рідня? –

Кінь засміявся й спитав басовито:

– Де ж це Ви, сестро, згубили копита?

Наталка Поклад

Галина Голосовська, доцент кафедри української мови Національного університету “Києво-Могилянська академія”, стверджує: «Є суперечки, як правильно — “Добрий день” чи “Доброго дня”. Дехто намагається довести тільки один варіант. Насправді правильні обидва. Що більше варіантів, то багатша мова».

Чимало мовців плутається, думаючи, що правильними є тільки форми називного відмінка або тільки родового. Тому, справді, тут категоричну відповідь годі шукати.

Окрім цих звичних вітань є немало інших варіантів (за Г.Голосовською).

Інтелігентні люди вітаються формами: “Вітаю тебе/вас”. “Радий тебе/вас бачити”, “Радий вітати/привітати”, “Моє шанування”.

У набагато ширших соціальних колах кажуть “Доброго здоров′я!”.

У народному мовленні досі збереглося “З неділею святою”, “Будьте здорові з Новим роком”, “Будьте здорові з Василем”.

Форми “Здоров був″, “Здорова була”, “Здорові/здоровенькі були” зародилися в центрі та на сході України. Вживають їх нині здебільшого люди старшого і середнього віку. На Наддніпрянщині до громади також зверталися “Здорові!”.

На заході України по селах досі вітаються “Слава Ісусу Христу”. Відповідь — “Слава навіки” або “Слава навіки Богу і Святому духу”. На сході — “Слава Йсу”. Варіанти відповідей по регіонах: “Слава на віки Богу”, “Слава Богу святому”, плюс поєднують “Слава на віки Богу святому”.

Молодь зараз вітається “Здоров″, переважно до хлопців, і “Привіт”.

На телебаченні й радіо з’явилася нова форма привітання: “Доброї ночі” – так вітаються журналісти зі своїми нічними глядачами. Раніше ж не було так пізно передач. Та й хто коли ходив по ночах у гості?

Стилістично нейтральними є такі форми привітань: “Добрий день”, “Доброго дня”, “Добрий ранок”, “Доброго ранку”, “Добрий вечір”, “Доброго вечора” та стягнені “Добридень” і “Добривечір”. Так вітаються всі до всіх.
Попрощатися ж можна висловами “До побачення”, “Щасливо”, “До зустрічі”, “Щасти вам”, “На все добре”, “Бувайте здорові”, “Хай щастить”, а приятелям сказати – “Бувай″, “Бувайте”.

Источник: http://evroua.com/kurs-ukrayinskoyi-movy-dobryj-den-chy-dobrogo-dnya/

Доктор филологических наук Наталия Шумарова: «Нинi серед молодi стало популярним на прощання..

В прошлую субботу «ФАКТЫ» открыли новую рубрику «Уроки украинского» для тех, кто хочет правильно и красиво говорить на родном языке.

Доктор филологических наук, специалист по украинскому и русскому языкам, заведующая кафедрой языка и стилистики Института журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, профессор Наталия Шумарова рассказала нашим читателям, как правильно признаваться в любви и делать предложение руки и сердца по-украински. Сегодня мы решили поговорить о том, какие слова и выражения уместно будет употреблять в формулах приветствия и прощания.

— Наталiє Петрiвно, здається, в українськiй мовi, як i в росiйськiй, поширенi звичайнi форми вiтань — «Привiт!», «Здрастуй!», «Добрий день!» Але ж, певне, є якiсь особливостi…

— Особисто менi не подобається слово «здрастуй». Хоча в словнику ця форма є, i вона має право на iснування, але, на мiй погляд, краще говорити «Вiтаю!» або «Вiтаю вас!».

Серед молодi поширене демократичне «Привiт!», усiлякi розмовнi «Привiтоньки!» i навiть слова, запозиченi з iнших мов: «Хай!», «Хелоу!», «Салют!» Але такi варiанти можна вживати лише в колi близьких друзiв, приятелiв чи вдома.

В iнших випадках краще послуговуватися нейтральним «Вiтаю!» або iншими формулами вiтання, доречними на час зустрiчi: «Доброго ранку!», «Добрий день!» чи «Добрий вечiр!».

Зауважте: форма в родовому вiдмiнку є тiльки у словосполучення «Доброго ранку!» Формула «Доброго дня!» або «Доброго вечора!» в такому разi буде помилкою. Хiба що ви захочете додати: «Я бажаю вам усiм доброго дня!» І ще гарнi стягненi форми вiтань «Добридень!» i «Добривечiр!».

— А як краще вiдповiдати на привiтання?

— Можна так само: на «Привiт!» казати «Привiт!», а на «Доброго ранку!» — «Доброго ранку!» На «Добрий день!» доречно буде сказати «Доброго здоров’я!». Як вияв неповаги на вiтання «Добрий день! (вечiр, ранок)» сприймається вiдповiдь «Добрий!».

Читайте также:  Ближче чи блище як правильно?

Це вже виходить не привiтання, а констатацiя факту, що вечiр справдi хороший. Люди часом намагаються сказати щось по-своєму, не так, як iншi, але, на жаль, досягають зворотного ефекту.

Один iз моїх студентiв нещодавно, йдучи коридором, промовив: «Наталiє Петрiвно, добрий!»

— На свята, буває, люди замiсть того, щоб сказати «добридень», одразу вiтають одне одного зi святом. Наприклад, на Рiздво кажуть «Христос рождається», i при цьому треба знати вiдповiдь-«пароль» — «Славiмо його!»

— Є нейтральнi, звичнi й усiм зрозумiлi привiтання зi святами. Наприклад, «З Новим роком!» говорять операторам мобiльного зв’язку, службовцям у банку, продавцям у магазинi.

Але вiтати з релiгiйними святами, i тим бiльше вiтатися таким чином можна тiльки тодi, коли це або близька тобi людина, або ти принаймнi точно впевнений у тому, що твiй спiврозмовник правильно тебе сприйме.

Що для нього це свято важливе, i вiн знає, що на «Христос воскрес!» слiд вiдповiдати «Воiстину воскрес!», а на «Христос хрещається!» або «Христос хрестився!» — «На рiцi Йорданi!». Ще раз повторю i пiдкреслю: з малознайомими людьми такi привiтання не бажанi.

— Якi форми прощання будуть доречними в розмовi з друзями, а якi — з керiвником?

— У будь-яких ситуацiях можна вжити «До побачення». Є й iншi формули ввiчливостi: «До зустрiчi», «На все добре». Нинi серед молодi стало популярним: «До дзвiночка», «Спишемося» чи «Зiдзвонимося».

Можна сказати «Бувайте здоровi!», або просто «Бувай!», «Бувайте!». Але в жодному разi не «Пока-пока!». Так само, як неправильно, прощаючись на нiч iз родиною, бажати «Спокiйної ночi!».

Слiд казати «На добранiч!», «Добранiч!» або «Солодких снiв!».

НеправильноПравильно
Доброго дня!Доброго вечора! Добрий день!Добридень!Добрий вечiр!Добривечiр!
Пока! Пока-пока! Бувай! Бувайте!Бувайте здоровi!
Спокiйної ночi! На добранiч!Добранiч!

Источник: https://fakty.ua/158517-doktor-filologicheskih-nauk-nataliya-shumarova-nini-sered-molodi-stalo-populyarnim-na-procshannya-kazati-spishemosya-chi-zidzvonimosya

Вітаймось по-українському!

Як приємно почути слова вітання! А ще більше до душі – якщо вони сказані щиро, піднесено радісно і – твоєю рідною мовою! Проте форми вітання і прощання нерідко звучать у нашому повсякденні, м’яко кажучи, змодернізовано, до того ж – перетворено, змінено без потреби. Особливо у розмовній мові.

Їх, такі неправильні форми вітань-прощань, можна почути і з засобів масової інформації, і від посадових осіб, і від педагогів. Але ж насамперед усі вони, позаяк є публічними людьми, повинні нести до громади літературну мову.

Цьому, звісно, є пояснення, проте нема виправдання. Довговікове насадження іншої мови, а заборона рідної дало свої, негативні, наслідки.

І тому чуємо й самі, не задумуючись, повторюємо: «Добрий ранок!», «Добрий день!», «Добрий вечір!» Або – на нинішній кшталт (а для когось це – мода): «Доброго ранку!», «Доброго дня!», «Доброго вечора!», цебто щодо кожної пори доби слово «добрий» уживають у формі Родового відмінка.

Проте, як стверджують сучасні мовознавці, зокрема, професор, академік Олександр Пономарів, ув українській літературній мові усталилися такі форми вітань: «Доброго ранку! Добрий день! Добрúдень! Добрий вечір! Добрúвечір!»…

На підтвердження – коментар самого мовознавця на його сайті: «Щодо формул вітання я вже неодноразово писав: доброго ранку, добрий день (добридень), добрий вечір (добривечір), добраніч (на добраніч) – це давно усталені формули. Гадаю, їх не варто міняти на штучні: доброго дня, доброго вечора. Так можна казати, коли при цих сполуках маємо ще дієслово: бажаю вам (тобі) доброго дня, доброго вечора».

Дехто прощається словами: «Всього вам доброго!». Але «Всього доброго (найкращого)!» –  це калька з московинської, себто дослівний переклад. А українською – «На все добре!».

Ще зверну увагу на заголовок, зокр, слово «по-українськОМУ» в ньому. Форму «по-українському» мовознавці дозволяють. Дозволяють навіть найбільш уживану і найменш правильну «по-українськи», хоча якраз її, на мою думку, краще уникати.

А в ЦЬОМУ випадку доречніше сказати «по-українськОМУ», себто ЯК? Тут мається на увазі не якою мовою (ми ж українською вітаємось), а ЯК вітаємось, якою формою: літературно, а не суржиком).

Цю низку різних форм вітань можна і продовжити, українська мова ними пребагата.

 Наші питомі слова і форми вітань-прощань не загубилися, вони – у вічно живих творах українських класиків, вони – ще на вустах старшого покоління або в пам’яті тих, хто чув їх не спотвореними. Їх відроджують активні громадяни суспільства, справжні борці за українську мову.

Бо ж звучать так природно, гарно і чисто! Звучать достоту по-українському: мелодійно, органічно й милозвучно: 

– Доброго ранку! Радий бачити Вас! Привіт! Моє шанування! Здоровенькі були!– Добрий день! Добридень! День добрий і Вам (вам)! На добридень! Будьте здорові з неділею! Доброго здоров'я! Будьте і Ви здорові! – Добрий вечір! Добривчір! На добривчір вам! На добраніч! Добраніч!– До нової зустрічі! Щасливо! Бувайте здорові! Щасти вам! Бувай! На все вам (Вам) добре! Щасти!
І патріотичне привітання,
відновлене в наш час:
– Слава Україні! Героям – слава!!!Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Источник: https://uamodna.com/articles/vitaymosj-po-ukrayinsjkomu/

10 експрес-уроків, які зроблять вашу українську бездоганною

Олександр Авраменко розповів основні правила вживання української мови.

21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Редакція 1plus1.ua зробила добірку найкорисніших експрес-уроків української мови Олександра Авраменка.

За словами експертів, знання української мови необхідно тренувати так само, як і м'язи у спортзалі, щоб воно стало все кращим.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як добре ви знаєте українську мову

ГОРІЛИЦЬ, ОБАБІЧ, ПОГОТІВ ТА ІНШІ КОЛОРИТНІ УКРАЇНСЬКІ ПРИСЛІВНИКИ 

«Горілиць» означає «з піднятим обличчям догори» чи «долілиць» – «обличчям опущеним униз». Слово «обабіч» означає «по обидва боки», а «поготів» – «тим більше».

ПІВ-КИЄВА, ПІВ'ЯБЛУКА: ПРАВИЛА НАПИСАННЯ ЧАСТКИ «ПІВ»

Частка «пів» пишеться:

– разом із загальними назвами (півкошика);

– через дефіс із власними назвами (пів-Києва);

– через апострофами із словами, що починаються на я, ю, є, ї (пів'яблука).

СЬОМЕ ЛЮТЕ ЧИ СЬОМЕ ЛЮТОГО

Правильно казати «сьоме лютого», а люте може бути кошеня.

ЯКА ЧИ КОТРА ГОДИНА

Правильно питати «котра година» із наголосом на останній склад. 

ЯК ПЕРЕКЛАСТИ СЛОВО «ПОДОДЕЯЛЬНИК» 

Російське слово «пододеяльник» українською перекладається як «підковдра».

ДОБРИЙ РАНОК ЧИ ДОБРОГО РАНКУ

Вітаючись зранку, слід уживати родовий відмінок (відповідає на питання: кого? чого?) – тобто говорити «доброго ранку». Тоді як вдень та ввечері використовується називний відмінок (відповідає на питання: хто? що?) – «добрий день» та «добрий вечір». 

Читайте также:  Накачаться или накачатся как правильно?

В УКРАЇНІ ЧИ НА УКРАЇНІ

Прийменник «на» використовується, коли мова йде про частину певної країни (наприклад, на Житомирщині), тоді як прийменник «в» уживається у контексті повноцінного та незалежного державного утворення (в Україні, в Аргентині тощо).

ПРОТЯГОМ ЧИ НА ПРОТЯЗІ

Правильно говорити «протягом тижня» чи «протягом години». Слово «на протязі» означає перебування на різкому струмені повітря, що задуває у щілини (рос. сквозняк).

КОЛИ РАХУЄМО, КОЛИ ГАДАЄМО, КОЛИ ВОРОЖИМО 

Якщо ви прагнете висловити свою думку, то правильно говорити «я вважаю» чи «я гадаю». В українській мові дієслово «гадати» не вживається у значенні «ворожити».

«Рахувати» використовується лише у значенні «лічити».

ЧИ БУВАЄ ВІДПОВІДЬ «ВІРНОЮ»

Вірною буває служба в армії чи кохання, тоді як відповідь є правильною.

ПОВІСТКА ДНЯ ЧИ ПОРЯДОК ДЕННИЙ

Повістка – це невелике письмове повідомлення з викликом куди-небудь, тому правильно говорити «порядок денний».

Нагадаємо, нещодавно Книголав презентував книгу Олександра Авраменко «100 експрес-уроків української».

Источник: https://1plus1.ua/snidanok-z-1-1/novyny/ak-uniknuti-najposirenisih-pomilok-v-ukrainskij-movi

Розповсюджені помилки в українській мові: «Доброго дня чи добрий день»

Часте вживання варіанту «за бажанням» ілюструє недобру традицію перекладати в багатьох конструкціях російський прийменник «по» як український «за». Такий підхід не раз критикували мовознавці, зокрема Святослав Караванський. І справедливо: це спричинило появу цілої низки покручів, як-от «за адресою» (рос. «по адресу»), «за рахунком» (рос. «по счёту») та інших.

Втім, правильний український відповідник – «на бажання». Про це писали ще в 30-ті роки в академічному «Російсько-українському словнику». Що ж до канцеляризму «за власним бажанням» (рос. «по собственному желанию»), то йому відповідають вирази «своєю волею», «по своїй волі», «з власної волі».

Робити вигляд чи вдавати?

Ще одна зайва звичка – це вживання зайвих конструкцій зі словом «робити». Подекуди вони не помилкові, проте ускладнюють мовлення. Наприклад, фразу «зробити крок уперед» можна успішно замінити висловом «ступити вперед».

Утім, словосполучення «робити вигляд» ‒ калька з російського «делать вид». І у згаданому словнику також є правильна рекомендація щодо українського відповідника: це слово «вдавати».

Виключно – тільки, лише, лиш

Поширений покруч «виключно» з’явився в нашій мові подібно до «виключати» ‒ одного з адекватних відповідників російського «исключать». Українське дієслово має й ідентичні варіанти значення: не враховувати надалі (наприклад, виключити цей варіант) або ж позбавитись чогось (виключити зі списку).

Окрім цього, неправильно вживати «виключно» як відповідник російському «исключительно». Російською він має значення, яке українською закладено в прислівниках «винятково» чи «надзвичайно». Тож у цьому разі ми вживаємо саме їх, наприклад, «винятково мудрий правитель». В іншому випадку ми користаємося частками «тільки» або «лиш(е)» (скажімо, він кохає лиш її).

За чимось чи по щось

Ми йдемо до магазину за хлібом чи по хліб, за водою чи по воду? У нашій мові функціонує багато конструкцій з прийменником «за»: стояти за рогом, стежити за порядком, звертатися за допомогою тощо. Проте сполуки зі словами, що мають значення руху (іти/піти, виходити, їхати), «перекочували» до нас із російської. Правильний український варіант – прийти/вийти по щось.

Згідно/відповідно розпорядження чи розпорядженню?

Ні перше, ні друге. Багато хто, орієнтуючись на російські «согласно/соответственно чему-либо», так само використовує безприйменникові конструкції в українській мові: згідно даним, відповідно наказу тощо. Проте правильними є варіанти з прийменниками, що вимагають від наступного слова певного відмінка: згідно з чимось, відповідно до чогось.

Доброго дня – добрий день

Існує думка, буцімто вираз «добрий день» ‒ це констатація факту, що день є добрим, і вітатись потрібно «доброго дня», у такий спосіб висловлюючи побажання. Чимось подібним спантеличив Більбо Беґґінса чаклун Ґендальф у «Гобіті» Толкіна.

Однак у жодному авторитетному словнику немає варіантів «доброго дня» або ж «доброго вечора».

Традиційними в нашій мові є форми привітання «добрий день» і «добрий вечір», а також короткі форми – «добридень», «добривечір». До речі, вранці правильно казати «доброго ранку».

Невідомо, чому саме такі вітальні традиції склалися в нашій мові. Та це правило варто запам’ятати хоча б для того, щоб дивувати іноземців, які вчать українську.

Відволікати чи відвертати?

Зізнаймося: усі ми звикли говорити «не відволікай мене», «я відволікаюсь» тощо. Цю звичку породило калькування російських слів «отвлекать», «отвлекаться».

В українській мові «відволікати» вживається лише в прямому значенні й утворюється від слова «волокти», тобто тягнути щось/когось, волочити по землі.

Натомість у звичному значенні цього слова слід вживати «відвертати увагу», «відвертати(ся)», «відривати(ся)», «відхиляти(ся)».

«Березіля» чи «Березоля»?

Назву театру, що його заснував 1922 року в Києві видатний драматург Лесь Курбас, сьогодні має мала сцена Харківського академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка. Також це однойменний український літературно-художній часопис (колишня назва – «Прапор»), а ще палац культури в Тернополі.

При відмінюванні цієї назви, що, по суті, є застарілим найменуванням березня, часто виникають розбіжності. Побувати в «Березілі» чи «Березолі», біля «Березіля» чи «Березоля»? Насправді це слово підпорядковується правилу чергування, як-от стіл – стола. Тому й «Березіль» ‒ «Березоля».

Миттєвість чи мить?

Два слова, що нерідко вживаються в одному значенні – дуже короткий відрізок часу. Проте їхня семантика все ж відрізняється, що дозволяє побачити й «Російсько-український словник» (2011-2014). Так російському «мгновению» відповідає українська «мить», тоді як «миттєвість» ‒ аналог російського «мгновенность», що позначає не час, а якість (швидкоплинність, короткочасність).

Миючий чи мийний засіб?

Слово «миючий» з’явилося в українській мові внаслідок калькування російського «моющий». В академічних перекладних словниках вказано правильний український відповідник – «мийний».

Це лише одна з низки подібних кальок. Слід мати на увазі, що активні дієприкметники на -уч(ий), -юч(ий) (для прикладу, керуючий, мотивуючий, омолоджуючий) не властиві сучасній літературній мові, і від них варто триматися осторонь. Натомість правильно вживати українські відповідники: керівний, мотивувальний, омолоджувальний.

Тушонка чи тушкованка?

У російській мові «тушёнка» хоч і дуже поширене, проте все ж розмовне слово, яке не може слугувати взірцем літературної мови. Відповідно, його міграція в українську двічі недоцільна, але якщо комусь так хочеться власне розмовного слова, то українською це «тушкованка».

Бувший у використанні (б/в) – уживаний/вживаний

Ще один приклад калькування з російської мови, про що згадують у багатьох словниках. Абревіатура «б/в», яку часто можна побачити в оголошеннях, відповідає словосполученню «бувший у використанні».

Читайте также:  Ближче чи блище як правильно?

Але це не має нічого спільного з літературною нормою! Прикметнику «бывший» у нашій мові відповідає «колишній», аналогічному дієприкметнику – сполука «той, що був».

А конструкція «бывший в использовании» має в українській більш лаконічний еквівалент – слово «вживаний».

Источник: http://kr24.com.ua/news/rozpovsjudzheni-pomilki-v-ukrajinskij-movi-dobrogo-dnja-chi-dobrij-den

“Доброго дня!” чи “Добрий день!”? – Як правильно вітатись

Останнім часом доволі значного поширення набула форма вітання “Доброго дня!”.

Багато-хто тепер думає, що українською тільки так і треба вітатися. Очевидно, що ця форма виникла під впливом “Доброго ранку!” і мовці її підхопили тому, що такої форми немає в російській мові. Професор Пономарів жартома каже, що цю форму придумали люди, які “раньше русский преподавали как иностранный, а теперь украинский преподают как родной”.

І справді, незважаючи на їх поширеність, форми “Доброго дня!” і, особливо, “Доброго вечора!” віддають штучністю. Можна помітити, що люди часто вітаються так для того, щоб звучати, так би мовити, культурніше. Хтось наполягає на тому, що ці варіанти мають форму побажання, а “Добрий день! — це банальна констатація того, що день видався добрий.

По-перше, українці віками віталися “Добрий день!” і “Добрий вечір!”. Саме форми в називному відмінку наявні і в народній творчості, і у творах письменників. Натомість форми “Доброго дня!” і “Доброго вечора!” практично відсутні і там, і там.

По-друге, вітальні формули самі в собі є побажаннями. Це усталені конструкції, слова ввічливості. У різних піснях ми чуємо “Добрий день вам, люди добрі!”, “Щедрий вечір, добрий вечір добрим людям на здоров’я!”, “Добрий вечір тобі, пане господарю!” і так далі.

По-третє, для того, щоб побажати щось людині, кажуть: “Гарного дня (вам)!”, “Вдалого дня (вам)!”. Такі побажання переважно говорять на прощання, а не при зустрічі.

В інших слов’янських мовах також використовуються форми в називному відмінку: dzień dobry (польська), dobrý deň (словацька), добры дзень (білоруська), добар дан (сербська). До речі, поляки не мають аналога формі “Доброго ранку!”. Із самого ранку вони кажуть “Dzień dobry!”.

В Україні також переважно говорять “Добрий день!” від самого ранку. Це не помилка. Можна сказати і “Добрий ранок”. Але, як сказано у Російсько-українському словнику сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська), у народній мові найчастіше кажуть “Добридень!” уже зранку.

Стягненi форми вiтань “Добридень!” i “Добривечiр!” дуже гарні і не мають аналогів у сусідніх мовах. Мені запам’ятався момент із дитинства, коли я на селі привітався з дідусем “Добрий день!”, на що він мені відказав: “По-українськи треба казати “Добридень!”.

Правду кажучи, на Галичині рідко коли можна почути цю форму. А варто було б саме її популяризувати. Нещодавно мав нагоду бути з дітьми на опері “Попелюшка” у Львівському оперному театрі, то актори дуже часто вживали форму “Добридень!”. Дуже гарно.

А Словник Грінченка подає ще й форму “Добридосвіток!”.

Мало-кому, напевно, не читали в дитинстві українську народну казку “Лисичка-сестричка”. Там є таке речення: “На другий день устала раненько, вмилась біленько, господарю на добридень дала”. А ось як Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) подає російське “желать доброго дня”: “на день до́брий (на добри́день) дава́ти, на добри́день поклони́тися”.

Отже традиційні українські форми вітання: Добрий день! Добридень! Добрий вечір! Добривечір! На добраніч! Добраніч!

Ось підбірка цитат від пана Savo і його слушний висновок (подаю як цитату):

“Василь порівнявся з ними, сказав їм «добридень» і почав розглядати дівчат (Н.-Левицький).

Добридень, — відповіла Дара. Добродій ще ближче підкрався та ще з більшою жадностю приглядався (Винниченко).

Чіпка підождав, поки геть підбилося сонечко, одягся у свитину й пішов до баби, де жила мати. Надворі зустрів він бабу. — Добридень, бабо! — Добридень (Панас Мирний).

Добридень же, новий годе, В торiшнiй свитинi! (Шевченко).

Добридень же, тату, в хату! (Шевченко).

Добридень, — кажу, — сестрице! — А я оце до вас iду. — Та милостi ж вашої просимо! (Марко Вовчок)

Охрiм був собi парень звичайненький, зняв шапку, поклонивсь та й каже: “Добридень, господа служивий!” (Кв.-Основ’яненко).

Добридень, Валерiане Сергiйовичу. Пробачте, я вас не пiзнала (Кочерга).

На добридень тобi. — На добридень. Ти сама тут? (Стельмах)

Тепер пiшов Конашевич у хату з господинею звiтатися на добрий день (Чайковський).„

Добрий день!” сказав Джур. Рися здрігнула. Голос Джура наче електрична искра … —„Добрий день!” одповіла вона (Кониський).

Дай, боже, добрий день, Маріє! — Дай, боже, й вам, бадіко! (Кобилянська).

Добрий день! – Здоровi були. – Що, Грицько дома? (Панас Мирний).
Отець Мельхиседек не втерпів, одхилив двері в кімнату й гукнув: “Добрий день тому, хто в цьому дому!” (Н.-Левицький).

– Добрий день вам, ненько, що дiєте? (Федькович)

Я лиш кажу: добрий день. Поздоровляю пана комісаржа! (Мартович)

Добрий день, Анно! Ти сама? (Франко)

Добрий день! — чемно привітався сержант (Багряний).

Добрий день, Наталю Миколаївно… (Тютюнник)

Добрий день, Павле Iвановичу! (Самчук)

Добрий день, Вiкторе… Вiкторе… — Iвановичу, — пiдказав я. — Iвановичу, — пiдказав я (Мушкетик).

Привітання “Доброго дня” знайшов… у перекладі якимсь сучасником староукраїнщини Г. Сковороди: “Доброго дня, вільховий богослове!” та ще 5 разів у творах сучасних письменників.

Кілька власних міркувань. Зверніть увагу на формули “добридень” і “добривечір”: вони застигло вказують на сполуки “добрий день” і “добрий вечір” саме початковій формі, тоді як формули “добриранок” чи подібної не витворено. Може, й через те її нема, що віталися саме “Доброго ранку”?

І ще одне. Функцію побажальності виконувало кліше “Дай, Боже”, яке неодмінно додавалося і до “Добрий день”, і до “Добрий вечір”. Тож, гадаю, нинішнє “Добрий день” є просто еліптичним залишком повного вислову “Дай, Боже, добрий день” чи “Добрий день, дай Боже”.

Та найголовніше — сталі сполуки, тобто фразеологізми, видозмінювати не годиться. Утім ніхто не боронить сказати, приміром, “Бажаю вам доброго дня”. Як побажання воно цілком доречне. Але це не вітання.”

Источник: https://topkyiv.info/news/ukrayina/dobrogo-dnya-chy-dobryj-den-yak-pravylno-vitatys

Ссылка на основную публикацию